XVI Фотовиставка «День-2014»: перший день
Сьогодні з самого ранку у Київській міській галереї мистецтв «Лавра», що на вул. Лаврській, людно. Тут відкрилася XVI Фотовиставка «День-2014», на яку вже в перший день роботи завітали кількасот поціновувачів фотомистецтва — фотографи, письменники, журналісти, науковці, деякі гості приходять цілими сім’ями. Цього року конкурсне журі отримало понад 2 тисячі світлин, з яких для виставки було відібрано 350 найкращих робіт-професіоналів та фотолюбителів, що надійшли від 290 авторів з усіх куточків України. А символом виставки є терен, сизо-сині ягоди на колючих гілках…
Викладач-філолог Лариса ГОМАНЕНКО біля кожної з робіт затримується на кілька хвилин. Довго вдивляється в обличчя нових українських героїв, які боролися на Майдані проти режиму Януковича, а сьогодні захищають нашу свободу на сході України. «Я просто в захваті від фотовиставки. Переконана, що її повинна побачити вся Україна і не тільки. Мої батьки зараз проживають у Криму. Ви не уявляєте, як би я хотіла, аби цю експозицію побачили в Сімферополі. Це — анти-отрута проти хвороби, якою заражують Крим. Я вражена героїзмом фотокореспондентів вашого видання, вражена патріотизмом і величезною роботою, яку робить головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. На світлинах побачила «живу» книгу України. Ви вмієте показати ситуацію без прикрас: просто і сильно. Людям потрібна правда, а ви знаходитесь в центрі цієї правди, — ділиться враженнями Лариса ГОМАНЕНКО, яка прийшла на виставку в перший день її роботи. — Зараз Україна переживає складний, але вкрай необхідний період оновлення, перезавантаження. І все це видно тут — на роботах кращих фотографів. У фотовиставці ви поєднали чудові портрети тих, хто творить сучасність і тих, хто житиме в іншій країні. Мені дуже сподобалась робота Сергія ХАРЧЕНКА «Артур Степаненко». Герой знімку — втілення захисника із важливим розпізнавальним знаком — «Воля або смерть». Мені також сподобалось, що ви не боїтеся гострих тем. Це і політики як вони є, це і звичайні люди поряд, це й біди нашого суспільства. Але дуже важливо, що ви показали народ, який стоїть над владою».
XVІ Міжнародна Фотовиставка «Дня» — ВІДКРИТА!
«Багато фотографій довели мене до сліз, — каже киянка Тетяна РОМАНЮТА. — Тут, у столиці, нам інколи важко відчути те, що переживають наші хлопці на передовій. Новини не передають ту атмосферу, яку я відчула на фотовиставці «Дня». Вашу експозицію ми відвідуємо щороку. Ви завжди вирізнялися смисловими, якісними роботами… Але цього разу — враження чи не найгостріші. Попри деякий сум, я виходжу із зали з гордістю за своїх співвітчизників, які на війні, за жінок, які допомагають солдатам, які беруть шлюб у військових госпіталях. Безперечно, залишається надія і віра в нашу перемогу. З такими характерами і обличчями, які я побачила сьогодні — це нам під силу. Я розіслала друзям інформацію про вашу фотовиставку, сподіваюся, прийде багато людей. Це нам потрібно».
Нагадаємо, що Гран-прі від «Промінвестбанку» — депозитний договір на 25 000 грн. незмінний партнер Фотовиставки, друг та меценат «Дня» пан В’ячеслав ЮТКІН учора вручив фотокореспонденту «Дня» Миколі ТИМЧЕНКУ за роботу «Майдан. 22 січня». А Приз Призів «Золотий День» здобув Сергій Харченко за світлину «Артур Степаненко», на якій зображений український військовий з відкритим і світлим поглядом. На руці в нього татуювання: Герб України і напис «Воля або смерть». До речі, «День» оголосив аукціон на фотографію Сергія Харченка. Знімок забере «з молотка» той, хто до закриття фотовиставки запропонує найбільшу вартість. Усі кошти «День» передасть Старобільській громадській організації «Воля» на потреби АТО.
