«Путіну треба зберегти обличчя»

Наступного вівторка у Мінську відбудеться перша зустріч Президента України Петра Порошенка з російським президентом Володимиром Путіним. До цього обидва лідери провели коротку розмову в Нормандії на початку червня під час святкування 70-ї річниці висадки союзних військ.

Як відомо, Мінськ давно пропонує і Києву, і Москві послуги посередника в організації такої зустрічі між главами двох держав. І самим цікавим тут є те, що зустрінуться президенти у форматі Україна — ЄС — «Євразійська трійка» (Білорусь, Казахстан, Росія). І головною темою порядку дня цього зібрання має стати обговорення питань, пов’язаних з імплементацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а потім говоритимуть про енергетичну безпеку та стабілізацію ситуації на Донбасі. . Безпрецедентність цій зустрічі додає одночасна участь трьох представників Єврокомісії: високого представника з питань зовнішньої політики і безпеки Кетрін Ештон, віце-президента ЄК — комісара з енергетичних питань Ґюнтера Етінгера і комісара з питань торгівлі Карела де Гюхта. На думку заступника голови президентської адміністрації Валерія Чалого, важливим є залучення до переговорів президентів Білорусі та Казахстану, які демонструють позицію відмінну від російської та прагнуть миру в регіоні.

МАЛЮНОК МИКОЛИ ТОЛМАЧОВА У «ФЕЙСБУКУ» VOICE OF PEACE

На позитиві залучення єесівських представників до цієї зустрічі наголосив Глава представництва України при ЄС Костянтин Єлісєєв. «Це рішення свідчить, що Європейський Союз залишається надійним союзником України та відчуває свою відповідальність за захист суверенного європейського вибору нашої держави, — вважає Єлісєєв. — Сподіваюся, що цей захід зможе закласти основу для кращого розуміння усіма сторонами взаємовигідних можливостей для прагматичного співробітництва та нарощування торгівлі в умовах асоціації».

Щоправда, виникає питання щодо першого пункту, який розглядатимуть у цьому форматі у Мінську. Вчора український президент Петро Порошенко під час зустрічі з депутатами фракції «Батьківщина» висловив переконання, що Угода про асоціацію з ЄС буде ратифікована у вересні. «Ми всі багато зробили, щоб Угода про асоціацію відбулася. В Україні вже немає дискусії, варто чи не варто ратифікувати цей важливий для нас документ», — цитує його слова прес-служба глави держави. То про що ж йому говорити з Путіним на цю тему? Хіба що ця тема є лише приводом для того, щоб побачити російського президента віч-на-віч і переговорити з ним так би мовити у присутності свідків, справді, на тему стабілізації ситуації на Донбасі, а точніше про припинення російської агресії в цьому регіоні.

Слід зазначити, що у багатьох українців та зарубіжних дипломатів виникали сумніви щодо доцільності такої зустрічі Порошенка з Путіним, як представником країни агресора. Зокрема грузинський дипломат Бачо Корчилава написав на своїй сторінці, що йому крім того категорично не подобається формат такої зустрічі, Україна, ЄС, Євразійський союз, через те, що мовляв фактично вийде, що на цій зустрічі буде дві позиції проти України — позиція Росії та Євразійського союзу. Пан Корчилава вважає, що Росії ці переговори потрібні лише для збереження обличчя в умовах, коли вона навіть не буде розглядати можливість перегляду реальної політики щодо України.

Провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі Лілія ШЕВЦОВА з приводу цієї зустрічі у висловила таку думку:

— Я завжди була за переговори, розмови, за діалог, за компроміси, але в нинішній ситуації, коли абсолютно очевидно, інтереси Києва і путінського Кремля настільки різні, я не бачу ніяких точок зіткнення, я не знаю, до чого можуть привести ці переговори. Але можливо, їхнім позитивним наслідком буде нарешті висновок про те, що, дійсно, в Києва і Москви різні точки зору на цю війну і різний порядок дня, різні цілі.

Не виключено, що особи, які супроводжують ці переговори, починаючи з Етінгера, нарешті, зрозуміють, що їм потрібно створювати умови для того, щоб Україна успішніше вирішила проблеми своєї територіальної цілісності та безпеки. А вирішення цієї проблеми допоможе і російському суспільству вийти з військової парадигми. Україна, вирішуючи свої проблеми, допоможе нам.

