Юрій СЕРГЄЄВ: Ми показали світу, якою є Росія

Минулої п’ятниці в РБ ООН відбулося чергове, 31 засідання, присвячене українському питанню. Його особливістю було те, що його зібрали через рік після першого засідання, на якому розглядалося питання територіальної цілісності України на тлі російської агресії, зокрема незаконного захоплення Криму. «День» звернувся до Постійного представника України в ООН Юрія СЕРГЄЄВА з проханням прокоментувати це засідання і розповісти, чи існують шляхи обмеження права вето Росії чи взагалі виключення держави-агресора з РБ ООН. 

«ЯКБИ РЕАКЦІЯ СВІТУ У БЕРЕЗНІ МИНУЛОГО РОКУ БУЛА ТАКОЮ, ЯК ЗАРАЗ, ТО, МОЖЛИВО, ЩЕ ТОДІ ЦЕ ЯКОСЬ ЗУПИНИЛО РОСІЯН»

— Це було рутинне засідання, яке не передбачало дискусій. Ми вислухали інформацію, яку представили голова місії ОБСЄ в Україні Ертугрюл Абакан і член контактної групи Хайді Тельявіні. Вони зробили свої повідомлення щодо ситуації на місці, щодо виконання Мінських угод.

— За вашою оцінкою, наскільки їхня доповідь відповідала дійсності чи реальному стану подій на Донбасі?

— Вони виклали свою точку зору. Сказали, що хотіли б мати більше інформації, що процес іде повільно, але міг би бути прискорений. Оскільки в РБ ООН не було дискусії, то після цього засідання я зробив коментар для ООНівської преси. Я сказав, що ми занепокоєні у зв’язку з тим, що існує загроза Мінським домовленостям, і підтримувані Росією сепаратисти постійно провокують і намагаються зірвати їх. А сьогодні (27 лютого. — Авт.), коли відбувалося засідання РБ ООН, обстріли продовжувалися. Тільки за цю добу загинуло двоє і поранено семеро українських солдат. Немає очевидних ознак, що терористи готові до відведення своєї техніки. Разом із тим нас хвилює, і ми звернули увагу на це світової спільноти, що починається концентрація військ у напрямку Маріуполя. Тому сьогодні ми через пресу знову закликали світових лідерів та ООН вплинути на Путіна, щоб він примусив своїх людей в Донецьку та Луганську виконувати свою частину зобов’язань. Отже, це було чисто інформаційне засідання, але ми скористалися тим, що сьогодні фактично переддень першого засідання РБ, присвяченого Україні, яке відбулося рік тому, 28 лютого. Саме тоді ми почали озвучувати факти агресії Росії на території України. І тому на сьогоднішньому засіданні, яке мало назву «Територіальна цілісність України» і відбулося за участю першого заступника голови Верховної Ради Андрія Парубія, представників держав-членів ООН, послів та заступників послів, політологів, лідерів української громади, говорилося про те, що рік тому наша країна опинилася під окупацією. Частина території анексована, існує загроза подальшої ескалації, подальшого захоплення. Головний мотив виступів полягав у тому, що ми спробували все, що від нас залежить, ми показали світу, що ми можемо захистити себе, ми показали світу, хто така Росія, й закликали всіх: зробіть тепер свою частину внеску в нашу загальну системи безпеки європейської і глобальної. Адже російська агресія фактично зламала і розтрощила все, що було після Ялти і Потсдама, тобто весь післявоєнний устрій, і це — виклик не тільки нам, щодо нас він конкретний, а й весь світ стоїть перед викликом.

— Ви правильно сказали: щодо Росії не може бути політики умиротворення. А можете сказати, загалом, якою є тенденція в реакції ООН на російську агресію щодо України, яка триває вже рік?        

