Капкан для Пенсійного фонду

Скоро минає півроку, як СБУ порушила кримінальні провадження з фактів розтрати і легалізації грошових коштів колишніми посадовими особами корпоративного недержавного пенсійного фонду Нацбанку України. Серед постраждалих — понад 12 тисяч працівників Нацбанку, вказувалося в повідомленні СБУ. Додамо, постраждав і сам Пенсійний фонд: доведеться відновлювати довіру його учасників. З грудня минулого року дирекцією з управління діяльністю пенсійного фонду Нацбанку керує екс-директор ТОВ «Драгон Девелопмент» Олег Курінний. Це інтерв’ю не тільки про те, чи вдалося йому повернути довіру до постраждалого від зловмисників фонду, але і про те, що треба зробити, аби в ході нового раунду пенсійної реформи громадяни України почувалися захищеними від оборудок аферистів.

160 ТИСЯЧ ЗАМІСТЬ 2,5 МІЛЬЙОНА…»

— Україна чекає реформи, в ході якої в країні масово почнуть діяти недержавні пенсійні фонди, корпоративні й відкриті. Що говорить історія фонду, яким ви зараз керуєте: очікування, що покладаються на них, виправдаються чи можуть бути проблеми?

— Доплати, які може отримувати людина з недержавних пенсійних фондів, досить відчутні. У США виплати з солідарної системи складають 43%, виплати з державного накопичувального фонду (в Україні його намічають запустити з 2017 року) зовсім невелику частку, тоді як ще 43% припадають на недержавні пенсійні фонди. Отже, потенціал цього напряму величезний. У Польщі саме приватні пенсійні фонди, як кажуть, розкрутили фондовий ринок, допомогли підняти ВВП.

Особливість Пенсійного фонду Нацбанку в тому, що він корпоративний. Це означає, що його учасниками, тобто власниками накопичень на рахунках, можуть бути тільки працівники НБУ. Внески до фонду робить працедавець — Нацбанк. Але, за бажанням, додатково їх може робити також будь-який учасник. Він укладає окремий контракт, аби розмір накопичень до часу виходу на пенсію у нього був більший. Керується Пенсійний фонд департаментом, що входить до складу центрального апарату НБУ. Нагляд за департаментом веде рада фонду, до якої входять працівники банку. Зараз цю раду очолює голова НБУ Валерія Гонтарєва. До речі, до її приходу наш фонд щомісячно отримував внесок від Нацбанку, еквівалентний 2,5 млн доларів... Тепер ця сума зменшилася до 160 тисяч.

— Які активи ви маєте в своєму розпорядженні зараз, що маєте право робити, аби їх зберегти і примножити?

— Закон визначає чіткий перелік активів, куди і скільки можна інвестувати. Окрім державних і корпоративних облігацій і акцій, це іноземні цінні папери, нерухомість, валюта, дорогоцінні метали, банківські депозити. Основна сума наших грошей міститься на депозитах держбанків і в облігаціях внутрішньої держпозики. Зараз, коли йдуть розмови про дефолт, а економіка країни скорочується, я не бачу, куди ще, окрім держбанків і ОВДП, можна вкладатися. Щоправда, на раді фонду нам дозволили розширити на певний час перелік банків (за рахунок системних банків з іноземним капіталом), куди можна класти гроші.

— Раніше я був стовідсотково упевнений, що пенсійний фонд НБУ — це непорушна контора, де гроші захищені надійніше, ніж у Швейцарському банку. Як ви визначите причину збою у вашій солідній установі? Помилки робилися умисне чи, можливо, через незнання?

— Звичайно, свідомо. Не можу сказати, що це були некомпетентні люди. Вони досконало знали законодавство, але віртуозно його порушували й уміло використовували прогалини, що існували в ньому. Наприклад, інвестиційна декларація фонду, в разі інвестицій в якісь активи, які не є високоліквідними, вимагає дуже уважно їх вивчати, проводити інвестиційний, фінансовий, економічний і юридичний аналізи таких вкладень. А в портфелі фонду, якщо говорити про корпоративні облігації, левову частку складали акції, емітентами яких виступали непублічні ТОВ з мізерними статутними фондами.

Після того як ми розібралися з усіма зловживаннями і запустили процеси, спрямовані на те, аби повернути свої інвестиції, для нас найголовніше завдання — повернути ще й довіру до фонду. Вже зараз, аби захистити інтереси учасників від шахрайських операцій, змінено інвестиційну декларацію. Вона тепер дозволяє вкладатися лише в ОВДП і депозити держбанків і банків з іноземним капіталом з числа перших 15 найбільших

Нашими засобами скористалося, наприклад, ТОВ «Тріумф», яке завдяки їм почало будувати під Києвом овочесховище. Навіть звичайний аналіз показав би, скільки коштів потрібно для реалізації цього проекту, і Пенсійний фонд одразу б зрозумів, що йому не під силу профінансувати таке будівництво, бо у нього є обмеження кредитування одного емітента — не більше 10% чистої вартості активів. Нещодавно ми підрахували: потрібно було 8—10 млн доларів. На той момент фонд юридично не мав права вкладати таку суму в облігації цього емітента. Тим більше що проект починався з нуля, і його прибутковість, як і здатність позичальника повертати кредит, було неможливо спрогнозувати... Такий кредит виглядає явною авантюрою як з боку позичальника, так і з боку кредитора.

