Ворогом номер один для Сталіна і його оточення був не тільки український селянин, чи український інтелігент. Ворогом була Україна як така
Джеймс Мейс, дослідник голодомору в Україні

Ростанське диво..

На північному заході Волині щедро родить «рослина третього тисячоліття» — лохина
6 серпня, 2013 - 10:28

Вимираюче село на північному заході Волині стало тим єдиним місцем у регіоні, де щедро плодоносить лохина. Досить вередлива у догляді ягода потребує навіть спеціальних грунтів, які піонери цієї справи в Україні відшукали лише на волинському Поліссі, у полях за Ростанню. Тут навіть жито не хотіло рости! Нині не тільки напрочуд смачна, а й надзвичайно корисна ягода починає завойовувати популярність у споживачів. Та ще багато хто, побачивши її вперше, чудується: і що то за фрукт такий?

Аби це з’ясувати, мені довелося добиратися на інший край Волині, у закуток, який можна назвати справжньою глушиною. Село Ростань, у якому немає й півтисячі мешканців, належить до найвіддаленішого району області — Шацького. А від райцентру в село — ще понад 30 кілометрів, і все лісами, лісами... У такий собі малонаселений апендикс на межі Польщі, України та Білорусі. До польської Влодави із Ростані — 12 кілометрів, до білоруської Томашівки — 10, а якщо навпростець — до сябрів і трьох кілометрів не буде. Та якщо сусіди завжди жили краще ростанців, то тепер і поготів. Отож, закладена тут майже 20 років тому плантація лохини стала справжньою золотою рибкою для місцевих. Бо здійснювала і здійснює найзаповітніше і часто тепер нереальне бажання — заробити на прожиття.

Щодня під ворітьми плантації збирається стільки люду, що на всіх і відер та ящиків просто не напастися. Географія гастарбайтерів вражає: що там Ростань!.. На сезоні тут люди не тільки з сусідніх Піщі, Острів’я, Пулемця, Кам’янки та Шацька, а й з віддалених Головни, Столинських Смолярів (це вже Любомльський район) та Дубечного (а це вже Старовижівський). Дівчата, котрі вправно набрали повні відра ягід, розказали, що у пору потенційного заробітку навіть наймають помешкання у селі Хрипськ (плантація на півдорозі між ним та Ростанню).

Збирати лохину — одне задоволення. Не надто високі кущі, ягідки міцні і в міру тверді. Головний агроном плантації Володимир Андроникович Галазюк каже, що наразі віддають перевагу саме ручному збиранню. Хоча на плантації є ділянка, де вже майже 20 років ростуть кущі, завезені з прабатьківщини цієї диво-рослини, з Північної Америки. Вони прекрасно прижилися на поліській землі, і саме з них планують у майбутньому збирати врожай механізованим способом, з допомогою комбайнів, як це роблять навіть у сусідній Польщі. Але після того ягоди годяться тільки на джеми, варення та компоти, та й комбайн пустиш лише там, де ягода дозріває одночасно. Врешті, зібрана вручну лохина має таку прекрасну лежкість, що навіть при плюс двадцяти добре зберігається три — чотири дні. Гарно зимує і у домашній морозилці.

Перші кущі лохини на українській землі було висаджено саме у Ростані. Нині є ще кілька плантацій в інших областях, але їх можна порахувати на пальцях однієї руки. На Волині деякі працьовиті господарі пробують займатися цією справою на домашньому городі, і лише один зайняв кущами двохгектарну площу. На Волинь лохину завіз із Польщі тодішній начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Дмитро Телішевський. І першим агрономом був Олександр Бусол. Півтора десятиліття відпрацював він на плантації, навчився вирощувати власні саджанці, для чого завели тепличку. Мав перерву, працюючи ростаньським сільським головою, тепер знову повернувся. Пригадує, що у перші роки просто не мали в Україні збуту. Окремі ж екземпляри лохини можуть досягати розміру 5-копієчної монети, і народ називав новий фрукт... «чорнобильським»: мовляв, це вплив радіації на смородину. Возили тоді вирощене аж у Москву — та все з’їдала.

Власне, офіційно цей фрукт має назву... чорниця висока. Це рослина, як каже Володимир Андроникович, третього тисячоліття. Лише сто літ тому нею почали займатися у Європі. В Північній Америці росла у дикому вигляді, тому ще називають «голубикою американською». Цікаво, що у ростанських лісах водиться так звана лохина багенна, у народі кажуть — лохачі. Цілі плантації! Проте останніми роками лохачі чомусь щезають з лиця землі. Оцивілізована голубика-лохина з плантації навесні цвіте дивовижної краси білим квітом, який зафіксував на мобільник головний агроном. Просить догляду, як вередлива панянка, зате віддячує гарними врожаями, які з одного куща збирають два-три рази. Чим же вона корисна? Про лікувальні властивості можна вести мову довго. Доступна алергикам, корисна тим, хто має проблеми з шлунково-кишковим трактом, навіть діабетики можуть її споживати! Лікує зір та навіть призупиняє ріст ракових клітин. Її нічим не кроплять, тому споживати ягоду можна просто з куща. І якщо ще нещодавно головним ексклюзивом та сувеніром з Волині були знамениті світязькі вугрі, то нині вони майже зникли, а їхнє місце зайняла лохина з Ростані.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк. Фото автора
Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів