Нова парадигма, нова Україна, новий світ

Серед відомих світових інтелектуалів давно вже побутує думка, що світ переживає значні системні проблеми, а наявний порядок речей потребує докорінної зміни. Більше того, останні події на світовій арені, в епіцентрі яких опинилася й Україна, засвідчують, на думку науковців, глобальну кризу демократії.

Очевидно, що постала нагальна потреба у виробленні нових підходів до функціонування суспільств, держав і міжнародного співтовариства, які мають ґрунтуватися на новій парадигмі цінностей. Про те, якою має бути ця парадигма, а головне, яку роль може відіграти Україна в її формуванні та становленні, говорили учасники міжнародної конференції «Стан світу, потреба в новій парадигмі та роль України в ній», що пройшла у Києві 25 квітня 2015 р. Організували подію Благодійний фонд Богдана Гаврилишина спільно із Всесвітньою академією мистецтва та науки (World Academy of Art and Science), Всесвітнім університетським консорціумом (World University Consortium) та Римським клубом (Club of Rome) за підтримки Національної академії наук України та Ініціативної групи «Першого грудня».

СИСТЕМНА КРИЗА: ВИКЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПОДОЛАННЯ

Науковці, громадські діячі та підприємці одностайні в тому, що нині настав час безпрецедентних змін, які охопили всі сфери життя, – технології, екологію, зростання населення, процеси трансформації суспільства та ринок праці. «Сучасний світ характеризується такими рисами, як глобалізація, взаємозалежність, швидкі зміни, невизначеність та деструкція природи й людського капіталу. Люди руйнують навколишнє середовище і, як свідчать проблеми працевлаштування, марнують найцінніший людський капітал», – зазначив у своїй доповіді почесний президент Всесвітньої академії мистецтва та науки Іво Слаус.

Згоден з колегою і Гаррі Джейкобс, головний виконавчий директор Всесвітньої академії мистецтва та науки. Крім соціально-економічних та екологічних проблем він зробив особливий акцент на проблемах безпеки та крахові світової системи управління, наголосивши, що світ втратив можливості створення ефективного глобального уряду та коопераційної системи глобальної безпеки, які відкривалися після завершення холодної війни. «Маємо парадокс: з одного боку, незадоволені потреби, з іншого – недостатньо використовувані ресурси. Наш потенціал більший за наші потреби. Однак як його ефективно використати? Нинішня парадигма ґрунтується на досить давніх наукових теоріях, в основі яких швидше універсальні закони природи. Натомість ми маємо виходити із законів суспільства, із його нинішньої структури. Сьогоднішніми суспільствами управляють цінності. Тут і лежить рішення проблеми», – зауважив Джейкобс.

На його думку, наявна криза дає можливості та енергію для зміни парадигми, для переходу до ефективного використання ресурсів на благо людей замість зростання заради зростання. А це означає скерування фінансового регулювання на підтримку реальної економіки, забезпечення права на працевлаштування, збереження екології, забезпечення доступу до освіти, відмову від ядерної зброї і зовсім новий інтердисциплінарний підхід до соціальних наук, а також новий – трансформаційний та ефективний – тип лідерства.

Усі ці виклики та цілі, безумовно, вимагають зміни пріоритетів у діяльності кожної окремої людини, зміни підходів до вивчення світу й реальності. Це закономірно виводить на перший план питання системи освіти, яке також детально обговорювалося під час конференції. Як зазначив генеральний секретар Всесвітнього університетського консорціуму Альберто Зукконі, «нам потрібно змінити освіту так, щоб вона давала людям змогу відповідати на виклики сучасності. Потрібно ефективно просувати людський та екологічний капітал. Освіта має бути релевантною до сучасних потреб людини». Ідеться передусім про формування навичок міжсекторальної та міждисциплінарної роботи, про компетенції, пов’язані із відносинами між людьми, про перехід від завчання до критичного мислення та креативності, про інтеграцію наук та приведення системи професій у відповідність до сучасної соціальної структури.

