Демарш чи перехід у опозицію?

Про своє рішення очільник облдержадміністрації Юрій Одарченко повідомив на власній сторінці у Facebook.

«24 липня 2014 року Кабінет Міністрів України під керівництвом Яценюка Арсенія Петровича подав заяву про відставку у зв’язку з розпадом коаліції у Верховній Раді України. Моє призначення на посаду відбулося за поданням даного складу Кабінету Міністрів України... я керувався принципами, на яких було побудовано роботу Кабінету Міністрів. За цих обставин я позбавлений можливості виконувати свої повноваження в інтересах територіальних громад області, не маю можливості реалізувати бачення партії «ВО «Батьківщина» щодо подальшої розбудови демократичної, правової і соціальної держави. Моє перебування на посаді голови обласної державної адміністрації в умовах відставки уряду, політику якого я підтримував і реалізовував, суперечитиме етичним принципам функціонування парламентсько-президентської республіки...» — написав у заяві до президента Юрій Одарченко.

Утім, наступного дня на прес-конференції Одарченко заявив, що головна причина відставки — відмова президента вводити на Херсонщині військовий стан. «Я чітко переконаний, що без введення військового стану на території області ми не зможемо забезпечити чітке функціонування всіх елементів побудови оборони. Проведення третього етапу мобілізації неможливе без введення військового стану. Ми позбавлені арсеналу юридичних способів, які сьогодні вкрай необхідні», — заявив голова Херсонської ОДА.

Станом на понеділок питання звільнення Одарченка залишалося відкритим. Президент України Петро Порошенко ще не відреагував на заяву очільника Херсонщини. В соцмережах та місцевих інтернет-ЗМІ активно обговорюють відставку голови ОДА. Хтось називає це зрадою, хтось вимушеним кроком через тиск і нереальні завдання з Адміністрації Президента, а хтось вбачає в цьому підтримку Одарченком партійної лінії «Батьківщини», яка активніше проявляє свою опозиційність до глави держави.

— Причин небажання покерувати прифронтовим регіоном замість, порівняно з цією посадою, синекури — депутатського мандату і керівництва київською «Батьківщиною», може бути безліч. Не лише політичних, — коментує «Дню» експерт ХОО КВУ Володимир МОЛЧАНОВ. — Схожа на демарш, на гучне грюкання дверима, гуркіт якого перевершив попередній прем’єрський, заява здається лише вдало пов’язаною в часі з розпадом коаліції, а тим більше нічого спільного не має з незапровадженням військового стану чи загрозою вторгнення з Криму (останні причини схожі на поспіхом придумані, бо справляють враження слів боягуза і панікера). Тому основною причиною вважаю все ж його власне ставлення до посади як до валізи без ручки чи навіть як до економічного терміну «шкідливе благо», за відсутність якого ладні ще й доплатити. Інша можлива причина — бажання взяти участь у парламентських перегонах, партійна дисципліна видається менш суттєвою, бо зроблено все поперед батька, до того ж партії набагато потрібніший такий відданий солдат на владній посаді в Херсоні, ніж на опозиційній у Києві.