«Щеплення» від громадянської байдужості»

Особливо насиченою на відвідини була неділя, 17 травня — Міжнародний день музеїв. Цього дня ужгородці приходили на виставку родинами, а оглянувши світлини — ділилися своїми враженнями у книзі відгуків.

Біля одного зі стендів зустрів працівника Закарпатського обласного центру зайнятості Федора РОМОЧУЦЬКОГО з дружиною Тетяною і трьома синами-школярами: Денисом, Максимом та Артемом. «Ми з хлопцям завжди обговорюємо непрості питання суспільного життя нашої країни, і доволі часто дати їм відверту відповідь, чому саме так складається ситуація в нашій державі, — не просто. Ця виставка — наочне підтвердження, найкраща ілюстрація реалій нашого життя, часто спричинених і несвідомою та безвідповідальною поведінкою наших громадян. Для підростаючого покоління ця виставка — ще й своєрідне суспільне «щеплення» від бацили громадянської байдужості, тому ми всією родиною тут», — каже пан Федір.

«День» І ЙОГО ПРОЕКТИ — ДЛЯ МИСЛЯЧИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ХОЧУТЬ БАЧИТИ І ЧУТИ ПРАВДУ», — ВВАЖАЄ ПРОРЕКТОР УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ МИРОСЛАВА ЛЕНДЬЕЛ (НА ФОТО — ЛІВОРУЧ)

Доки бесідували з Ромочуцькими, до зали зайшов голова Закарпатської письменницької організації поет Василь ГУСТІ, який за кілька годин до відкриття фотовиставки провів до армії свого 41-річного сина. «Побачене на світлинах дуже відповідає стану моєї душі, напевне, як і батькам усіх тих моїх співвітчизників, чиї діти захищають Україну, — каже пан Василь. — Вдивляюся в обличчя й відчуваю спорідненість і з відчайдухами на Майдані, і з хоробрими оборонцями Вітчизни, і з їхніми родичами, котрі благословляють їх на святе діло й чекають удома живими і здоровими. Переходячи від одного фото до іншого, я дедалі більше проймався побаченим. Мине час, і поети й прозаїки, художники, композитори відобразять цю епоху по-своєму. Але там буде уже й певний суб’єктивізм, авторський домисел, то буде художня правда, а тут — правда факту, правда життя, яка має зберегтися на багато століть, щоб наші наслідники знали, якою дорогою ціною наше покоління боронило Україну. Такі виставки — дуже необхідна річ, адже вони заносять в історію героїв саме цієї епохи — кого захисником Вітчизни, а кого її зрадником, тому дуже важливо, щоб її побачило якомога більше людей, адже вона додає нам сили духу, оптимізму та віри в майбутнє».

ГОЛОВА ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ БОРИС КУЗЬМА (НА ФОТО — ПРАВОРУЧ): «ФОТОВИСТАВКА МАЄ ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНЦІВ»

Першими записами зарясніла й книга відгуків відвідувачів виставки. Відкрив її запис студентів першого курсу відділення журналістики УжНУ, які побували на урочистому відкритті фотовиставки. «Кожна з робіт цієї виставки вражає, адже передає ті почуття, якими сьогодні живе Україна. У кожній світлині українці такі, якими вони є насправді. Біль та гордість за свій народ — тематика сьогодення. Дякуємо за подаровані враження»!

БОЄЦЬ «КАРПАТСЬКОЇ СІЧІ» З ПОЗИВНИМ «ГОЛОТА» НА ВІДКРИТТІ ФОТОВИСТАВКИ ЗАКЛИКАВ ОХОЧИХ ВСТУПАТИ В ЙОГО БАТАЛЬЙОН, ЯКИЙ БОРОНИТЬ НАШУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НА СХОДІ

«Після побаченого хочеться сказати одне — дякую! Фото вражають до сліз, живі, щирі, емоційні. У кожному сюжеті — неймовірні переживання людей, невдавані враження. Велике спасибі за подаровані щирі емоції. Дуже прошу продовжувати свою діяльність і з нетерпінням чекатиму наступної виставки!» — пише Петро Михайлович.

Свої враження залишили у книзі відгуків й гості Ужгорода. «Виставка подарувала гарні, та водночас гіркі спомини, нагадала, яким є життя, і це найголовніше», — пише С. Лісовська, Paris -Чернівці.

Пані Надії з Ужгорода огляд експозиції навіяв мінорний та, попри те, оптимістичний настрій: «Дякую за життєво необхідну виставку, яку неможливо дивитися без сліз і скорботи. Ми не повинні забувати своєї історії й завжди маємо вірити, що український народ здолає негаразди і наша Україна стане процвітаючою, заможною європейською країною. Слава Україні! З безмежною вдячністю».

А родина Попів, окрім вдячності, висловила також пропозицію: «Шановний «День»! Робите велику справу, з якою потрібно йти у світ — за кордон, щоб переконати іноземців у намірах Путіна, бо той уже встиг їм мізки «запаморочити»! З огляду на географічне розташування Ужгорода, така пропозиція цілком слушна, адже дуже часто наші західні сусіди, які проживають всього за 50 — 100 кілометрів від кордону з нами, вірять у масову дезінформацію московських телеканалів про те, що в Україні — громадянська війна і що вона — повсюдно. Треба не гаючи часу нести нашим європейським сусідам правду про Україну. А показати завдяки й фотовиставці «Дня» справді є що.

Галина ШУМИЦЬКА, кандидат філологічних наук, декан філологічного факультету УжНУ, говорить про Дні «Дня» в Ужгороді, за програмою яких відбулася й дискусія в стінах УжНУ з участю головного редактора «Дня» («День» № 82-83 від15 — 16 травня): «Як нам перемогти?» — запитує пані Лариса Івшина. Розмірковую про себе і доходжу висновку: для початку треба навчитися чути одне одного. Непросто слухати і лопоніти кожен своє. Саме чути. Говорячи про модернізацію національної ідеї, вона пропонує конкретні шляхи її реалізації.

Видавнича ж діяльність «Дня» просто вражає, фотовиставка — приголомшує. Слухаючи Ларису Івшину, якось із полегшенням думаєш: є в нас, дякувати Богу, мислячі люди — отже, подужаємо. Що саме? А всілякий непотріб у своїй же хаті: дволикість, пристосуванство, невміння брати на відповідальність за власні слова, вчинки тощо. Спасибі за чудові проекти, за прекрасні подарунки. Головне тепер — їх читати. А ще на таких зустрічах завжди хочеться бачити більше колег-журналістів. Самодостатність — чеснота дуже умовна, як на мене...»