Микола ТИМЧЕНКО. «Майдан. 22 січня» (Гран-прі)
Сергій ХАРЧЕНКО. «Артур Степаненко» (Приз Призів «Золотий День»)
Уже в перший день роботи виставки кошик для голосування за світлину, яка отримає приз глядацький симпатій — переповнений. Крім права обрати свого фаворита, традиційно на Фотовиставці можна придбати книги з Бібліотеки «Дня», глянцевий додаток «Маршрут №1» (усі номери!) та оформити передплатуна півроку чи рік нашу газету. Треба сказати, що цією можливістю активно користуються відвідувачі.
«Навіть в умовах війни має бути місце для прекрасного. І це прекрасне нам сьогодні дарує газета «День». Ми бачимо на виставці понад 3 сотні неймовірно вражаючих світлин. Це більше, ніж фотографії, це більше, ніж документ доби, це — витвори мистецтва, — ділиться враженнями від виставки фотограф з Чернівців, учасник Фотовиставки «Дня» Роман ПАЗЮК. — На виставці яскраво представлено дві опозиції — з одного боку вражаючі світлини з Майдану та передової лінії війни. Тут, безумовно, вражають роботи Миколи Тимченка, який представляє фото-школу «Дня». Це і робота, що отримала гран-прі «Майдан. 22 січня», і світлина «Майдан. 23 січня» та ін. Коли дивишся на ці світлини, то розумієш, що українці — просто герої. Кожен із людей, які зображені на фото, здійснив своєрідний подвиг. Усі вони зробили певний внесок у майбутню історію нашої держави. Завдяки цим людям я гордий, що я українець, і завжди буду гордим. З іншого боку — прекрасні позитивні світлини, усміхнені обличчя діток… Виставка переповнена оптимізмом. Найбільше мене вразила одна життєрадісна, оптимістична робота, на якій зображена дівчинка з кізочками — це фото Тетяна ЯНЧУК «Кізки». У Фотовиставці «Дня» я беру участь уперше. Хотів відправити світлини ще шість років тому, але все не наважувався, здавалося, що я не зробив ще ту роботу, яка гідна перемоги. На моєму конкурсному фото зображена дівчинка, яка закриває ногою фонтан, що б’є із землі. Це своєрідне уособлення життя».
ВРАЖЕННЯ
«ФОТОВИСТАВКА «ДНЯ» ДЕМОНСТРУЄ НАШУ ІСТОРІЮ»
Максим ЛЮКОВ, володар спеціального призу від компанії «Кенон Україна» за фотороботу «Тепло людини», Київ:
- Конкурсну світлину я зняв 19-го лютого. Цього дня я побачив зовсім інший Майдан, ніж до цього: все палає, багато поранених, комусь відірвало руку. І раптом я помітив, як поруч зі мною чоловік несе на руках собаку з вогню. Я вирішив зняти цей кадр. Мене здивувало, що серед цього всього хаосу і страху людина все ж вирішила врятувати маленьку тваринку. На обличчі сфотографованого мною хлопця відображається усе, що витало у повітрі під час цих трагічних подій. Його погляд виражає жалість і водночас торжество добра.
Загалом на усіх фото українці постають незвичайними людьми, вони добрі, співчутливі. Усі фотографи намагалися передати ефект небайдужості, хоча це дуже складно. Як же передати те, що коли ти кашляєш, до тебе одразу підбігають люди і запитують про самопочуття, коли ти стоїш у диму – приносять ватно-марлеві пов’язки? Ще мене здивував випадок, коли під час пожежі на Грушевського я побачив чоловіка, який стояв і курив. Навколо – згарище, кіптява, але докуривши, чоловік не кинув «бичок» на землю. Він пішов шукати серед згарища смітник, знайшов його і викинув «бичок» туди. Це демонструє відродження нації.
Загалом фотовиставка «Дня» демонструє нашу історію. Ми живемо в епоху перелому. Нам, фотографам, пощастило. Ми фіксуємо історичні події, і можна сказати, що ми також зробили свій внесок у історію.
