Утриматися на плаву

Із відокремленням Криму від України на півострові лишився ряд науково-виробничих підприємств, зокрема тих, які працювали на Міністерство оборони. Частина колективів вирішила лишитись і працювати вже на відомство Росії, частина ж виїхала на материк. Розпалися команди, які спільно працювали над конкретними завданнями, розуміли одне одного й бачили, в якому напрямі рухатися далі. Так, Україна фактично втратила кілька унікальних установ, які опікувалися проблематикою підводної діяльності. За цим напрямом у Криму діяли науково-дослідні установи, військові частини та окремі підрозділи, підпорядковані українським Збройним силам, Міністерству внутрішніх справ тощо. Наприклад, Науково-дослідний центр ЗС України «Державний океанаріум», Науковий центр ВМС ЗС України, Академія ВМС імені П.С.Нахімова, Лабораторія барофізіології Кримського регіонального медичного центру ЗС України та інші.

•  Директор ТОВ «Науково-дослідний інститут підводної діяльності» (НДІПД) Микола Расулов переконаний, що шанс зберегти частку напрацьованого десятиріччями науково-технічного потенціалу в сфері підводної діяльності є, — до України з Криму виїхали й готові продовжити роботу на континенті вірні присязі народу України офіцери та цивільні громадяни, які працювали в галузі. Дехто з водолазів навчався й стажувався у США та Німеччині. Спеціалісти також займалися дослідженнями в галузі спецфізіології, проводили наукові роботи з порівняння ефективності вітчизняних режимів лікувальної рекомпресії з натовськими, щоб визначити доцільність переходу на них тощо. Фахівці здійснювали роботи з визначення тактико-технічних вимог до засобів забезпечення підводної діяльності, з розроблення технічних завдань до них. Ішли роботи в напрямі створення корабельних і мобільних водолазних барокомплексів, освітлювальних приладів, водолазних дихальних апаратів, засобів зв’язку та виявлення об’єктів під водою.

•  Підводна діяльність (поєднання водолазної справи з діяльністю служб її забезпечення) — один із напрямів професійного забезпечення функціонування структур державної економіки, діяльність яких пов’язана з виконанням завдань біля води, на воді та під водою. Україні водолазне забезпечення потрібне: вона здійснює судноплавство, розробляє континентальний шельф тощо. Галузь завжди була без єдиного управління, розподілена між різними міністерствами, відомствами, суб’єктами господарювання. Силові структури мають служби та підрозділи, які на професійних засадах також здійснюють водолазні занурення.

•  «Сучасна підводна діяльність технологічно розвинутих держав спрямована на економічний і науково-технічний розвиток, розв’язання глобальних проблем людства (енергетичні, харчові, проблеми безпеки). Україна ж на світовому ринку підводної діяльності поки що свого місця не має. Вона не належить до держав-учасниць світової індустрії підводної діяльності. Але є наукова й технічна спроможність реалізовувати сучасні підводні технології й бути для світової спільноти рівнозначним партнером», — говорить Расулов. Він переконаний, що треба формувати нову політику щодо розвитку підводної діяльності, спрямованої на задоволення нагальних загальнодержавних потреб.

Участь у світовій галузі підводної діяльності збільшить вагомість України у відносинах із партнерами, процесах інтеграції в європейські структури. Йдеться про ринок праці, виробництво й продаж техніки, надання послуг, виконання робіт. Спільне провадження підводної діяльності може сприяти налагодженню взаємовигідної співпраці з країнами Балтійсько-Чорноморського та Скандинавського регіонів. Є перспективи участі українських підрозділів ЗСУ, МВС та правоохоронних органів спеціального призначення в спільних операціях (миротворчих, рятувальних, спеціальних), а також налагодження взаємодії з європейськими силами швидкого реагування, де одним із видів забезпечення є водолазне.

•  За останні роки колектив НДІПД докладав зусиль до об’єднання наукового, випробувального, виробничого та навчального потенціалу галузі підводної діяльності. Було створено Галузеву міжвідомчу робочу групу «Підводна діяльність України», координувалась участь у наукових заходах фахівців галузі для вирішення її проблемних питань, зокрема з метою створення нових і модернізації існуючих технологій і засобів забезпечення підводної діяльності.

У НДІПД вважають за необхідне створити нову науково-дослідну та навчальну установу, яка поєднає потенціал галузі для створення продукції та послуг, конкурентоспроможних на зовнішньому ринку. Це — розроблення та виробництво новітніх зразків засобів забезпечення підводної діяльності, підготовка фахівців галузі за кваліфікаціями, що будуть визнані закордонними роботодавцями та відповідатимуть світовим стандартам. Це стосується як загальних водолазних спеціальностей, так і додаткових спеціалізацій, наприклад, з підводного розмінування, на які є великий попит за кордоном.

Расулов пропонує заснувати науково-дослідний та навчальний центр з підводної діяльності, метою якого буде розв’язання проблем і забезпечення сталого розвитку підводної діяльності в Україні. Йдеться про збереження та розвиток виробничого потенціалу підводної галузі, підвищення наукового, науково-технічного рівня та якості підготовки кадрів галузі, забезпечення розвитку та ефективного використання потенціалу для розв’язання нагальних проблем у сфері безпеки держави, впровадження високих технологій. На його думку, колектив має складатись із 25 — 40 осіб із числа досвідчених науковців, військових, інженерів. «Варто зберегти відповідного рівня посади, посадові оклади та військові звання для військових, що вийшли з Криму та яких доцільно залучити до роботи в новоствореній установі: вони продемонстрували велич духа та вірність народові України. Можна знайти компроміс, щоб зберегти військову ланку в цивільній установі: зараз так на підприємствах ОПК працює представництво замовника», — додає він.

•  Розташувати установу Расулов пропонує в Києві з двома окремими підрозділами в Очакові та на Київському водосховищі. «Для початку на договірній основі можна використовувати незайняті на цей час приміщення колишнього конструкторського бюро ПАТ «Науково-виробниче об’єднання «Київський завод автоматики імені Г.І.Петровського», площі ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» чи ПАТ «Завод «Ленінська кузня», з керівництвом яких у багатьох офіцерів збережено добрі стосунки», — каже науковець. А фінансування нової структури — забезпечити за рахунок коштів, що призначалися на утримання втрачених державою кримських установ (сума вийде значно менша).

«Ми роками докладаємо зусиль до впорядкування галузі, налагодження міжвідомчої взаємодії. І я готовий бути корисним, якщо керівництво держави таки не захоче втратити цей напрям. Роботи буде багато, але подолаємо всі труднощі, почавши з визначення головних напрямів діяльності, з формування ядра колективу нової установи та продовжуючи налагодження роботи, поновлення втрачених зв’язків і виробничої кооперації з науковими установами й оборонними підприємствами в Україні та за кордоном», — каже Расулов.

•  Науково-дослідний і навчальний центр з підводної діяльності відновить виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт за попередніми планами, проводитимуться спільні науково-технічних роботи з іноземними партнерами. Створюватиметься конкурентоспроможна інноваційна продукція для оборонного та цивільного секторів. Слід терміново готувати фахівців — нині багатьом нема де отримувати та підтверджувати водолазні кваліфікації.