«Заряд» на переосмислення

У промисловому Запоріжжі будь-яка культурна подія одразу опиняється у центрі уваги. Саме такою подією став візит команди газети «День». На запрошення заступника декана факультету журналістики Запорізького національного університету Віктора Костюка головний редактор «Дня», автор ідей усіх книжок із бібліотеки видання, Лариса Івшина відрядила у місто журналістів газети Валентина Торбу, Івана Капсамуна та Марію Семенченко. Вони представили публіцистичний триптих «Дня»: книжки «Котел, або Справа без терміну давності», «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська», «Катастрофа і Тріумф. Історії українських Героїв». Ще до початку представлення актову залу вщерть заповнили студенти не лише Запорізького національного, а й Класичного приватного університету, Запорізького національного технічного університету та запрошені учні Балабинської гімназії «Престиж».

Для студентів факультету журналістики Запорізького національного університету газета «День» уже понад десять років слугує своєрідним посібником. Як факультативну дисципліну для студентів введено в навчальну програму «Книжкові проекти газети «День», крім того, журналісти-початківці вивчають досвід «Дня» у відстоюванні правди.

«На «Вступі до спеціальності» на першому курсі всі студенти-журналісти читають твір Джеймса Мейса «Повість про двох журналістів», — розповідає заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету, доцент Віктор Костюк. — Його обговоренню спеціально присвячується окрема пара, де розглядається і місія журналістики, і, що дуже важливо, відповідальність журналістів. Бо історія із Волтером Дюранті, описана Джеймсом Мейсом, є доволі повчальною — якщо ти журналіст, то відповідаєш за свою роботу навіть після смерті. До того ж, ми розігруємо на парах ділову гру, засновану на справі «Українська прес-група» проти України». Одна частина студентів представляє Європейський суд, друга — «Українську прес-групу», третя — українську державу, і четверта — вона малочисельна — вводить в суть справи. А далі починається засідання суду. Така форма, оскільки студенти вивчають вітчизняне законодавство, сприяє кращому засвоєнню інформацію».

Особливо студентів та викладачів вразила розповідь Валентина Торби та його книжка «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська». Автобіографічна книжка викликала у студентів масу запитань до автора, який сам мешкав у Луганську і був змушений покинути своє місто. Аудиторія цікавилася у Валентина, як і чому його зарахували до «розстрільних списків» у Луганську, а в Івана Капсамуна запитували, чому на виборах люди обирають тих, проти кого ще недавно боролися, Марію Семенченко просили пояснити назву книжки, яку вона упорядкувала. Загалом виявилося, що охочих поставити запитання значно більше, ніж часу на відповіді.

Представлення завершилося приємним інтелектуальним подарунком від газети «День» Балабинській гімназії «Престиж». «Будь-якому історику важливо бачити різні погляди. На мою думку, погляд авторів «Дня» є найпрогресивнішим», — поділилася вчителька історії Балабинської гімназії «Престиж» Наталія Синецька, яка отримала комплект книжок з «Бібліотеки газети».

Дискусія продовжилася у більш вузькому колі місцевих журналістів, викладачів, студентів істфаку та журналістики і команди «Дня» — на круглому столі про проблеми новітньої історії та медіакультури. «На круглий стіл ми залучили й журналістів телеканалу «Запоріжжя», студентів історичного факультету й нашого, воїн АТО також узяв участь, — розповідає його організатор Віктор Костюк. — Йшлося про важливість масової комунікації, й зокрема роль журналістики розкривати очі на все, що відбувається навколо. А по-друге, що власне повинна робити журналістика. Все, що ми досягли в житті і чого не досягли — завдяки інформації, як ми її сприйняли, як зрозуміли. ЗМІ мають передусім вчити і розказувати. Головне, що на зустрічі дали орієнтир завдяки журналістам, що цим потрібно займатися».

«ЦЮ ПРОСВІТНИЦЬКУ ЕСТАФЕТУ МАЮТЬ ПІДХОПИТИ Й ІНШІ»

Зиновій ПАРТИКО, доктор філологічних наук:

— Зараз  в українському суспільстві й науці відбувається переосмислення низки постулатів, що стосуються політичної думки. Книжки «Дня» — це наше життя. Звичайно, читачі змушені усвідомлювати і переосмислювати на основі прочитаного те, що відбувається у наш час. І цю просвітницьку естафету мають підхопити й інші газети. Лише так ми зможемо змінити суспільну свідомість, якщо такого не буде — «День» не зможе впоратися з усім самостійно. Настільки державницьки спрямованою зараз, мабуть, є лише газета «День». Щодо новизни постановки суспільно «гарячих» питань, ця газета — на першому місці.

«ДЛЯ МОЛОДІ ЦЕ — ПРИКЛАД МУЖНОСТІ»

Олександр ПРОХОРОВИЧ, студент:

— Тематична палітра книжок є вкрай наболілою та актуальною для Запоріжжя, адже біля кордонів області точиться кривава боротьба. Слід вчитуватися в правдиву історію, відчути її, показану через призму розповідей очевидців, їхніх життєвих перипетій та доль, а не довіряти «фактам» нечесних ЗМІ. Кожен має зробити висновки для себе, щоб наше місто не перетворилося на другий Луганськ. Для молоді це буде наочним прикладом мужності та відваги, на який потрібно рівнятися.

