«Елемент стримування» Росії
Сенат услід за палатою представників закликав Обаму негайно надати Україні летальну зброю
Позавчора увечері сенат США одностайно ухвалив резолюцію S. Res. 72, в якій закликав президента надати летальну і нелетальну військову допомогу України, як це було одностайно підтримано Конгресом у законі на підтримку свободи України в 2014 році. Нагадаємо, напередодні подібну резолюцію під назвою «Закликаємо президента надати Україні військову допомогу, щоб захистити свій суверенітет та територіальну цілісність» ухвалила Палата представників США.
Сенатори закликали США та їхніх європейських союзників, а також міжнародну спільноту продовжувати застосовувати економічні та інші форми тиску на Російську Федерацію, особливо у вигляді санкцій, якщо російський уряд продовжуватиме відмовлятися припинити агресію в Україні.
Американські законодавці також закликали уряд Російської Федерації негайно припинити підтримку повстанців на сході України, дозволити Україні відновити контроль над її міжнародно визнаними кордонами і вивести свої війська та військову техніку зі східної України.
Після ухвалення цієї резолюції один з її ініціаторів сенатор Рон Джонсон заявив: «Абсолютно необхідно, щоб президент Обама визначив це питання як пріоритетне і прискорив надання оборонної летальної та нелетальної військової допомоги Україні після атак підтримуваних Росією бойовиків на цивільне населення у Маріуполі. Тепер адміністрація повинна реагувати, надаючи Україні те, чого вона дуже потребує».
«ДІЇ АДМІНІСТРАЦІЇ США МАЮТЬ БУТИ ШВИДШИМИ ТА ЕФЕКТИВНІШИМИ»
«День» звернувся до екс-міністра закордонних справ України Володимира ОГРИЗКА з проханням прокоментувати резолюцію сенату, як цей документ і ухвалену резолюцію Палати представників мають сприймати президент США і президент Росії.
— Це гарні сигнали, але тільки з їхнім виконанням виходить слабувато. Хіба не було перед цим дуже правильних і хороших резолюцій? Хіба не було закону «Про підтримку свободи в Україні», який був підписаний президентом, але залишився у стадії очікування? Тому я, відверто кажучи, не вірю в те, що рішення буде прийнято, враховуючи загальний пацифізм і ту «миролюбність», яку демонструє адміністрація Обами. І боюся, що наші сподівання на реальне озброєння є доволі примарними. Бачите, одна справа броньовики, це дуже важливо, і ми маємо, справді, бути вдячними за цю допомогу чи будь-яку іншу, яка йде зі США й обчислюється великими сумами. Це великий позитив, і дуже добре, що це відбувається. Але навряд чи можна «Хамві» протистояти атакам танків чи іншої наступальної зброї.
Я бачу, що деякі американські та європейські політики сприймають як норму те, що Росія постачає зброю бандитам, а постачання легкої зброї для захисту розглядають як можливу підставу для ескалації конфлікту. Це не адекватна логіка. Дай Бог, щоб вона змінилась, але поки що у нас більше песимізму, ніж оптимізму в цьому плані.
Щодо сигналу Путіну, то це буде сприйматись, як чергове попередження, що якщо підтримувані Росією війська терористів підуть у наступ, то вони матимуть адекватну відповідь. Це елемент стримування. Звичайно, російська пропаганда вже почала і продовжить тезу про те, що це означатиме початок нових дій, але це елементарний прийом російської пропаганди, це шантаж і залякування. Я не знаю, чому такі країни, як США, Німеччина і Франція, дозволяють, щоб їх залякувала Росія.
Це добре, що все більше американських високопосадовців у Конгресі та Білому домі розуміють необхідність надання Україні летальної зброї. Але я вважаю, що США мали б негайно, згідно зі своїми політичними зобов’язаннями в Будапештському меморандумі, надавати всю необхідну допомогу. Тобто дії адміністрації США мають бути значно швидшими та ефективнішими.
«ЦЯ МОЖЛИВІСТЬ БУДЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ ЯК ЗАСІБ ТИСКУ»
Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин:
По-перше, рішення про надання зброї Україні цілком знаходиться у компетенції Обами. Всі попередні його кроки засвідчили: постачання зброї США будуть уникати до останнього. Ця можливість буде використовуватися як засіб тиску. По-друге, на мій погляд, проблема не в характері Обами. Американскьий президент просто обрав іншу стратегію в цій кризі. Потрібно пам'ятати, що США ведуть із Путіним набагато ширшу та довшу гру, в якій Україна лише один із елементів. Їм немає потреби поспішати, на відміну від нас; і вони в цій грі перемагають: економіка США зростає, ціни на нафту падають, НАТО міцнішає, а здатність Росії протидіяти американцям на Близькому Сході катастрофічно зменшилась. По-третє, Обама, як президент другого терміну, може дозволити собі у зовнішній політиці робити те, що вважає за потрібне. Яким би не був тиск Конгресу чи навіть суспільної думки, він навряд чи відхилиться від обраної стратегії. Що це означає для нас? Виходячі із правила "найгіршого сценарію", розраховувти на військову допомогу не варто. Варто визначити, де і якою може бути невійськова допомога США. Бажано краще зрозуміти довгострокову стратегію США і знайти спільні цілі, продемонструвавши американцям в чому саме вони можуть розраховувати на нас. І тоді статус "основного союзника США поза НАТО" набуде практичного змісту. Маємо довести свою ефективність та силу, запропонувати свій внесок в регіональну безпеку. І тоді з цих позицій підіймати питання про постачання зброї буде значно простіше.