«ЦІ ФОТО – СВОЄРІДНА МУЗИКА»
Борис КОРПУСЕНКО, володар спеціального призу від Львівського національного університету імені Івана Франка за фотороботу «Нащадок», Київ:
- Коли я дивлюся на ці світлини, згадуються слова Леоніда Бикова з фільму «В бой идут одни старики»: «Війна приходить та іде, а музика – вічна». На мою думку, ці фото і є своєрідна музика. Можливо, комусь і не хотілося б згадувати ті трагічні події, що ми вже пройшли, але це історія. Все ж виставка дуже гарна. Я беру участь у цьому заході з року в рік, і приємно, що виставка росте, з’являються нові учасники.
Своє конкурсне фото я зробив на Майдані. Про фото завжди важко розповідати, але я хочу озвучити свою позицію словами відомого французького фотографа: «Саме життя не цікаве, але я хочу відобразити його крайнощі, де люди та предмети говорять самі за себе. Є лише один момент творчості: клацає затвор – життя завмирає».
«УСІ МИ ЗАРАЗ ПОЄДНУЄМО ЦІ ПОЧУТТЯ У СОБІ, І ЦЕ ДОПОМАГАЄ НАМ ТРИМАТИСЯ»
Влада СОЛОВЙОВА, володар спеціального призу від туристичного агентства «Ленд Тревел» за фотороботу «Настрій», Київ:
- Роботи на виставці «Дня» свідчать, що кожен українець цього року пережив події, які сколихнули свідомість. Майже на кожній світлині зображені бурхливі емоції: сльози, відчай, радість. Важливо, що усі ми зараз поєднуємо ці почуття у собі, і це допомагає нам триматися. Світлини на фотовиставці допомагають переосмислити наше минуле і замислитися про майбутнє. Особисто мені дуже сподобалися знімки з Майдану – вони настільки захоплюють, що сльози на очі навертаються.
Моє фото «Настрій» зроблене у Львові. Я цілий день шукала потрібний кадр – хотіла відзняти щось особливе. Коли побачила черниць, подумала, що, можливо, не дуже етично фотографувати їх без дозволу. Але вирішила, що мені потрібен цей кадр. Коли почала знімати, одна монахиня звернула на мене увагу, посміхнулася, почала привітно махати – це був знак, що все зробила правильно.
«ФОТОВИСТАВКА «ДНЯ» - ЗАСІБ ВІД ЗОМБУВАННЯ»
Альона СТЕПАНЕНКО, володар спеціального призу від страхової компанії «Нова» за фотороботу «Смайлик», Київ:
У світлі останніх подій будь-який українець – людина, яка, перш за все, хоче миру. Українці – незламні люди, які, попри невдачі та війну, зберігають віру у світле майбутнє. Я дуже люблю фотографувати дітей і приз отримала саме за таку фотографію. Дівчинка на знімку «Смайлик» – моя молодша сестра. Взимку ми каталися на санях, і я попросила сестру подивитися на мене. Вона глянула та підморгнула – ось і все.
На фотовиставці запам’яталася фотографія «Артур Степаненко» – пишаюся через те, що цей герой має таке ж прізвище, як і я. Також запам’яталося фото «Всупереч» Миколи Тимченка, зроблене в Авдіївці. На цій світлині дівчинка їде на роликах поруч із розваленою будівлею. Дівчинка зберігає оптимізм, попри розруху – це важливо сьогодні. Ще, вразили роботи дітей до 18 років, особливо «Туманний Альбіон» Поліни Орлової: там хлопець сидить на камені та дивиться у далечінь. Не очікувала, що діти у 14-15 років можуть робити такі класні знімки. Взагалі, біля кожного фото хочеться сказати: «Вау!».
Завдяки Фотовиставці «Дня» люди можуть побачити, що відбувається навколо, це – засіб від зомбування. Фотографи показують, що коїлося на передових, що відбувається у зоні АТО, як люди їдуть та повертаються і не додому, а у лікарні.