«У нас забагато вчителів і замало фасилітаторів навчання, тоді як потрібно не лише навчати всіх, але й навчатися від усіх. Навчання має давати нам змогу кооперуватися, співпрацювати», – наголосив учений.

Поняття кооперації тут цілком невипадкове – воно стало однією із центральних тез конференції поруч з тезою про роль та відповідальність кожної людини. «Фактично, нова парадигма була продемонстрована в Україні протягом останніх подій та болісних трансформацій. Погляньмо на волонтерські служби, які виникли на Майдані, та волонтерський рух, який зараз підтримує армію. Люди зробили це самі, без вказівки від уряду, з почуття обов’язку перед своїми співгромадянами, перед державою. Крім того, вони зробили це в кооперації, тоді як до сьогодні ми бачили лише жорстку конкуренцію людей у боротьбі за реалізацію своїх прав. Тож для утвердження нової парадигми ключовими стануть дві ціннісні зміни – перехід до Загальної декларації обов’язків людини та до більш коопераційного способу взаємодії між людьми», – відзначив Богдан Гаврилишин, президент Благодійного фонду Богдана Гаврилишина, відомий науковець та громадський діяч.  

Богдан Гаврилишин

І зарубіжні, й українські інтелектуали висловлюють думку, що Україна може стати для світу моделлю такого повороту до нової парадигми. Утім, для цього й нам самим потрібно проаналізувати процеси, які нині відбуваються в суспільстві, визначити свої пріоритети у власній країні та місію для світу. До дискусії про ці питання в ході конференції долучилися вітчизняні науковці, державні діячі, підприємці та громадські активісти.

ІСТОРИЧНІ РЕЦЕПЦІЇ

Нині, у час глобальної кризи цінностей, в України з’являється можливість утвердитися в новій ролі на світовій арені. Але для цього потрібно усвідомити власну історію і здолати успадковані стереотипи всередині країни та за її межами. Так, за словами Володимира Огризка, дипломата і колишнього міністра закордонних справ, однією з показових помилок західного суспільства стала впевненість, що Росію можна трансформувати в демократичну державу.

«Світ хотів би повернутися до звичного стану речей. Він звик сприймати Росію як ключового представника Сходу та православ’я. Деякі західні вчені продовжують вважати повернення України в зону російського впливу більш реалістичним, ніж здійснення Україною європейського вибору. Та й Україну дуже довго сприймали спочатку як криваву землю, потім як землю корупції, останнім часом – як тригер світової кризи. Однак ми маємо розуміти, що це не з Україною щось не так, це лише хибні очікування щодо України. Майдан показав, яким сильним є прагнення України до свободи і якими новими цінностями, зокрема пріоритетом обов’язків людини, вона може збагатити Європу і світ», – підтримав співрозмовника віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

«Росія зараз веде інформаційну війну, яка ще небезпечніша за військові операції. Росія не тільки руйнує європейський та світовий порядок. Вона підриває здатність людей відрізнити правду від брехні. Раніше правда розцінювалася як золота середина між різними інформаціями. Однак коли масово демонструються фальшиві дані, це руйнує всю інформаційну систему і перешкоджає пошукові правди. У першій статті Загальної декларації обов’язків людини, яка може стати основою для нової парадигми цінностей, сказано: говори правду, будь чесним, дій відповідно до морально-етичних стандартів. Це ще одна важлива річ, яку Україна може привнести сьогодні у світ. Вона може відновити етичний вимір правди», - додав науковець.

«Місце гаранта стабільності у Східній Європі зараз вакантне. Україна може стати таким гарантом. Це може бути нашим проектом майбутнього», – узагальнив Валерій Пекар, співзасновник громадської платформи «Нова країна».

«У чому небезпека нинішньої ситуації? Система міжнародних відносин переживає кризу і новий статус лише починає формуватися, він невизначений. Однак вихід із ситуації існує. І ключовим у ньому є цінності», - наголосив Мирослав Маринович.

