Чому деякі європейці надто чутливі до порад Путіна

Складається враження, що заради розв’язання конфлікту на Донбасі європейці все більше схиляються до того, щоб задовольнити вимоги Росії. Нагадаємо, що під час перших переговорів із лідерами США, ЄС або Німеччини та Франції Кремль заявив, що передумовою припинення конфлікту на сході України може стати відмова України від членства в НАТО, і на це мають бути гарантії з боку Заходу, а іншою умовою була федералізація України.

І минулого тижня, побувавши з візитом у Москві, шеф німецької дипломатії Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив, що не бачить у майбутньому членства України в НАТО. Чомусь при цьому він забув, чи можливо не читав, заяви Бухарестського саміту від 2008 року про те, що Україна та Грузія в майбутньому стануть членами Альянсу, звісно, якщо будуть до цього готовими і відповідатимуть критеріям.

А позавчора президент Європейської Ради Герман ван Ромпей висловився за «комплексне рішення української кризи», що передбачає децентралізацію або федералізацію держави. Ще раніше про «розумну концепцію федералізації» висловлювався міністр економіки Німеччини, лідер німецьких соціал-демократів Зігмар Габріель.

Голова Європейської ради також закликав до повернення політичної довіри у діалозі між сторонами. Зокрема, він виступив за круглий стіл у форматі «Осло 1993» між ключовими гравцями. «Потрібно зібрати головних фігурантів кризи в Україні за переговорним столом для досягнення угоди за типом «Осло 1993»», — зазначив Ромпей під час виступу в Інституті політичних досліджень (Sciences Po). А якщо ні, на його думку, то наслідки української кризи для Європи можуть бути такими ж, як у випадку балканських воєн. «Гірше того, справа йде до війни на континенті, яка ризикує стати найбільш смертельною з часу балканських воєн. Хто порушує кордони, той порушує мир», — підкреслив Ромпей.

«День» звернувся до екс-посла України в Ізраїлі, США і Канаді Юрія ЩЕРБАКА, який представляв нашу країну в Державі Ізраїль, коли відбувалися переговори в Осло, з проханням прокоментувати нові пропозиції Ромпея.

— Якщо вести розмову про Осло, то треба пам’ятати, що там дуже довго цей процес вівся утаємничено. Ніхто не знав, навіть американська розвідка, про те, що здійснюються контакти між партією Арафата Фатх і урядом Ізраїлю щодо мирного вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту. Тому, насамперед, відпадає аналогія з Осло. Це був зовсім іншого типу процес. Фатх був визнаною у світі силою, і він немає жодної аналогії з самопроголошеними терористичними республіками на сході України.

Тут треба виходити зі слів президента Порошенка про те, що Мінські домовленості не було виконано. Треба поставити це як передумову будь-яких подальших переговорів. Більше того, будь-які наступні переговори можуть вестися у форматі, в якому Росія братиме участь як сторона конфлікту. Вона є стороною конфлікту, відповідає на 90 % за те, що там відбувається. Це може бути основною передумовою цих переговорів. Окрім цього, в переговорах мають брати участь Сполучені Штати і Європейський Союз або, принаймні, Німеччина та Франція. Тоді можна буде говорити про відновлення цього процесу, де підписи держав важать набагато більше, ніж підписи так званих ДНР і ЛНР, які не є суб’єктами міжнародного права.

Щодо самопроголошених республік, треба все зробити для того, щоб не продовжувати їхнє міжнародно-правове визнання, бо будь-який крок щодо переговорів із сепаратистами і підписання нових угод буде означати визнання цих республік без якихось серйозних рухів уперед. Тому що не можна підписувати нові угоди в той час, коли старі не виконано.

Відтак із великим скептицизмом треба поставитися до цієї ідеї, хоча зрозуміло, що на зиму конфлікт буде заморожено, і треба думати про те, яким чином вийти з нього на весну. Бо навесні може початися нове протистояння, і дуже багато аналітиків прогнозують цю ситуацію — новий спалах війни може відбутися. Тому треба використати зимовий період для проведення переговорів щодо повного виконання Мінських домовленостей. А це означає контроль України над українсько-російським кордоном і припинення постачання військової техніки, виведення регулярних військ РФ з території двох областей.

«...ПОТРІБНІ НЕСТАНДАРТНІ МЕТОДИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЦЕЙ КОНФЛІКТ БУЛО ВИРІШЕНО МИРНИМ ШЛЯХОМ»

— Як відомо, згідно з підписаним в Осло документом під назвою спільна Декларація про принципи передбачалося введення місцевого самоврядування в секторі Газа і на Західному березі річки Йордан на період до 5 років, що повинно було призвести до постійного врегулювання. Чи доречно це прикладати до нашої ситуації?

— Це порівняння може бути поверхневою аналогією. Це абсолютно різні речі. Треба пам’ятати, що ці переговори в Осло завершилися Нобелівською премією миру для прем’єр-міністра Ізраїлю Рабіна і для Ясіра Арафата. І вони потиснули один одному руки. Чи можна собі уявити, що, скажімо, такий персонаж самопроголошеної бандитської республіки, як Захарченко, тисне руку на галявині Білого дому Президенту України, легально обраному? Думаю, що ні.