«МОЖЛИВО, ЦІ КНИЖКИ ЗМІНЯТЬ СТАВЛЕННЯ ДО СПІЛЬНОЇ БІДИ»

Микола СИТНИК, студент:

— Про три нові книжки «Дня» я чув задовго до їхнього представлення в Запоріжжі. Вони зацікавили ще після їхньої появи, тому загальне розуміння вже мав. Мій суб’єктивний погляд — книжки покликані змінити модель поведінки або хоча б сформувати правдиве уявлення про певні події. По-перше, «Котел» змушує задуматися і співставити те, що мені розповіли, і я «з’їв», і те, що відбулось насправді. По-друге, «Записки...» і «Катастрофа...» — своєрідна хроніка жахливих подій, які прийшли у наш дім. Це досвід, і ми мусимо не допустити такого ж в інших областях. Прикро, адже не всі розуміють, що Україна — це не тільки Київ чи Запоріжжя. Це кожен метр... і Луганськ та Донецьк зокрема. Можливо, ці книжки змінять ставлення до спільної біди.

«ТРИПТИХ ЗМУСИТЬ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ ПЕРЕОСМИСЛИТИ СВОЇ ПОГЛЯДИ»

Марина БОТНАРЕВА, головний редактор Незалежного молодіжного видання «Пороги»:

— Будьмо реалістами, більшість тих, кому справді варто відкрити очі на те, що зараз відбувається в Україні, на мою думку, читати триптих не будуть. На жаль, зараз люди занадто розчаровані в уряді, Майдані, одне в одному і в самих собі. Але значимість цього внеску в боротьбу з незнанням і несправедливістю в жодному разі не варто недооцінювати. Як розповідали самі автори, ці книжки вже стали моральною підтримкою для багатьох воїнів АТО та їхніх близьких. Також вони допоможуть глибше зрозуміти події, які зараз впливають на долю всієї країни. Гадаю, триптих змусить багатьох людей переосмислити свої погляди. Зрештою той, хто його прочитає, буде озброєний знанням, і в дискусії з любителями «російського світу» його аргументи стануть переконливішими. Головне, що це дасть розуміння, з чим ми боремося, чому і заради чого. Щодо журналістів, то передусім вони знайдуть у триптиху нову інформацію. Такі книжки допомагають сформувати цілісну картину подій та дають зрозуміти журналістам, на що вони не звернули увагу, висвітлюючи проблеми АТО, і як це виправити. Вони зможуть відкрити друге дихання тим, хто втомився від надлишку інформації, і для кого події на фронті стали просто зведенням жахливих цифр і фактів. Ця історія — в обличчях, вона знову перетворює цифри на живих людей із різною мотивацією, точкою зору і долею. І розуміння того, що, відступивши, ми зрадимо їх, сподіваюся, змусить журналістів та інших українців не звертати з правильного шляху.

«ВІД СТУДЕНТІВ ЧУВ ФРАЗИ: «ПОБІЛЬШЕ Б ТАКИХ ЗАХОДІВ ТА ГОСТЕЙ»

Віктор КОСТЮК, заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету, доцент:

— Відгуки, які я чув від студентів і викладачів, схвальні. Від студентів чув фрази: «Побільше б таких заходів та гостей». Вважаю, що вдалося не просто провести представлення книжок, а «зарядити» аудиторію, також дати зрозуміти, що сьогодні достатньо інформації, треба просто її вчитися сприймати, порівнювати, перевіряти за іншими джерелами. Відтак, об’єктивно оцінювати те, що відбувається навколо, і допомагати іншим. Сам я напередодні читав «Котел» Івана Капсамуна про справу «Гонгадзе — Подольського». Ті «болячки», які були в 1990-х роках, не вилікували вчасно, а сьогодні вони стали «наривами». Ніхто не звертав на це уваги — ні суспільство, ні влада. Дві інші книжки — Валентина Торби і Марії Семенченко — про ту історію, яка створюється на наших очах. Вони показують, як потрібно писати, а також про що треба писати. Таких героїв, про яких пише Марія Семенченко і автори «Дня», має бути більше у ЗМІ. Якщо брати до уваги ідею, яку представив Валентин Торба, то те, що сталося в Луганську і те, що є нині, — наслідки того, що було раніше.

Тепер у бібліотеці університету є всі книжки, і кожен студент зможе вільно їх брати та читати.

