Хто кому винен?

До червня, коли планується перший перегляд програми EFF Міжнародного валютного фонду, Україна має розібратися зі своїми боргами. Консультації із цього приводу проводилися ще в березні. А минулого тижня міністр фінансів Наталія Яресько нарешті зустрілася з приватними кредиторами, щоб домовитися про реструктуризацію наданих раніше нашій країні позик. Проте бажаних домовленостей поки немає. Мінфін України повідомив, що наша країна не змогла піти на деякі з вимог кредиторів. Та все ж міністр обіцяє, що до кінця травня це питання все-таки буде вирішене.

«День» поцікавився у експертів, на що може розраховувати Україна в переговорах з комітетом кредиторів, чого варто вимагати, а чого — ні.

«АБО КРЕДИТОРИ ЙДУТЬ НА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЮ БОРГУ, АБО ШТОВХАЮТЬ УКРАЇНУ В ДЕФОЛТ»

Україна надмірно миролюбна у відстоюванні своїх фінансових інтересів, тоді як має бути значно агресивнішою.

Таку думку просуває виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко. І його легко зрозуміти, якщо пригадати, що провідні країни Заходу свого часу в обмін на відмову України від атомної зброї взяли на себе зобов’язання гарантувати її суверенітет і цілісність, і тепер це їхнє невиконане зобов’язання. Так, приватні інвестори не відповідають за боргами своїх держав, але мали б пам’ятати про них і не залишати Україну наодинці з агресором, який сьогодні починає грати чи не ключову роль у тому, доведеться нашій країні оголошувати дефолт чи ні.

Якщо не реструктуризуються українські бонди, говорить він, і в результаті зупиняється програма співпраці з МВФ, то автоматично припиняються всі інші напрямки співпраці й отримання не «емвеефівських» грошей. Це, уточнює Устенко, 1,8 мільярда євро від Євросоюзу, 2 мільярди доларів кредитних гарантій США, 500 мільйонів євро від уряду Німеччини, 300 мільйонів доларів від уряду Японії,  100 мільйонів доларів від Польщі, приблизно 2 мільярди доларів від Світового банку, близько 2 мільярдів доларів — від ЄБРР і ЄІБ.

У інвесторів, які вкладалися в українські європейські бонди, є альтернатива, підкреслює експерт, — або вони йдуть на реструктуризацію боргу, або штовхають Україну в дефолт. А це означає, що і їхні гроші, надовго (на 10-20 років) «зависнуть» і будуть заморожені. «Для них дефолт України настільки ж небезпечний, як і для нас, — констатує Устенко. — Їм доведеться шукати гроші для того, щоб покрити відповідні збитки, але через втрату репутації зробити це буде дуже складно». «Це їхня історія, — продовжує Устенко. — А українська історія полягає в тому, що з 18 мільярдів доларів боргу 15 мільярдів — неросійського походження. Їх можна спробувати продати на зовнішньому вторинному  ринку».

У той же час, підкреслює експерт, зараз за один долар українських зобов’язань більш як 50 центів ніхто не заплатить. «Отже, за 15 мільярдів доларів можна отримати живими грошима не більш як 7,5 мільярдів, а то й істотно менше. І це загроза для інвесторів», — говорити Устенко. Ось чому власники наших бондів, вважає він, говорять не про продаж, а про м’яку реструктуризацію. Це зниження відсотків (з 8 до 5-6% річних), які ми платимо, обслуговуючи борги. У цьому випадку це обслуговування нам коштуватиме не 1,2 мільярда доларів, а максимум 900 мільйонів доларів на рік. Істотно для України й пропоноване збільшення терміну звернення бондів (робоча  гіпотеза Устенка —  від 2 до 5 років).

Проте експерт переконаний, що такі пропозиції нас не влаштують. На його думку, Україна може й має проводити агресивнішу політику. Вона повністю виправдана тим, що кредитори перебувають у тому ж човні, що й наша країна, говорить експерт. Він пропонує інвесторам: або ви йдете на збитки, пов’язані з дефолтом України, або погоджуєтеся на зниження тіла боргу.