Це були зовсім різні процеси. В результаті домовленостей в Осло Фатх офіційно був визнаний як партнер переговорів ізраїльською владою. І дійсно, на п’ять років терористична діяльність проти Ізраїлю була припинена, доки Фатх контролював події. Але з появою «ХАМАСу» знову повторилася історія терористичної діяльності.

Навряд чи нам треба думати про аналогії, скоріше про те, що події на сході України — безпрецедентний процес, і потрібні нестандартні методи для того, щоб цей конфлікт було вирішено мирним шляхом. І перш за все починати слід із виконання російською стороною Мінських домовленостей.

«ДИВНО ЧУТИ ІДЕЮ ФЕДЕРАЛІЗАЦІЇ ВІД ЛЮДИНИ, ЯКА ВИЗНАВАЛА ЄВРОПЕЙСЬКУ ПЕРСПЕКТИВУ УКРАЇНИ»

— А як ви оцінюєте загалом розуміння Європою ситуації на сході України? У цій заяві Ромпей наголосив наступне: «Я більше не називаю це припиненням вогню. Майбутнім припиненням вогню уготована така сама доля, якщо ми обмежимося управлінням ситуації на місці. Потрібне глобальне рішення. Потрібно знайти спосіб для України стати децентралізованою (або федералізованою) і інклюзивною країною. Потрібно визначити місце України в Європі».

— Дивно чути ідею федералізації від людини, яка визнавала європейську перспективу України і підписувала угоду з Україною, зокрема Угоду про асоціацію. І тим паче дивно чути пропозиції, спрямовані на зміну державного устрою України. Формат, запропонований у Мінську, та закони, які дуже неохоче і під тиском було ухвалено Верховною Радою про особливості самоврядування в цих районах і зараз скасовано, давали достатню перспективу для децентралізації і не породжували ілюзій, що можна Україні диктувати, яким має бути конституційний лад. Не пан Ромпей має говорити про федералізацію України чи децентралізацію. Тим паче, що децентралізація проголошена як один із основних напрямків політики реформування українського устрою. Тому тут європейським чиновникам не слід втручатися. А ось коли Україна буде вступати в Європейський Союз, тоді вони мають право диктувати Україні певні речі. Але не сьогодні — на тій стадії, коли вони офіційно не збираються підтверджувати європейську перспективу України.

Чому вони не кажуть про федеративний статус, скажімо, Румунії, на території якої є величезна угорська меншина в Трансільванії? Це питання можна ставити також, але ніхто цього не робить, бо Румунія — суверенна країна, яка має свій державний устрій. Так само з Україною. Це звучить смішно і неприйнятно для України. Треба більше фантазії і творчих пошуків у вирішенні цього конфлікту. Я взагалі думаю: на жаль, відчувається брак активних діячів сьогодні, як Бжезинський чи Кіссінджер, які могли б вигадати якийсь формат. Пригадаймо переговори щодо В’єтнаму, які проводив Кіссінджер в архіскладних умовах, коли велика держава США понесла військову поразку від Північного В’єтнаму і мала вийти з цієї ситуації, не втративши обличчя. І знайшли вихід з цієї ситуації. Але в принципі це передбачає активну участь Росії. Якщо Росія буде торпедувати все, стояти осторонь і казати, що це не її конфлікт, а внутрішня справа України, то жодного прогресу не буде.

«УКРАЇНА НЕ ПОВИННА ПІД ДИКТОВКУ РОСІЇ ЗМІНЮВАТИ СВІЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ»

— До речі, саме Росія наполягає на федералізації України...

— Це не її справа. Україна не повинна під диктовку Росії змінювати свій державний устрій. Це буде ганебне явище, якщо у ХХІ столітті суверенна країна, засновник ООН під диктовку імперіалістичної шовіністичної нацистської Росії буде переписувати свою конституцію на догоду Москви. Той самий Європейський Союз буде зневажати Україну, якщо вона на це піде. Тому треба відстоювати свої національні інтереси. Це непростий процес. Тому що на якісь певні поступки Україні, очевидно, доведеться йти. Але ми уже довели, що йшли на поступки, що ухвалили спеціальні закони для районів, тимчасово окупованих російськими терористами. Ми пішли на таке, але цю простягнуту руку не взяли, відштовхнули, і тому зараз, звичайно, ситуація ускладнилася. Хоча зрозуміло, її треба вирішувати шляхом переговорів, а не шляхом прямої війни і повторення жахів, коли будуть гинути десятки тисяч людей.

ДОВІДКА «Дня»

Угода в Осло — двосторонні закриті переговори в Осло між Ізраїлем в особі міністра закордонних справ Шимона Переса і Організацією звільнення Палестини (ООП) в особі Махмуда Аббаса за посередництва США з метою врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Переговори закінчилися підписанням 13 вересня 1993-го у Вашингтоні спільної Декларації про принципи. Документом передбачалося введення місцевого самоврядування в секторі Газа і на Західному березі річки Йордан на період до 5 років, що повинно було призвести до постійного врегулювання.