За таких умов Україна не може скидати з терезів своє минуле, але має ефективно осмислити його. «І рівень демократії, і рівень ВВП країни, як свідчать дослідження, насправді залежать від цінностей, які панують у суспільстві, – зауважив знаний історик Ярослав Грицак. – Цінності неможливо змінити швидко, тому що вони обумовлюються історією країни, панівною релігією, імперським чи колоніальним статусом тощо. Однак висновок, що ми нічого не можемо зробити, бо не маємо змоги змінити минуле, був би хибним. Зміна цінностей все ж відбувається – разом зі зміною поколінь».

УКРАЇНА, ЯКУ БУДУЄ КОЖЕН

Молодь і справді найчастіше виступає драйвером докорінних суспільних змін. Революція Гідності в Україні не стала винятком. На думку Валерія Пекара, Майдан як явище і процес (який іще триває) містив у собі три революції – економічну (руйнацію феодальної олігархічної системи для побудови вільного ринку), геополітичну (звільнення нації та боротьбу з імперією) та власне революцію гідності (боротьбу за нові цінності). Рушійними силами цих революцій стали, відповідно, середній клас, який привніс бачення реформ, націоналістичні сили («романтичні націоналісти» на кшталт націоналістів 19 століття в Європі), які привнесли нове бачення незалежності держави, та молодь, яка привнесла нову культуру цінностей.

Нова культура, нові переконання охопили усі прошарки українського суспільства, що свідчить, передусім, про їх прагматичний характер та можливість подальшого утвердження й поширення. «Що таке нова парадигма? Це правила, у які вірять і згідно з якими діють люди. Ми бачимо ці нові переконання на прикладі такого сегменту, як бізнес. Сьогодні серед підприємців панує нульова толерантність до корупції, привілеїв для обраних, недобросовісної конкуренції. Ще рік тому такого ставлення не було», – поділився власними висновками Володимир Лавренчук, голова правління «Райффайзен Банк Аваль». І ці переконання, те, у що люди вірять, їхні цінності дають значно більше, ніж закони, спущені згори. Саме переконання підштовхують до обов’язкового впровадження реформ та прозорої конкуренції.

«Я бачу величезну кількість людей бізнесу, які беруть на себе відповідальність за зміни в країні, долучаються до команд зі здійснення реформ, ідуть на державну службу, інвестують свій час, волю, знання у зміни», – наголосив банкір.

Впевненість у важливості такої особистої відповідальності та довіри – між бізнесом і владою, суспільством і владою, суспільством і бізнесом – розділяє і Дмитро Шимків, який якраз і є таким прикладом переходу із бізнесу на службу державі: колишній генеральний директор «Microsoft Україна», сьогодні він обіймає посаду заступника голови Адміністрації Президента України. 

«Революція гідності стала поворотним моментом переходу до цінностей гідності, свободи, майбутнього. Уже неможливо діяти, як раніше, чекати, що хтось подбає про тебе. Потрібна особиста відповідальність, здатність самоорганізовуватися, домовлятися і шукати компроміс, працювати в команді, думати, що я можу зробити для країни. Так, Захід відкритий для нас, але успіх України – це лише наша спільна відповідальність», – звернувся до учасників конференції Дмитро Шимків.

В умовах відсутності тривалого часу для побудови нового національного проекту та відсутності сильної держави саме особиста відповідальність, активне громадянське суспільство, національний консенсус стають основою для розвитку в рамках нової парадигми.

«Я завжди повторюю: почни із себе. Подумай, чи ти можеш змінитися сам. Саме з такими підходами Україна стане інкубатором для нових цінностей, нових форм відносин та нової ідеології. Базою для нової парадигми, як ми вже зазначали, стане перелік обов’язків людини та перехід до кооперації у взаємодії між людьми. Так Україна зможе допомогти світові – запропонувавши йому нові цінності, що ґрунтуються передусім на нашому власному досвідові», – підсумував на завершення дискусії Богдан Гаврилишин.

Наталія ПАЛІЙ, прес-служба Фонду Богдана Гаврилишина