Чому Україна потребує зброї

Це стало чимось на зразок мантри серед дипломатів та інших аналітиків зовнішньої політики говорити, що немає військового вирішення конфлікту між Росією та Україною. Спостерігачі майже одноголосно проголошують, що єдиним реальним шляхом до миру і стабільності є дипломатія. Але, незважаючи на недавню угоду про припинення вогню, яку було оголошено в Мінську, триваюче насильство, що проявилось у витісненні українських військ з міста Дебальцеве, спонукає до думки, що настав час розглянути, що потрібно для блокування будь-якого нав’язаного Кремлем військового рішення.

Три впливові американські аналітичні центри вже прийшли до висновку, що Сполучені Штати повинні надавати Україні не лише більше нелетальної допомоги — наприклад, безпілотні літальні апарати, броньовані джипи і медичне обладнання — а й «летальної оборонної військової допомоги» у вигляді легких бронебійних озброєнь. Однак європейські уряди, як і раніш, не бажають переглянути свою позицію щодо постачання оборонного устаткування в Україну і замість цього наголошують, що дипломатичне рішення є єдиним варіантом.

Звичайно, з точки зору України, військова конфронтація сам на сам із Росією не є життєздатним варіантом. Торік, коли сепаратистські сили в регіоні Донбасу, здавалося, зазнають поразки під час контрнаступу України, виглядало так, що Україна зможе відновити свій суверенітет над цим районом. Але Кремль швидко розгорнув батальйонні тактичні групи російської армії для підтримки повстанців. Відносно слабші Збройні сили України не мали шансів їм протистояти.

Цей крок ілюструє відданість Росії зробити все можливе, щоб запобігти воєнній поразці сепаратистських угруповань, які вона перетворила на бойові підрозділи, попри те, що цей конфлікт створює значне навантаження на її збройні сили. Враховуючи це, для України перспективи з відновлення контролю над Донбасом у військовий спосіб є малоймовірними, а тому було б нерозумним намагатися це робити.

Якщо врахувати стратегічні амбіції сепаратистів і їхніх російських меценатів, то перспективи України є ще похмурішими. Крім поставки сепаратистським групам важкої та сучасної зброї та розгортання спеціальних підрозділів та сил, щоб підтримати їх, Росія зараз, схоже, відправляє «добровольців» для підготовки сепаратистської армії, яка зрештою може перейти в наступ.

Така армія, як сподіваються сепаратистські лідери, дозволить їм принаймні забезпечити контроль над Донбасом. Тоді вони могли б базуватися там, щоб утримувати невитке державне утворення «Новоросія», яке простягатиметься уздовж усього узбережжя Чорного моря, аж до Одеси. І, цілком ймовірно, дехто навіть мріє про можливий марш на Київ.

Щоб запобігти розгортанню такого сценарію, надійний політичний діалог з Кремлем є дуже важливим, водночас мають продовжуватись економічні санкції, щоби Росія зрозуміла, що з продовженням агресії для неї зростатиме плата. Але було б занадто оптимістичним покладатися виключно на дипломатичний діалог і санкції, щоб домогтися міцного миру.

Більш комплексний підхід повинен зосередитись на зміцненні України в усіх напрямах. Для цього важливе значення має політична і дипломатична підтримка. Але, мабуть, ще більш важливою є підтримка для реформ, спрямованих на викорінення корупції та сприяння зростанню. Отже, дуже важливою є нещодавня угода з Міжнародним валютним фондом. А угода з Європейським Союзом про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі має вирішальне значення для довгострокового перетворення країни.

Але якщо сепаратистські угруповання за підтримки Росії вважають, що можуть контролювати Донбас та узбережжя Чорного моря, то зусилля з відновлення українського суспільства та економіки важитимуть небагато. Ось чому зовнішні партнери України повинні сприяти зміцненню обороноздатності країни.

У такій зарядженій ситуації завжди будуть гарячі голови, готові реалізувати військові варіанти. Але більше занепокоєння викликає поведінка прагматиків, що вивчають слабкі сторони, які можна використати. Якщо підтримувані Росією сепаратисти розглядають обороноздатність України як серйозний недолік, то мало що може змусити їх не скористатися цим у гонитві за реалізацією їхніх амбіцій. А отже, політичне чи дипломатичне рішення буде неможливим.

Експерти з питань безпеки повинні визначити, до яких дій мають вдатися США і Європа, щоб поліпшити обороноздатність України. Прохання щодо поставки нелетальної зброї, озвучені Президентом України Петром Порошенком на недавній Мюнхенській конференції з безпеки може дати деякі орієнтири з цього питання.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель та інші цілком праві, коли говорять, що немає суто військового вирішення конфлікту в Україні. Але рік переговорів і провальні домовленості показали, що немає й суто дипломатичного рішення. Тільки усунення — або принаймні серйозне зменшення — потенціалу сепаратистів і їхніх російських покровителів продовжувати їхню військову кампанію може дозволити Україні та її партнерам сподіватися досягти міцного політичного рішення.

Проект Синдикат для «Дня»

Карл БІЛЬДТ, екс-міністр закордонних справ Швеції (2006 — 2014), екс-прем’єр-міністр (1991 — 1994)