Враження журналістів «Дня»

«ТУТ ДОБРЕ ЗНАЙОМІ З «ДНЕМ»

Iван КАПСАМУН, редактор відділу політики:

—  Уперше в Запоріжжі. Вперше за дорученням головного редактора «Дня» Лариси Івшиної самостійно презентували проекти і книжкові новинки газети. Враження — позитивні. Плідно. Цікаво. Корисно. Гарно... Приємно було виступати в підготовленій аудиторії (не «під нас») — в Запорізькому університеті студенти-журналісти добре знайомі з нашою газетою (історією, проектами, матеріалами). Відчувався великий інтерес до новинок «Бібліотеки «Дня». Це можна було спостерігати по реакції переповненої аудиторії, цікавим запитанням, спілкуванню після презентації. Студенти із «вогником в очах» прагнули дізнатися про новітню історію України, чому майдани і війна не можуть зламати ситуацію, наслідки останніх місцевих виборах...

Запам’ятається наш ефір з Валентином Торбою на місцевому телебаченні. Тут теж добре знайомі з «Днем», а головне з його принциповою і багатолітньою позицією щодо резонансної «справи Гонгадзе-Подольського» і взагалі кланово-олігархічної системи «упорядника» Кучми. Не обійшлося без провокативних і дещо заангажованих питань ведучої. Але це лише додало динамічності розмові і розставило капки над «і». Не могли не погодитися, що без журналістської солідарності і громадянського тиску зламати існуючий стан речей буде дуже складно (Запоріжжя це відчуло сповна — на нещодавніх місцевих виборах «кандидата від університету» переміг «кандидат від заводу»).

Після невеликої прогулянки містом і екскурсії на о. Хортиця, склалося враження, що Запоріжжя має великий історичний спадок і туристичний потенціал, але містом потрібно займатися — розвивати. Розумні студенти ЗНУ, які хочуть бути професійними журналістами, мати принципову позицію, знати свою історію, а головне — за допомогою просвітницької діяльності газети «День», — тому запорука.

«МІСТО НА ЗЛАМІ ДВОХ МЕНТАЛЬНОСТЕЙ»

Валентин ТОРБА, оглядач відділу політики:

— Запоріжжя знаходиться не лише на зламі мирного та військового життя, але й на зламі двох ментальностей — пролетарського міста і міста освіти. Так сталось, що і на нещодавніх місцевих виборах стало питання саме цієї дилеми — обрати мером головного інженера «Запоріжсталі» Володимира Буряка чи ректора Запорізького національного університету Миколу Фролова. Мешканці міста за порогами обрали Буряка. Останнього пов’язують з Рінатом Ахмєтовим, що дало привід говорити про відповідний вплив на місто «донецьких».

Відвідавши кафедру журналістики ЗНУ, мене приємно вразила невимушена українська мова, що лунала в його стінах. Очевидно, що саме в цьому осередку існують особистості, які задають відповідний тон не лише механічного навчання, але й національного виховання. Цей момент мав би стати державною стратегією, адже мені, як луганчанину, боляче відомо до чого призводить рихлість підходів до першочергових завдань. Відсутність національної цементації навколо спільних орієнтирів призводить до того, що зрештою народ не обирає, а «купляється». І саме ця небезпека відчувається за стінами згаданого університету, в той час, як на зустрічі з викладачами і студентами на нас — журналістів «Дня»      — дивились розумні і питливі очі.

«У ПРОСТОРІ, НАЕЛЕКТРИЗОВАНОМУ ДУМКАМИ»

Марія СЕМЕНЧЕНКО, редактор відділу «Суспільство»:

— Три вулиці Чекістів, один з найдовших у Європі проспектів — імені Леніна, пам’ятник Дзержинському на площі... Свободи... А на противагу — Хортиця і козацька історія... Це все — Запоріжжя. Місто, яке ще не сформувало своєї єдиної ідентичності — ні зовнішньої, ні внутрішньої. Але, схоже, посилено до цього йде. Бо крім того, що це місто-завод, це ще й місто-університет. А «розумний простір» формується саме у вузівських аудиторіях. Принаймні, я це відчула під час презентації нашого публіцистичного триптиху в стінах Запорізького національного університету. Дві години у просторі, наелектризованому думками і рішучими планами на майбутнє.

По-перше, величезна аудиторія заповнена на сто відсотків. Це спершу дивує, а далі невимовно радує. По-друге, в стінах університету невимушено звучить українська мова    — у місті,  від якого до Донецька дві сотні кілометрів і який залишається у зоні ризику на цій війні. По-третє, знання нашої політичної історії (не детально, не надто глибоко, але все ж  таки) у студентів, а відтак, і дуже точні і правильні питання до нас як журналістів. По-четверте, це — читачі. Зокрема і наших книжок. А в нашій нинішній ситуації важливо, щоб кількість читачів у країні переважала кількість глядачів. В цих аудиторіях були саме читачі.

І, якщо пощастить, то саме ці люди у недалекому майбутньому змінюватимуть життя у своєму місті, перетворюватимуть саме місто, а ще — безперечно впливатимуть на хід історії. І мені приємно знати, що десь там, серед речей, які сформували цих молодих особистостей, і наш триптих, і книга, упорядкована мною. А те, що дехто з присутніх на презентації її купить, прочитає і зрозуміє — я ні на мить не сумніваюся.