Війна допоможе... туризму?

«Який туризм під час війни?» — логічне запитання в контексті нинішніх подій в Україні. Але представники туріндустрії наводять приклади Ізраїлю, Чорногорії, Румунії, Грузії й інших країн, відродження і становлення в яких цієї галузі розпочалося або під час військових дій, бо після їх закінчення. Нинішню увагу до України з боку практично усього світу теж можна застосувати з користю: давати інформацію про нашу історію та культуру, а не тільки про бойові дії.

Разом із тим, за свідченням Асоціації індустрії гостинності України, увага до зовнішнього і внутрішнього туризму з боку влади — нульова. Ліквідували державне агентство розвитку туризму та курортів, галузь жодним чином не підтримується, а це, за даними Асоціації, один мільйон самозайнятих представників малого і середнього бізнесу — «креативний клас, на якому будується демократичне суспільство». А в Коаліційній угоді взагалі не йдеться про підтримку туристичної галузі.

До 2013 року в Україні спостерігалося збільшення турпотоку — як зовнішнього, так і внутрішнього. Торік зовнішній турпотік склав 23 мільйони осіб (у більшості їхали в Крим, Львів та Київ). Це — більше, ніж у Болгарії та Греції разом узятих. Київ 2013 року відвідав 1 мільйон 215 тисяч іноземців (за дев’ять місяців), а за аналогічний період 2014 року — 704 тисячі. Про Крим взагалі не йдеться. У 2014 році в Україні «впав» як зовнішній, так і внутрішній туризм. Не відбулося й очікуваного напливу українців улітку в приморські області держави — внаслідок окупації Криму. Навпаки, в Одеській області він знизився на 15%, приблизно така ж картина і в інших приморських областях. Єдина область, де турпотік знизився ненабагато, — Львівська область, а в самому Львові його навіть вдалося збільшити на 5% — завдяки, за словами експертів, «титанічній праці міської адміністрації».

— Туризм — у першій трійці пріоритетів розвитку в усіх країнах ЄС. На жаль, цього розуміння ми не бачимо і в нового складу парламенту. Туризм — це імідж. До нас зараз прикута увага всього світу. І в цей «відкритий рот» можна покласти інформацію про нашу історію, культуру, про наші туристичні маршрути. Тобто ситуацію можна використати для створення інтересу в закордонних туристів. Наприклад, шляхом організації днів Україні в країнах ЄС — при посольствах, наприклад. Думаю, жодна держава не відмовиться від цього, — говорить голова правління Асоціації індустрії гостинності в Україні Олександр ЛІЄВ. — На жаль, в жодній Коаліційній угоді не було згадки про туризм. Тільки в одній згадувалося про «зелений» туризм... І це попри те, що ми робили зустрічі з політиками, депутатами, роз’яснювали, шукали спільну мову. У світі немає жодної країни, де б сфера туризму розвивалася сама по собі. І те, що в Грузії за останній рік турпотік збільшився на 50%, — це роль державної підтримки, промоції, наслідок добрих законодавчих рішень.

Тому сьогодні представники туристичної індустрії України пропонують прийняти «Туристичний кодекс» — зрозумілий документу для західних партнерів. Тому що, за словами фахівців, законодавчі документи, які сьогодні регулюють туристичну індустрію — закони України «Про туризм» і «Про курорти», — 15-річної давнини, вони вкрай застарілі.

— Ми чуємо заперечення: що зараз війна, потрібно допомагати сходу України. Але якщо подивитися історію, то країни, які хотіли жити не сьогоднішнім днем, під час війни думали, як будуть жити після її закінчення. Наприклад, зараз актуальним є проблеми бійців, які повернулися з війни. Доведено, що найкраще соціалізують і повертають до життя подорожі по своїй країні... 1929 року, коли у США був голод і розруха, а також Велика депресія, Рузвельт одним із стратегічних напрямів виходу країни з кризи обрав внутрішній туризм. Він сказав, що ти не можеш вважатися патріотом своєї країни, якщо ти її не знаєш (згідно з дослідженнями, 80% жителів Криму ніколи не були на материковій Україні. — Авт.). Ще один приклад — Іспанія 1944 року: іде Друга світова війна, а туризм уже визнаний пріоритетною галуззю розвитку країни. Друге заперечення, яке ми чуємо: що в Україні немає інфраструктури. Мовляв, якби з’явилися дороги, готелі, хостели... Всі лідери туризму починали розвивати внутрішній туризм, не маючи інфраструктури: в Америці жили в залізних вагончиках і ночували в хостелах, вартістю менше 1 долара за ніч, у Франції жили в зруйнованих палацах. Починали це робити представники середнього класу і студентства. Згодом з’явилася й інфраструктура — коли всі учасники зрозуміли, що вони спільно щось можуть вирішувати, — сказала голова громадської організації Open Ukraine Юлія АЛЕКСЄЄВА.

Експерти з туристичній галузі говорять, що на першому місці в розвитку турбізнесу — навіть не інфраструктура. Представник туристичного напрямку КМДА Олексій ЄВЧЕНКО нагадав, що в теорії продажів є два основних поняття: впізнаваність і створення лояльності до бренду чи продукту. Впізнаваність України вже є, потрібні умови, щоб наш туристичний продукт став цікавим і затребуватним.

— Сьогодні в парламент прийшли молоді та прогресивні депутати. Практично всі вони ставили перед собою дві основні цілі: створення інвестиційно привабливого клімату в країні та зміна структури економіки, оскільки вона сьогодні на 70% складається з імпорту. У створенні інвестиційної привабливості є дві умови для існування бізнесу — дерегуляція та сприятлива податкова система. Зараз важливо не забувати правильну структуру досягнення цілей — щоб знову не запанувала декларативність. Тому що туризм  — це завжди прихований експорт, це збільшення валюти в цій країні — ось, що нам необхідно. Нині ми маємо ситуацію, коли міста розвивають самостійно свою туристичну політику, немає загальнонаціональної програми. Дуже важливо, щоб була хоча б якась робоча група, яка змогла би об’єднувати ініціативи, котрі вже є в країні.