«ГАДАЮ, КЛЮЧОВОЮ ТЕМОЮ ДЛЯ РОЗМОВ БУДЕ УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ І ЯКИМ ЧИНОМ ВОНА  ВИКОНУВАТИМЕТЬСЯ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Ще кілька днів тому, коли йшлося про формат три країни так званого Митного союзу і Україна, я публічно говорив про те, що такий формат нам не підходить. Але коли вчора з’явилась інформація про те, що до кола учасників залучиться ще і Європейська Комісія в особі трьох комісарів, мені здається, це серйозно міняє підходи. Бо ми пам’ятаємо, що ЄС погодився з тим, щоб проводити трьохсторонні консультації відносно імплементації Угоди про асоціацію. Отже зараз, я думаю, ключовою темою для розмов буде саме така тема: угода про асоціацію і які чином вона буде виконуватись. Доволі цікавим є композиція представництва Єврокомії. Там є пан Етінгер, який відповідає за газ, пан Гухт, який відповідає за торгівлю, і пані Ештон, яка відповідає за зовнішню політику.

Очевидно, що лінія розподілу буде все-таки не 3 + 3 проти України, а буде Євросоюз, Україна і представники Митного союзу. Тобто ми будемо говорити, я так сподіваюсь, з ЄС з одних позицій. Тому що це наше спільне надбання, я маю на увазі Угоду про асоціацію, і ми від неї відступати не можемо. Угоду вже не лише підписано, але й ратифіковано окремими країнами ЄС. Наскільки я знаю, у вересні планується ратифікація і Україною. Отже, міняти її не можна. Її можна лише виконувати. Але процедуру виконання, я думаю, Україна і ЄС доведуть до відома країн Митного союзу. Я думаю, що в цьому і полягає головний смисл наступної зустрічі.

 ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ УКРАЇНИ ДЛЯ ДІАЛОГУ В МІНСЬКУ

— Справді і в США позитивно ставиться до зустрічі у Мінську у такому форматі. Зокрема представник Держдеп Марі Харф зазначила: «Ми вважаємо, що потрібен діалог, тому що це добрий момент, як цьому конфлікту в Україні зрештою покласти край мирним шляхом». Чи поділяєте ви думку, що це вдасться зробити у Мінську?

— Тут мені здається, що трішки видавати бажане за дійсне. Я не думаю, що представники Єврокомісії уповноважені обговорювати ці питання. На мою думку, їхня компетенція завершиться угодою про асоціацію. Тому що такі питання вирішуються на рівні глав держав та урядів. Але навіть якесь обговорення ситуації і висловлення тих чи інших ідей та пропозицій — завжди корисно. Зрештою, ми маємо підтримувати бодай якусь комунікацію, якийсь діалог для того, щоб чути і в який спосіб реагувати. Я думаю, що з української сторони буде чітко і ясно заявлено про необхідність виведення терористів і бандитів з української території, що буде чітко і ясно заявлено про те, що постачання зброєю цих бандитів є неприпустимим, що лише після того, як терористи складуть зброю, виникне практична можливість для того, щоб почати обговорювати питання, які хвилюють не лише Україну чи Росію, але й ЄС, США. Як майданчик для передачі інформації Мінськ так само буде не зайвим.

— До речі, якою є межа нашого компромісу, або якими є червоні лінії які не може переступити українська сторона йдучи на діалог з Кремлем заради припинення російської агресії на сході України?

— Насамперед, це територіальна цілісність України, а це означає повернення Криму і ліквідація терористичних організацій під назвою ДНР та ЛНР. Безумовно, це припинення вогню і складання цими бойовиками зброї. Потім ідуть гуманітарні аспекти, як обмін заручниками, військовополоненими. Плюс, безумовно, повна повага з боку Російської Федерації до того, що ми підписали і ратифікуємо угоду про асоціацію та будемо йти шляхом вступу до ЄС і НАТО. Це те, що записано у всіх основоположних міжнародних документах. Я не думаю, що за лінії ми можемо переходити, інакше ми з суб’єкта міжнародної політики перетворюємось в очевидний об’єкт. Це не для України.

