Одеса, як справжня жінка, приховує свій вік

Ще минулоріч одесити традиційно відзначали 220 років заснування міста, а цьогоріч «Одеса-мама» постаріла відразу на чотири століття: 1 вересня (напередодні Дня міста) на державному рівні відбулися урочистості з нагоди 600-річчя заснування Одеси. До цієї події в Одеській опері відбувся концерт «Посвячення улюбленій Одесі».

Нагадаємо, що 11 лютого 2015 року була прийнята Постанова Верховної Ради України (№ 184-VIII) про святкування ювілейної дати «600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415)». Це стало можливим завдяки багаторічним дослідженням одеських вчених – спеціалістів з означеного періоду історії Причорномор’я та наполегливості громадської організації «Одесі-600», до якої дослухалася теперішня влада.

В офіційній частині заходу взяли участь заступник міністра культури України, керівник апарату Юрій Зубко. Він наголосив на безпрецедентності й історичності моменту, адже вік міста подовжено на чотири століття. «Одеса також стала першим форпостом у боротьбі з сепаратизмом на Півдні України, – відзначив високий гість, – і довела, що є справжнім патріотичним українським містом».

Ідею подовження віку Одеси нині підтримують авторитетні історики України. Зі сцени Опери привітали одеситів з цією подією доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту Української археології та джерелознавства ім. Михайла Грушевського Віктор Брехуненко, а також доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб.

Значний внесок в дослідження історії середньовічної Одеси зробив послідовник Олександра Болдирєва (автора нарису «Одесі-600», 1994), доктор історичних наук, професор ОНУ ім. І.І. Мечникова Тарас Гончарук. Посилаючись на повідомлення польського хроніста Яна Длугоша, історик нагадав факт відправки зерна із порту Кочубіїв до Константинополя у травні-червні 1415 року. Кочубіїв на той час входив до складу Литовського князівства. Після завоювання турками наприкінці XV ст. це поселення стало іменуватися Хаджибеєм, яке 1795 року у свою чергу було перейменоване на Одесу.

Концерт, підготовлений колективом Одеського національного академічного театру опери та балету, органічно вписався у сценарій (розроблений управлінням культури, туризму та віросповідань Одеської облдержадміністрації), де повідомлення історичних фактів чергувалися з музичними номерами: хорові твори, фрагменти і арії із опер української і світової класики, віночок українських романсів і народних пісень змінювали танцювальні номери. Виконувалися твори Дж. Россіні, Дж. Пучіні, С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, М. Скорика, В. Губаренка. Цікаво, що знаменита неаполітанська пісня «О, моє сонце» була написана композитором Едуардо ді Капуа саме в Одесі, як і Данилом Крижанівським пісня-реквієм «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка. А опера «Севільський цирульник» Россіні вперше на теренах тоді Російської імперії була поставлена саме на сцені Одеської опери. Високопатріотичної ноти вечору додало включення в програму ще кількох славнозвісних творів: лемківської народної пісні «Пливе кача», присвяченої пам’яті «Небесної сотні» та «Духовний гімн України», які зал слухав стоячи.

Окремо хотілось би відзначити прекрасне звучання хору та оркестру Одеської опери (головний хормейстер Леонід Бутенко, диригував Ігор Чернецький).