«ФОТОВИСТАВКА ГАЗЕТИ «ДЕНЬ» ВІДІГРАЄ ВЕЛИЧЕЗНУ РОЛЬ ДЛЯ ПІДНЯТТЯ ДУХУ»
Гліб ГОЛОВЧЕНКО, директор Коледжу преси та телебачення, Генеральний продюсер ТК ТАК TV, Миколаїв, секретар НСЖУ:
- Коли ми відкривали Фотовиставку «День»-2013 у Миколаєві у липні цього року, якраз було величезна кількість поранених і багато людей говорили: не треба, не час, але насправді виявилося, що Фотовиставка газети «День» відіграла величезну роль з точки зору духу. Тому що ми зрозуміли: насправді ми єдині. А на закритті Фотовиставки «День»-2013 у липні ми говорили про важливість проведення таких заходів, туди якраз прийшов і полковник Юлій Мамчур з дружиною. У ці дні розпочиналася одна з акцій матерів бійців 79-ї бригади, а потім ми зрозуміли, що ця бригада стала найгероїчнішою. Ми тоді наголошували, що в нас немає поняття «гарматне м’ясо». Наші герої, які вмирають, не вмирають у наших серцях і назавжди залишаються для нас героями. Цим ми відрізняємося від Російської Федерації та колишнього СРСР. Про кожного загиблого хлопця ми готові говорити відверто, хоч як це боляче. Ми зрозуміли навіть тоді, що переломили ситуацію, у тому числі завдяки Фотовиставці газети «День», наполегливості її працівників. Зараз іде нова хвиля провокацій, але такі події, як Фотовиставка газети «День», повинні об’єднати і надати розуміння, що треба наполегливо працювати для того, щоб перемогти і встановити мир. І дуже важливо, яким він буде. Це треба робити якраз під час війни. Коли дивишся на світлини «Дня», розумієш, яка важка робота ще попереду.
Наш телевізійний академічний канал ТАК TV цієї п’ятниці мовив з виходами з відкриття Фотовиставки «День»-2014 – це такий наш подарунок «Дню». Миколаївці також дивилися онлайн цю урочисту подію – це теж така цікавинка, щоб всі зрозуміли, що насправді ми всі дуже близькі. Я думаю, що після Майдану і після війни складеться взагалі нове суспільство, яке буде не атомізованим. Насправді величезна кількість людей усі ці роки «працювала» на те, щоб ми зрозуміли, що досі взагалі не знайомі між собою. В умовах війни це неможливо. Ти можеш вижити тільки тоді, коли відчуваєш плече друга. Я відчув це молодим репортером, коли був на придністровській війні. Тоді я зрозумів, що таке журналістське братство в умовах війни. Завтра ми житимемо виключно завдяки принциповості наших фронтовиків, розумінні того, що не буває півтонів, і це буде нова відмінність змін. Комусь зміни здаватимуться різкими, але насправді вони не різкі, а необхідні. Країна цього потребує. Думаю, що ці люди, яких ми зараз бачимо на фото «Дня», будуть серед тих героїв, які робитимуть ці зміни вже сьогодні. На цих фото є надія. Нам важко, але треба пережити і вистояти, і вийти ще більш сильними. Україна насправді – видатна країна. Ми маємо ввійти в число тих європейських держав, які змогли пройти це і побудувати сучасну державу і сучасну армію, це нам дуже важливо. І сучасні відносини одного з одним, тому що без отого знайомства громадянського суспільства ми не зможемо йти далі. Ми повинні бути мужніми і зібраними в роботі. Так, як це робить газета «День». Вона кожного дня перемагає лінощі. Багато хто говорить: а навіщо випускати газету щоденно? Ні, вона треба щодня і саме з такими фотографіями. Дякуємо газеті «День».
«Я НЕ МОГЛА ВІДВЕСТИ ПОГЛЯД ВІД ФОТОПОРТРЕТІВ КОБЗАРЯ НА МАЙДАНІ…»
Наталія СУМСЬКА, народна актриса України:
- Немов магніт, мене притягують світлини наших «ангелів» - героїв Майдану і на очах виступають сльози, і їх не має сил як стримати… Це наш біль і поки будемо жити, доти будемо пам‘ятати... Про цих людей ще напишуть у підручниках історії, у художній літературі, вони стануть героями п‘єс і романів. І не треба забувати, що Небесна сотня – кращі з кращих українці, і вони першими віддали своє життя за нашу свободу, за прагнення жити за європейськими цінностями… Я не могла відвести погляд від фотопортретів Кобзаря на Майдані і його світлин на щитах, касках євромайданівців. Це знак! Мабуть, недаремно 200-річчя Шевченка припало на епохальний період життя нашої держави, і немов Тарас Григорович із Всесвіту нам допомагає бути сильними духом. Кожне зображення молодої людини, яка боронить свою землю, є дуже позитивними і дарує надію, що все у нас буде добре. А фото, яке на мою думку, загоїть рани – це маленький хлопчик зі сходу, який з надією дивиться в об‘єктив («Наші прийшли» Анатолія Степанова).
«І ЧЕРЕЗ П‘ЯТЬ-ДЕСЯТЬ РОКІВ КОЖНА РОБОТА БУДЕ ХВИЛЮВАТИ ЛЮДЕЙ, БО ТУТ ПРАВДА»
Леся ОЛІЙНИК, музикознавець:
- Я не вперше на виставці «Дня», але, на мою думку, саме ця є унікальною! Для мне газета, як ковток свіжого повітря, як орієнтир у великому інформаційному просторі. Кожна світлина - це мить з життя країни. Впевнена, що і через п‘ять-десять років кожна робота, представлена на конкурсі, буде хвилювати людей, бо тут правда. А через 20 років це вже буде епоха з життя України, яку нам випало разом пережити. Фотовернісаж можна назвати літописом історії держави. Мене завжди вражає високопрофесійна школа «Дня», бо у кожній роботі фіксується не лише момент, а й символ часу. Вразив сюр фігури сепаратиста-терориста, який знищує плакати «Моліться за Україну» і це страшно, бо так званий ДНРівець руйнує духовний символ і за це, я впевнена, Бог його покарає, а може, вже покарав! Мені запам‘яталася тітонька з котом, які вижили після артобстрілу (фото «Не бійся» Олександра Єрмоченка – ред.), а також фото, де зняті мужні обличчя українських бійців АТО, і віриш, що землю ворогу вони не віддадуть! Автори світлин вміють побачити важливе у, здавалось, буденному, патріотичне - у період відпочинку. Кожна світлина має глибинний підтекст і це ретроспектива, панорама життя сучасної України, «написана» мовою художньої фотографії.
«ЦЕ НЕ ФОТОГРАФІЇ, А МИСТЕЦТВО З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ»
Михайло РЄЗНИКОВИЧ, художній керівник Національного театру російської драми ім. Лесі Українки:
- Візуальність на виставці настільки сильна, що вражає, піднімаючи проблеми часу і країни, що мені навіть важко порівняти фотороботи «Дня» з іншими фотознімками, які публікуються в періодиці. У вас прекрасні майстри і фоторепортери, і їхні роботи проникають у серце. Це не фотографії, а Мистецтво з великої літери та Правда без ретуші! У кожному знімку є глибина, об’єм, нерв, думка і це не щосекундність. Я радий, що газета вірна собі і незважаючи ні на що проводить фотоконкурси. Сьогодні це дуже важливо і потрібно людям. Я вважаю, що «День» у галузі культури заповнює порожнечу, яка, на жаль, існує в щоденних ЗМІ і за це величезне спасибі всьому колективу редакції.
«ЦІ СВІТЛИНИ НАСПРАВДІ НАБАГАТО ТОЧНІШІ, НІЖ ТЕЛЕВІЗІЙНА КАРТИНКА»
Олександр ГЛОТОВ, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія»:
- Найбільше на фотовиставці «Дня» мене вразило те, що незалежно від того, що ми всі залежні (ось така тавтологія!) від телеекранної картинки і часто-густо і серед фотографій трапляються ті, що нібито були на екрані, ці світлини насправді набагато точніші, ніж телевізійна картинка, той стрім, який ми всі дивилися. Фотографія залишається більш індивідуальним мистецтвом, ніж око телекамери, і це добре. Це дозволяє думати про те, що фотографія ніколи не зникне. На фотовиставці я побачив українців різними. Є сюжети, де показана і та сторона, і вона показана як сторона, яка страждає, помиляється, шукає свого слова. Все пізнається з часом, і я поки що не готовий сказати, яке обличчя сьогоднішнього українця в цих фотографіях.
Безумовно, ця виставка зараз потрібна. Це не є розвага. Це зупинка для того, щоб підняти голову і подивитись у небо, і побачити зірки над головою. Це не ті музи, які мовчать. Ці музи повинні говорити.
