Людина повинна заново відкрити в своїй душі глибокий сенс відповідальності перед світом, що означає відповідальність перед чимось вищим, ніж сама людина
Вацлав Гавел, чеський політик, письменник, правозахисник

Ростанське диво

На північному заході Волині щедро родить «рослина третього тисячоліття» — лохина
6 серпня, 2013 - 10:28

Вимираюче село на північному заході Волині стало тим єдиним місцем у регіоні, де щедро плодоносить лохина. Досить вередлива у догляді ягода потребує навіть спеціальних грунтів, які піонери цієї справи в Україні відшукали лише на волинському Поліссі, у полях за Ростанню. Тут навіть жито не хотіло рости! Нині не тільки напрочуд смачна, а й надзвичайно корисна ягода починає завойовувати популярність у споживачів. Та ще багато хто, побачивши її вперше, чудується: і що то за фрукт такий?

Аби це з’ясувати, мені довелося добиратися на інший край Волині, у закуток, який можна назвати справжньою глушиною. Село Ростань, у якому немає й півтисячі мешканців, належить до найвіддаленішого району області — Шацького. А від райцентру в село — ще понад 30 кілометрів, і все лісами, лісами... У такий собі малонаселений апендикс на межі Польщі, України та Білорусі. До польської Влодави із Ростані — 12 кілометрів, до білоруської Томашівки — 10, а якщо навпростець — до сябрів і трьох кілометрів не буде. Та якщо сусіди завжди жили краще ростанців, то тепер і поготів. Отож, закладена тут майже 20 років тому плантація лохини стала справжньою золотою рибкою для місцевих. Бо здійснювала і здійснює найзаповітніше і часто тепер нереальне бажання — заробити на прожиття.

Щодня під ворітьми плантації збирається стільки люду, що на всіх і відер та ящиків просто не напастися. Географія гастарбайтерів вражає: що там Ростань!.. На сезоні тут люди не тільки з сусідніх Піщі, Острів’я, Пулемця, Кам’янки та Шацька, а й з віддалених Головни, Столинських Смолярів (це вже Любомльський район) та Дубечного (а це вже Старовижівський). Дівчата, котрі вправно набрали повні відра ягід, розказали, що у пору потенційного заробітку навіть наймають помешкання у селі Хрипськ (плантація на півдорозі між ним та Ростанню).

Збирати лохину — одне задоволення. Не надто високі кущі, ягідки міцні і в міру тверді. Головний агроном плантації Володимир Андроникович Галазюк каже, що наразі віддають перевагу саме ручному збиранню. Хоча на плантації є ділянка, де вже майже 20 років ростуть кущі, завезені з прабатьківщини цієї диво-рослини, з Північної Америки. Вони прекрасно прижилися на поліській землі, і саме з них планують у майбутньому збирати врожай механізованим способом, з допомогою комбайнів, як це роблять навіть у сусідній Польщі. Але після того ягоди годяться тільки на джеми, варення та компоти, та й комбайн пустиш лише там, де ягода дозріває одночасно. Врешті, зібрана вручну лохина має таку прекрасну лежкість, що навіть при плюс двадцяти добре зберігається три — чотири дні. Гарно зимує і у домашній морозилці.

Перші кущі лохини на українській землі було висаджено саме у Ростані. Нині є ще кілька плантацій в інших областях, але їх можна порахувати на пальцях однієї руки. На Волині деякі працьовиті господарі пробують займатися цією справою на домашньому городі, і лише один зайняв кущами двохгектарну площу. На Волинь лохину завіз із Польщі тодішній начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Дмитро Телішевський. І першим агрономом був Олександр Бусол. Півтора десятиліття відпрацював він на плантації, навчився вирощувати власні саджанці, для чого завели тепличку. Мав перерву, працюючи ростаньським сільським головою, тепер знову повернувся. Пригадує, що у перші роки просто не мали в Україні збуту. Окремі ж екземпляри лохини можуть досягати розміру 5-копієчної монети, і народ називав новий фрукт... «чорнобильським»: мовляв, це вплив радіації на смородину. Возили тоді вирощене аж у Москву — та все з’їдала.

Власне, офіційно цей фрукт має назву... чорниця висока. Це рослина, як каже Володимир Андроникович, третього тисячоліття. Лише сто літ тому нею почали займатися у Європі. В Північній Америці росла у дикому вигляді, тому ще називають «голубикою американською». Цікаво, що у ростанських лісах водиться так звана лохина багенна, у народі кажуть — лохачі. Цілі плантації! Проте останніми роками лохачі чомусь щезають з лиця землі. Оцивілізована голубика-лохина з плантації навесні цвіте дивовижної краси білим квітом, який зафіксував на мобільник головний агроном. Просить догляду, як вередлива панянка, зате віддячує гарними врожаями, які з одного куща збирають два-три рази. Чим же вона корисна? Про лікувальні властивості можна вести мову довго. Доступна алергикам, корисна тим, хто має проблеми з шлунково-кишковим трактом, навіть діабетики можуть її споживати! Лікує зір та навіть призупиняє ріст ракових клітин. Її нічим не кроплять, тому споживати ягоду можна просто з куща. І якщо ще нещодавно головним ексклюзивом та сувеніром з Волині були знамениті світязькі вугрі, то нині вони майже зникли, а їхнє місце зайняла лохина з Ростані.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк. Фото автора
Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів