«Пробна куля» посла Теффта

Серед журналістів та експертів вже давно ходить думка про важливість участі США у мінських переговорах щодо вирішення конфлікту на Донбасі. Це виглядало би логічно. На відміну Франції та Німеччини, разом з Україною і Росією Будапештський меморандум у грудні 1994 року підписали США і  Велика Британії. Таким чином, вони виступили гарантами української незалежності та суверенітету. Днями посол США у Росії Джон Теффт заявив в інтерв’ю радіо «Ехо Москви», що якби американського президента Барака Обаму запросили до мінського процесу, то «він би з радістю» погодився. Утім, Теффт, який працював до цього послом у Києві, швидко виправився. «Ну я так підозрюю. Я з ним не говорив. Але мені здається, що він говорив з президентом Путіним по телефону, він спілкується з іншими президентами по телефону. І як я вже казав, ми немало часу цьому приділяємо», — відзначив Джон Теффт. Між тим, він також зазначив, що Вашингтон намагається усіляко допомагати мінським переговорам. За словами американського посла, канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд, «чудово справляються з поставленим завданням».

Що дасть Україні участь США у мінських переговорах з Росією? І наскільки ймовірно, що президент Обама на це погодиться? Про це «День» розпитав екс-посла України у США, письменника і публіциста Юрія ЩЕРБАКА:

— Заява посла Теффта — це пробна куля, оскільки він сказав, що насправді не знає думки президента, і «не говорив з ним на цю тему, але гадає, що...». Це — типовий дипломатичний прийом, щоб подивитися на реакцію. Якби про це заявив президент Обама, то Путін зверхньо сказав би, що йому там немає чого робити. Це було би зайвою образою для президента Сполучених Штатів.

Слова Теффта — знаковий сигнал. У дипломатичних  кулуарах понад місяць кружляють розмови про участь США у цьому процесі. Я навіть бачив інформацію, що Путін ніби не проти появи Обами в цьому процесі. Важко говорити про правдивість цієї інформації, але це показово, що вона з’явилася.

Участь Америки в цьому процесі в інтересах України. На думку багатьох російських аналітиків, Путін мріє разом з президентом США, а не з канцлером Німеччини чи президентом Франції, обговорювати корінні питання війни, миру і геополітичного поділу світу. Путін уявив себе другим Сталіним, який вирішує долю світу з президентом Рузвельтом. На цьому побудована ідея запрошення президента Обами до участі в переговорах з питань України.

Це був би дуже позитивний факт, тому що формат цих переговорів став би вагомішим, а позиція США стала би більш визначальною. До цього часу США ухилялися, виходячи з миротворчої філософії Обами, від активної участі в переговорах з приводу ситуації, яка виникла між Росією і Україною. Якщо Обама не відмовиться від цього, і сам візьме участь, то це означатиме новий поворот.

Між тим, також відомо, що Обама по-людськи ненавидить Путіна і не може терпіти його ім’я. Путін принижував його як тільки міг, і Обама має великий зуб на нього. З другого боку, Обама тримався осторонь, бо не хотів брати на себе жодних політичних зобов’язань. Повернення США до формату переговорів з Москвою щодо ситуації в Україні буде дуже важливим кроком.

 Гаранти Будапештського меморандуму як США і Велика Британія, а не Франція, яка відома своєю подвійною позицією та своїм угодовством перед Росією, повинні брати участь в переговорах з Москвою.

Я не знаю, чим завершиться ця заява посла Теффта, але це — потрібний сигнал для України.

 — Що означатиме для України участь США у цих переговорах? Чи вдасться Обамі якось вплинути на Путіна і переконати його перестати підтримувати терористів на Донбасі та постачати їм озброєння?

— Не думаю, що Обама здатен на такі речі — переконати Путіна майже неможливо. Але дрібне самолюбство і честолюбство Путіна буде тішитися тим, що він розмовляє не з другорядними постатями світової політики (як він вважає), а з першорядною постаттю — президентом США.

По-друге, для Обами було би важливим побачити логіку Росії та Путіна, та більш предметно втягнутися в цей процес, де він міг би повністю оцінити необхідність постачання Україні летальної зброї, побачити брехню російської пропаганди щодо «неучасті російських військ на Донбасі». Обама зіткнувся би з цілим рядом фактів і зрозумів би, що насправді відбувається на сході України.

Я прочитав один цікавий матеріал американського аналітика про можливість виникнення світової війни між США та Росією. Причиною, як він пише, може бути і ситуація в Україні. Це — грізне передбачення. Примара третьої світової війни і, ядерної війни, вийшла на порядок денний і з’явилася на екранах аналітиків. Ми повинні розуміти, що ситуація рухається в катастрофічному напрямку. Якщо не Обама, то наступний президент США стоятиме перед викликом Росії. Якщо цей виклик зростатиме, то їм доведеться приймати фатальні і доленосні рішення щодо долі відносин між США і Росією. Це — ланки цього процесу, які можуть свідчити про те, що світ просувається до глобального конфлікту.