— А не могло бути так, що фонд змусило вкластися в цей об’єкт колишнє керівництво країни?

— У мене такої інформації немає. Сьогодні навіть неможливо зрозуміти, хто власник цих активів. Серед них група з п’яти компаній. Три начебто реальні власники, вони навіть містяться на одній території, в Броварах. І там же два об’єкти, які фонд так необачно профінансував, — овочесховище і м’ясокомбінат. А є ще дві компанії-«фантоми», на які перекладалися гроші, аби обійти обмеження в 10%, про які я говорив. Не знати суті цієї схеми колишнє керівництво Пенсійного фонду не могло. Ще в процесі будівництва всі ці компанії були зобов’язані платити за купонами до своїх зобов’язань, але грошей для цього у них не було.

— І що зробив фонд?

— Він, як не дивно, підтримував їхню ліквідність, причому штучно. Купував їхні облігації нових випусків, і вони одразу ж платили отриманими грошима відсотки за купонами. Ось така будувалася боргова карусель.

«ПЕРШИЙ ПОЗИТИВНИЙ  ПРИКЛАД»

— Чого ви вимагаєте в судах від тих, хто обікрав учасників вашого фонду?

— Попередній керівник фонду Олег Макаренко підписав попередні угоди про те, що після перетворення «пустишок», які отримали кредит від фонду, на акціонерні товариства (звичайно, з фіктивним розміром статутного фонду) наш фонд зобов’язався поміняти їхні облігації на їхні ж акції за курсом гривня до гривні. Ми вимагаємо відміни цих договорів. Бо вони від початку були укладені не на користь учасників фонду і завдадуть їм величезних збитків. Вийшло, що ми міняємо реальні активи на «повітря». Нам доведеться одразу списати 600 млн гривень і отримати замість живих грошей, за які будувалися реальні активи, по суті, сміттєві акції. Фонд, як основний кредитор діяльності цих підприємств, втрачає при цьому і заставу, і контроль.

Мало того, БГ банк, що брав участь у цій операції (як прокладка для прогону грошей фонду), на користь якого колишнє керівництво фонду відмовилося від застави першої черги, прислав нам ще й вимогу заплатити 134 млн гривень за борги компанії «Тріумф», що є власником овочесховища, побудованого за гроші фонду. Це суто шахрайська схема, що використала, порушуючи закон, укладений колишнім керівництвом договір поручительства.

«ЗАВДАННЯ №1 – ПОВЕРНУТИ ДОВІРУ»

— Яку плануєте внутрішню перебудову, щоб зробити неможливими будь-які афери у ваших стінах? Чи сподіваєтеся повернути довіру до фонду його учасників?

— Після того як ми розібралися з усіма зловживаннями і запустили процеси, спрямовані на те, аби повернути свої інвестиції, для нас найголовніше завдання — повернути ще й довіру до фонду. Вже зараз, аби захистити інтереси учасників від шахрайських операцій, змінено інвестиційну декларацію. Вона тепер дозволяє вкладатися лише в ОВДП і депозити держбанків і банків з іноземним капіталом з числа перших 15 найбільших. Крім того, зараз розробляється і найближчим часом буде упроваджена нова система оцінки чистої вартості активів, що позбавить нас необхідності, доповідаючи про реальну вартість активів фонду, вішати учасникам локшину на вуха.

— Автори афер у пенсійному фонді Нацбанку та їхні спільники мають прізвища. А чи є надія, що ми їх почуємо і побачимо під час судових слухань? Чи проти награбованих ними мільйонів і СБУ, і прокуратура, і суди безсилі?

— Фахівці Нацбанку впевнені в тому, що в цих справах дійсно є склад злочину — Пенсійному фонду завдано значних матеріальних збитків. Але у шахраїв настільки специфічний вид діяльності, що слідчі органи, де немає фахівців, які глибоко розуміють цю ситуацію і здатні її інтерпретувати з точки зору кримінального права, часто просто в розгубленості.

А ті, чиї прізвища ми хотіли б почути у вироках судів, — більш ніж грамотні і перед тим, як проводити ці операції, зазвичай розглядають усі варіанти, уважно вивчають Кримінальний кодекс. Проте вже зараз виявлено факти, які слідчим нескладно інтерпретувати і кваліфікувати, аж до номерів статей. Але, як мені здається, вони все-таки озираються на політичну ситуацію і керівництво...