Закон для вишів-переселенців

11 вищих навчальних закладів, котрі переїхали з окупованого Донбасу, зараз мають схожі проблеми, що й внутрішньо переміщені особи: після переїзду на вільні території заблоковано їхні казначейські рахунки, відповідно затримуються зарплати викладачам та стипендії студентам, немає ні навчальної літератури, ні комп’ютерів, ні іншого обладнання, яке лишилося в захоплених сепаратистами приміщеннях, та й навчальні корпуси з гуртожитками доводиться шукати. Тож починати навчальний процес треба практично з нуля.

Саме для переселених ВНЗ у Міністерстві освіти та науки готують законодавчу базу, щоб вони змогли повноцінно та якісно працювати. Документів планується два: розпорядження Кабінету Міністрів про те, яким чином студенти, що зараз вважаються вільними слухачами, стануть повноцінними студентами вузів, до яких перевелися чи разом з якими переїхали. За словами міністра освіти та науки Сергія Квіта, це розпорядження зараз на погодженні в уряду. Ще один законопроект у міністерстві вже розробили — «Про забезпечення прав на освіту осіб, які проживають на території проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення». Як коментує міністр, цей закон є і стимулом для тих, хто ще не переїхав з окупованого Донбасу, але хоче здобути українську освіту та атестати. Ухвалити законопроект має новий парламент.

ДЕДЛАЙН ДЛЯ  СТУДЕНТІВ — 12 ГРУДНЯ

І такі документи дуже на часі, бо студенти вже обурюються, що на правах вільних слухачів не можуть навчатися так, як би хотілося: мають проблеми з допуском до занять, не на всіх вистачило місць для переведення, змушені складати академрізницю, коли предмети не збігаються тощо. Тепер же Міносвіти зобов’язало всіх студентів, яких зараз вважають вільними слухачами, до 12 грудня визначитися, де вони будуть навчатися: там, де прилаштувалися на даний час, чи у тих вузах, які переїхали з Донбасу на вільні території. Для цього треба написати відповідні заяви. До речі, за даними МОН, студентів, котрі навчаються у «чужих» вузах, понад п’ять із половиною тисяч. Коли такі заяви напишуть, їх зможуть зарахувати студентами обраного ВНЗ.

— Такі заяви треба вже писати, бо за цими студентами з наступного семестру прийдуть їхні державні замовлення, зараз університети навчають їх безкоштовно, хоча іноді для цього треба було дати ректорам директивні настанови, — зауважує Сергій Квіт. — Студенти, які навчалися на контракті й сума за освіту була меншою, ніж, приміром, у київських вузах, сплачуватимуть так само, як за угодою, укладеною у вузах Донбасу. Ще важливо — ми будемо давати можливість випускникам університетів та шкіл одержати дипломи чи атестати, якщо вони цього захочуть, саме українського зразка.

Яким чином це відбудеться — через екстернатну чи дистанційну форму навчання, — у міністерстві ще міркують. Також думають над тим, яким чином евакуювати наукові інститути, що лишилися в окупації. За словами Квіта, тут опираються на бажання самих науковців. Наразі на таку ініціативу погодилися фахівці Донецького фізико-математичного інституту — будуть працювати у Вінниці.

«УСІ ДОКУМЕНТИ  ЗАЛИШИЛИСЯ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ»

Тут же, у Вінниці, вже працює Донецький національний університет. Його евакуювали ще у жовтні, та вся матеріально-технічна база лишилась у Донецьку («День» неодноразово про це писав). Не всі студенти та викладачі зважилися на переїзд. Ректор ДонНУ Роман Гринюк бідкається найбільше саме через те, що втрачено навчальне обладнання, необхідну літературу та комп’ютерну техніку. Бо коштів, щоб придбати нове, — немає, а наявного бракує.

— Ми розуміємо, що держава на сто відсотків не може допомогти відновити втрачену матеріально-технічну базу, тому треба внести зміни до законодавства, зокрема у постанову №65 Кабміну про економію бюджетних коштів. Навчальні заклади сьогодні не мають права закуповувати ні техніку, ні навчальні парти чи столи, то, може, призупинити на певний час деякі пункти цієї постанови? — звертається до урядовців Роман Гринюк. — Змінити треба і закон про здійснення держзакупівель. Нам у Вінниці передають два гуртожитки, але вони в аварійному стані, на їхній ремонт треба більше мільйона гривень, а необхідно ще провести тендерні процедури, які за часом дуже довго тривають. Ще одна проблема в тому, що ті студенти, котрі переїхали разом із навчальним закладом, не можуть поновити документи про освіту, всі архіви залишилися на окупованій території. Треба вирішувати питання про видачу дублікатів документів про освіту на безкоштовній основі.

ВИКЛАДАЧІВ, ЯКІ  ЗАЛИШИЛИСЯ ПРАЦЮВАТИ В ОКУПАЦІЇ, ВВАЖАЮТЬ ЗВІЛЬНЕНИМИ

Особлива претензія у Романа Гринюка до викладачів, які залишилися працювати в окупації нібито від імені ДонНУ, при цьому співпрацюючи з сепаратистами. З боку університету була зроблена заява, що ці особи ніяким чином зараз не пов’язані з вузом. У міністерському законопроекті йдеться про те, що викладачі, котрі станом на 1 вересня не переїхали разом зі своїми вузами, вважаються звільненими. Тож є імовірність, що ці освітяни втраплять у цей перелік.

Цей самий законопроект має вирішити і проблему із заробітною платою та стипендіями, які зараз заборгували. Приміром, студенти та викладачі ДонНу зможуть отримати свої гроші у грудні. До цього часу, починаючи з жовтня, керівництво ВНЗ відновлювало всі рахунки та документи у вінницькому казначействі. І така ж ситуація в інших вишах, що зважилися на переїзд.

— Коли стипендії будуть отримувати студенти — залежить від активності кожного вишу та його керівників, а також стадій перевезення. Іноді студенти обурюються, чому не даємо наказу, щоб їхній ВНЗ теж переїжджав, а ми про це чуємо вперше від самих спудеїв. Вони тоді підштовхують викладачів, щоб ініціювали такий переїзд, — додає Сергій Квіт.

Окрім запропонованих законодавчих змін, Міносвіти спільно з комітетом ВР із питань науки та освіти звертаються і до Міністерства фінансів, щоби заклали у бюджеті на 2015 рік положення, коли кошти ходять за студентом-переселенцем. Лілія Гриневич, голова комітету, додає, що змінювати треба митне законодавство, бо зараз є пропозиції від урядів інших держав передати переселеним вузам комп’ютери чи іншу техніку, але бояться затримок із цим на митниці. Тож роботи у чиновників непочатий край, і тут важливо не втрачати темпу.