«Кадровий голод»

Про відставку голови Херсонської облдержадміністрації в Херсоні говорили не перший місяць. Фактично – з моменту обрання нового глави держави. Кілька тижнів тому уже екс-губернатор Юрій Одарченко написав заяву про звільнення, яку мотивував відставкою уряду, політику якого впроваджував у регіоні. А ще – небажанням Президента вводити на Херсонщині воєнний стан, який, на думку Одарченка, необхідний для забезпечення обороноздатності області. Але голова кабміну Арсеній Яценюк продовжив роботу зі своєю командою, а відставку голови ХОДА Петро Порошенко тоді не прийняв. Лише 20 серпня стало відомо, що указом № 655/2014 Президент таки звільнив очільника ХОДА.

Одарченко керував Херсонською областю майже півроку. Термін – невеликий, однак ці місяці були чи не найвідповідальнішими для регіону за всі роки незалежності. Розміщення передислокованого з Криму загону прикордонників, формування батальйону територіальної оборони, дискусії з активістами місцевого Майдану, які контролювали призначення чи не кожного чиновника та непроста співпраця з обласною радою, яка більш ніж на 80% складається з «регіоналів» – це одні з основних викликів, які постали перед губернатором Одарченком. Можна сказати, що з головними завданнями екс-голова ОДА впорався. Хоча далеко не ідеально.

Наразі у якості кандидата на цю посаду в Херсоні обговорюють нардепа від фракції УДАР Андрія Путілова.

«Відкладена відставка здійснилась аж через місяць після досить гучної заяви Юрія Одарченка. Це свідчить про те, що кадровий голод у Херсоні видно неозброєним оком. Хоча навіть зараз остаточної впевненості в наявності узгодженої кандидатури наступника у мене немає, щоб там не казали наближені до депутата Андрія Путілова, – коментує «Дню» експерт ХОО КВУ Володимир МОЛЧАНОВ. – Якщо підбити підсумки діяльності Юрія Одарченка на посаді, то доведеться вжити слово «розчарування». Спершу розчарувались місцеві активісти, які претендували на посади або на контроль влади, бо малозрозуміла кадрова політика мала схоже лише одну логіку – призначити або «своїх» з запасним аеродромом, або неважливо яких, аби не шкода було. Так робить людина, яка знає, що прийшла ненадовго. Екс-губернатор не намагався домовитись ані з усім спектром політикуму та активістів, ані з його екс-опозиційною частиною. В результаті – нажив чимало недоброзичливців, що зараз святкують «перемогу». Якщо припустити можливість підкилимних змов, то антибютівський ситуативний альянс не здається таким вже неймовірним. У військово-прикордонному аспекті багато було і є відвертих провалів, що часто випливали назовні, але я майже впевнений, що проблема десь вище рівня компетентності губернатора. Та все це було до відставки. Іронія долі в тому, що будь-хто наступний зіткнеться з тим самим політикумом, що так само налаштований хто на те, за що стояв Майдан, хто навпаки – на утримання теплих містечок. І так само стане ворогом для більшості. Цього разу серед ворогів буде потужна «Батьківщина». Звичайно, не буде ані люстрації, ані подолання корупції, навіть якщо цей умовний поки Путілов виявиться кращим, ніж про нього тут думають. Бо знов таки, нема команд, а є десяток амбітних лідерів з купкою прихильників, точніше, підлеглих, кожен з яких зацікавлений поховати будь-кого, крім себе».