 «ЗАРАЗ МИ ВСІ ПЕРЕКОНАЛИСЬ, ЩО БЕЗПЕКА УКРАЇНИ — ЦЕ ЛИШЕ ЧЛЕНСТВО В НАТО»

— Наша позиція є очевидною. Росії теж, вона виступає проти членства України в НАТО і перешкоджає інтеграції нашої держави в ЄС. Чи можливим є компроміс і як нам діяти далі в такій ситуації і на яку реакцію ЄС слід очікувати?

— Що стосується ЄС, то ця тема вже закрита сама собою. Підписавши і згодом ратифікувавши угоду про асоціацію, ця тема не лише не знімається, а стає очевидною і актуальною. Я думаю, що ті оцінки, які прозвучали стосовно того, що нам потрібно 5 років для підготовки до членства в ЄС, можливо, трішки мінімізовані. Насправді, ця трансформація займе трішки більше часу. Але об’єктивно, що ми будемо йти цим шляхом і в якийсь момент подамо заявку на вступ до ЄС і, сподіваємось, що вона буде прийнята. А ось стосовно НАТО тут потрібно чітко і ясно пояснювати, що зараз: сьогодні чи завтра чи навіть післязавтра питання про НАТО не є актуальної з тієї простої причини, що Україна не готова сьогодні за своїми параметрами бути членом Альянсу, так само як вона не готова сьогодні за своїми параметрами бути членом Євросоюзу. До цього треба прийти. А для цього нам потрібно мати ту саму дорожню карту, ту саму угоду про асоціацію тільки не з ЄС, а з НАТО і цією угодою є План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), який може бути реалізований за три чи за п’ять років.

Мені здається, що в цьому плані нам треба реалістично так само ставити свої вимоги перед Заходом. І я думаю, що адекватною відповіддю Заходу на наші прагнення було б надання нам ПДЧ на наступному саміті НАТО у Вельсі або в якийсь найближчий період після того. Можливо на цьому саміті могла відбутися дискусія з цього приводу, а потім це рішення могло бути прийнято стосовно нас, Грузії. Це об’єктивно, тому що вже зараз ми всі переконались, що безпека України — це лише членство в НАТО. Іншої форми нашого захисту практично і теоретично не існує.

 «ХАЙ РОСІЯ ЗАПРОПОНУЄ МИРНИЙ ПЛАН, І МИ  ПОБАЧИМО — ЦЕ РЕАЛЬНО ЧИ ЗНОВУ ПРОПАГАНДА»

— Чи можна нам очікувати на якась заяву Меркель під час її візиту до Києва напередодні Дня незалежності, щоб Росія перестала поставляти зброю і бойовиків через кордон?

— На мою думку, треба запропонувати РФ, щоб вона зі свого боку висловила пропозиції, які могли привести до завершення і припинення ситуації, яка є сьогодні на Донбасі. Думаю, варто умовно кажучи, передати ініціативу в руки Росії. Хай вона запропонує мирний план і ми побачимо, чи це реально, чи знову пропаганда, чи це справжнє бажання припинити те, що відбувається на Сході України чи це піар-прикриття. Я думаю, що після всіх цих зусиль, які зроблені Україною і Заходом, тепер м’яч можна передати на інше поле. Хай росіяни покажуть, що ж для них є врегулюванням. Якщо тільки банальне повторення, що українські війська повинні припинити бойові дії і залишити статус-кво, тоді всім буде зрозуміло, що на такій основі ми не домовимось.

Якщо РФ буде знову говорити про федеративний устрій нашої держави і те, що Україна не має права вступати в НАТО, то всьому світу буде зрозуміло, які цілі вона переслідує. Якщо вона створити світовий порядок, де є країни, які можуть диктувати іншим правила поведінки, то це справді повернення до ХІХ століття. Якщо Росія хоче дивитися у майбутнє, то вона має зрозуміти, що краще спільно і разом будувати новий світовий порядок, де є повага, взаємна вигода, спільне майбутнє. Інакше нам просто треба буде подумати як будувати цей новий світ, але вже, мабуть, без Росії, якщо вона сама себе заганяє в минуле.