— Вона не така, як би нам хотілось, і якби реакція світу в березні минулого року була такою, як зараз, то, можливо, це ще тоді якось би зупинило росіян. Але ми пам’ятаємо, що санкції були поступовими, деякі з них викликали навіть жарти, але потім санкції почали наростати і зробили свою справу. Втім, усі розуміють, що вони є болючими для Росії, але не вирішальними у тому, щоб зупинити її. Адже там, у Росії, є запас терпимості, а якщо точніше, запас рабства, коли люди будуть готові йти на все — не їсти, не пити, — якщо вони  чимось об’єднані. Згадаємо, що в Радянському Союзі об’єднуючим фактором завжди був зовнішній ворог, країна в небезпеці.

«ТОЙ РІВЕНЬ ПІДТРИМКИ, ЯКий маЄ ПУТІН ВІД НАСЕЛЕННЯ, НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ ВСІХ»

— Але ж ми знаємо, що часто заводи чи фабрики горіли через те, що кочегар чи хтось інший заснув на роботі, а все одно говорилось у ЗМІ, що це справа зовнішнього ворога.

— Справді, спочатку зовнішній ворог, а потім знаходиться внутрішній, це взаємопов’язано, починають нищити тих і тих, продовжуючи пояснювати людям:  дивіться, все ще є ворог. І питання в тому, що той рівень підтримки, яку отримує Путін від населення, небезпечний для всіх. Тому що йому постійно треба підтримувати цей рівень. Але немає іншого механізму, як це робити, як тільки продовжувати агресію. Оце проблема.

— Пане посол, а яка перспектива позбавити Росію права вето хоча б під час голосування з деяких питань?

— Це малоймовірно.

— Але деякі ЗМІ цитували вас, що це можливо.

— Ні, ні, то цитували ті, хто не зрозумів, що я мав на увазі. Я мав на увазі обійти право вето. А позбавити Росію права вето практично неможливо.

— Чому?

— Річ у тому, що ті механізми, які закладені процедурою ООН, повністю захищають постійних членів РБ ОНН. Тобто є стаття 27, пункт 3, де говориться, якщо країна є стороною конфлікту, вона не має права голосувати з питання там, де вона присутня. Тобто пункт є, але для того, щоб РБ ООН ухвалила таке рішення, вона (ця країна) має голосувати. А Росія має право вето, таким чином — це непрохідна тема.

«ІСНУЄ ТЕОРЕТИЧНА МОЖЛИВІСТЬ ВИГНАТИ РОСІЮ, ЯКА НЕ ЗОВСІМ ЛЕГІТИМНО ЗДОБУЛА СВОЄ ЧЛЕНСТВО В РБ І В ООН»

— Тобто виходу з цієї ситуації немає?  

— Так, немає. У цьому контексті це не спрацює. Причому не спрацює не тільки щодо Росії. Бо закладаючи такий принцип, деякі члени РБ мали і себе на увазі, що ніхто нас не зачепить. Тому це складна тема, так само як існує теоретична можлива, але навряд чи прохідна, тема вигнати Росію, яка не зовсім легітимно отримала своє членство і в Раді Безпеки, і в ООН. Можна навіть сказати, зовсім нелегітимно.

— Поясніть це?

— Статут ООН говорить про те, що нових членів, а Росія була новим членом, обирають шляхом ухвалення рішення Ради Безпеки і голосування Генеральної Асамблеї ООН. Росія не пройшла весь цей шлях. А Сербія, яка опинилась у такому самому статусі, — пройшла. І тому порівнюючи, можна це все експлуатувати. Але чи погодиться, врешті-решт, коли це питання знову повернеться на розгляд до Генеральної Асамблеї, весь світ виключити Росію за порушення, це велике питання.

— Щось можете сказати конкретне щодо відрядження миротворців в Україну, зважаючи на те, що у понеділок в ООН із візитом був міністр закордонних справ Павло Клімкін?

— Він приїжджав для того, щоб провести консультації й шукати механізми формування майбутнього мандата. Тобто відбувалися лише консультації, як це може бути, в якій формі, в якій комбінації, але це питання — на довший час.