Устенко вважає, що обгрунтована агресивність української позиції полягає  у вимозі зниження тіла на 50%, тобто вдвічі, — до 7,5 мільярда доларів. У цьому випадку треба буде платити 5% з 7,5 мільярда й обслуговувати кредит сумою менш як  400 мільйонів доларів на рік. Це надзвичайно важливо для України, додає експерт, ще й тому, що ВВП країни обвалився з 175 мільярдів до 75 мільярдів доларів. У цих умовах інвесторам, на його думку, було б вигідно піти на пропозиції України й дати їй передих для того, щоб відновити економічне зростання, наростити ВВП (в абсолютному вираженні) й гарантувати кредиторам повернення боргів.

Ще складніша ситуація з українськими євробондами (на 3 мільярди доларів під 5% річних), якими володіє Росія. Вони мають бути погашені до грудня 2015 року. Ми хочемо і їх реструктуризувати в одному пулі з іншими, але Москва у відповідь стверджує, що цей борг не комерційний, а міждержавний.

Устенко радить уряду України не чекати грудня 2015 року й не вести розмови про принципи реструктуризації цього боргу, а погасити його достроково. «Оскільки це не чиста економіка, а  карта політичного тиску (на Україну). І це не безкоштовні гроші. Вони коштують 150 мільйонів доларів щорік», — зазначає Устенко й додає, що для цього в України є ресурс (золотовалютні резерви НБУ) або можливість напозичати, аби закрити питання економічних відносин з агресором.

«МИ ВІДРІЗУЄМО МОЖЛИВІСТЬ ВХОДУ ПРИВАТНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ»

Проте, в експертному середовищі вважають такий варіант непрохідним, оскільки неросійські інвестори, швидше за все, вимагатимуть від України рівних умов погашення наявних боргів. Екс-міністр економіки Віктор Суслов згоден з Устенком у тому, що для України було б значно краще «тихо, мовчки» викупити свої борги. Але, на його думку, наш уряд із самого початку не збирався цього робити, про що говорить його згода займатися реструктуризацією й «усі ці шоу».

«Погодившись на реструктуризацію, наш уряд де-факто визнав Україну некредитоспроможною, — зазначає Суслов. — Репутації України як надійного позичальника завдано зараз тяжкої шкоди». Експерт роз’яснює, що це підвищило вартість нових запозичень і взагалі знизило можливість України запозичувати на зовнішніх фінансових ринках. «Тим самим українське керівництво погодилося на заполітизування всього цього процесу, — говорить він. — Надалі можна буде запозичувати лише у міжнародних фінансових організацій і урядів. Позбувшись можливості залучати гроші приватних інвесторів, тим самим ми відрізуємо можливість входу приватних інвестицій в українську економіку з украй негативними для неї наслідками».

Україна поки не має шансів на досягнення позитивного результату під час реструктуризації боргів, вважає Суслов. Про це, на його думку, говорить заява уряду про неприйнятні умови, висунуті кредиторами. «Вона означає підготовку (громадської думки) до зриву реструктуризації», — передбачає екс-міністр. Його джерела роз’яснюють, що «неприйнятні умови» це те, що кредитори, погоджуючись на певні поступки, все ж хотіли б усього лише отримати свої гроші.

«МІНФІН ПОТРАПИВ У ПАСТКУ»

Мінфін України, впевнений керівник проекту «Успішна країна» Андрій Блінов, «припустився великої помилки». «На хвилі абсолютно незрозумілого мені гіпероптимізму він вирішив провести реструктуризацію всього, що лише можна. Включивши в суверенний борг і борг комерційний, Мінфін потрапив у  пастку», — констатує Блінов. За його словами, 27 квітня спливає термін обігу паперів державного «Укрексімбанку», а його кредитори 13 квітня (Мінфін про це умовчує) проголосували «ногами» проти будь-якого рішення, не з’явившись на засідання комітету з реструктуризації.

Блінов передбачає, що в результаті ситуація з паперами «Ексімбанку» може бути визнана крос-дефолтом, а оскільки це державна структура, то це буде й крос-дефолт для України. «Це дуже великий ризик, і не виключено, що одним з видимих його наслідків для громадян буде істотна зміна обмінного курсу гривні вже найближчими днями», — прогнозує експерт.