Кінець політиці «розділяй і володарюй»

У Брюсселі дедалі більше усвідомлюють, що європейське Енергетичне співтовариство далеко не повністю відповідає тим викликам, що стоять сьогодні перед старим континентом, і готуються створити нове ефективніше об’єднання — Енергетичний союз. Його завдання позбавити Європу газового монополізму Росії, протистояти російським планам будівництва «Південного потоку» й змусити «Газпром» прийняти умови «Третього енергопакету». Про створення цієї наднаціональної організації (European Energy Union, EEU) повідомив офіційний сайт Європейського ядерного співтовариства, до якого входять десятки провідних компаній енергетичного ринку ЄС.

Можна передбачити, що метою EEU буде розробка й, головне, реалізація єдиної енергополітики Євросоюзу, що протистоїть егоїстичним устремлінням окремих її членів самостійно нарощувати обсяг і покращувати умови власного газопостачання. У Європі вважають, що спільними зусиллями легше буде протидіяти монополізму «Газпрому» й, застосовуючи проти Росії конкретні заходи, стримувати зростання газових цін і забезпечувати диверсифікацію постачань газу. До організації EEU, природно, підштовхує й ситуація довкола України, що вимагає солідарності й консолідації європейських країн, перетворення їх на єдиного споживача енергоресурсів.

24 березня в Гаазі була прийнята декларація, згідно з якою країни G7 починають активну діяльність, спрямовану на посилення колективної енергетичної безпеки. 26 березня на саміті ЄС і США було прийнято рішення консолідувати зусилля для переходу до низьковуглецевої енергетики й диверсифікації постачань енергоносіїв до Європи. Ідею Енергетичного союзу активно просуває глава уряду Польщі Дональд Туск. У квітні він заявив, що замість російського газу, який звично купують європейці, Енергетичний союз Європи зможе перевести їхню увагу на американський сланцевий газ і вугілля.

Щоправда, російські експерти просять «Газпром» не хвилюватися. На їхню думку, вугілля — найбільш екологічно брудний вид палива. Що стосується сланцевого газу із США, то доставлений через океан, він буде для європейців дорожчим за трубний газ «Газпрому». У Росії вважають, що доти, доки окремі країни ЄС, через території яких має пройти «Південний потік», підтримують цей проект, зупинити його буде важко. Інша річ, якщо всі європейські країни вступлять до EEU й вироблять єдину думку. «Газпрому» буде важко їй протистояти, оскільки Європа є найбільшим покупцем російського газу, і Росія може успішно просувати там свої інтереси лише доти, доки її європейські клієнти роз’єднані. Після їх консолідації «Газпром» не зможе ігнорувати умови, що виставляються Євросоюзом у «Третьому енергопакеті».

Наскільки реальним є цей задум, і як створення Енергетичного союзу може позначитися не лише на Росії, а й на Україні?

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»:

— У Європі будуть палкі дебати із цього приводу. Ідея створення Енергетичного союзу, запропонована Польщею, у своїй основі абсолютно здорова. Адже йдеться про відносини з монополістом, який зловживає своїм становищем і використовує газ як політичний інструмент і енергетичну зброю.

Цікаво, що спочатку ця ідея була відхилена попереднім складом Єврокомісії. Але так трапляється часто: хороші ідеї спочатку відкидають, потім починають розуміти: у цьому щось є, а згодом навіть ті, хто був проти, — біжать з прапором попереду. Така доля, мабуть, і в Енергетичного союзу. Вона, власне, вже давно витала в повітрі. Проте, думаю, що при створенні цього союзу будуть великі труднощі, пов’язані з тим, що в Євросоюзі зараз традиційно домінують надії на market forces — ринкові сили, які повинні все вирішити. А створення таких надструктур — це, мовляв, адміністративні заходи й втручання в роботу ринку. Насправді це хибна позиція, оскільки ринкові сили вирішують далеко не все, особливо в таких ситуаціях, що виникла зараз у відносинах з Росією.

Євросоюз діє ринковими методами, а Росія — на них не покладається. Треба ще враховувати, що німці найбільші прибічники залишити все як є. І це в принципі зрозуміло. Росіяни підсадили їх на газову голку: Німеччина отримує чи не найдешевший газ з Росії серед усіх членів Євросоюзу. Крім того, до Німеччини веде окремий газогін «Північний потік», і німці прагнуть за будь-яку ціну зберегти своє привілейоване становище. Тому вони, швидше за все, гратимуть негативну роль, ставлячи під сумнів цю ідею й опонуючи їй. Але, врешті-решт, цей непростий шлях буде пройдено. Якщо вже було прийняте рішення на рівні європейських інституцій про створення енергетичного союзу й навіть віце-президент Єврокомісії буде цим займатися, то в результаті брюссельська бюрократія, що працює зазвичай неспішно, піде в правильному напрямку. На відміну від нашої, яка будь-яке нормальне рішення може перетворити при імплементації в повну протилежність.

Якщо ідея Енергетичного союзу буде реалізована в своєму первинному вигляді, то це дозволить вибити з рук Росії енергетичну зброю. Тоді неможливо буде маніпулювати: одним давати газ по $350, наприклад, німцям, а іншим, скажімо, балтійським країнам або Македонії, по $500 з лишком. Створення Енергетичного союзу стимулювало б незалежних виробників газу в самій Росії до виходу на зовнішні ринки. Тому що тоді Росія була б апріорі зацікавлена заштовхнути на європейський ринок якомога більше газу, незалежно від того, видобутий він «Газпромом» чи незалежними компаніями. Ніхто не матиме преференцій, що підштовхне видобуток не лише «Газпрому».

Що стосується впливу Енергетичного союзу на ситуацію в Україні, то для нас було б важливо, щоб ця організація не обмежувала своє бачення й вплив лише кордонами ЄС, а мислила в масштабах простору ЄС плюс учасники договору Економічного співтовариства, тобто ще й України, Молдови, країн Балканського регіону. Це пішло б нам на користь. Слід чекати введення обмежень для «Південного потоку» — проекту, небезпечного для ЄС. Його квінтесенція — це, за великим рахунком, експорт до Європи корупції. Можна говорити про диверсифікацію маршрутів постачання газу до Європи за допомогою цього проекту, але немає диверсифікації джерела постачань — воно те саме. Навіть лояльна щодо Росії Італія вже не розглядає Південний потік як свій пріоритет.

Але в «Газпрому» в кишені завжди лежить запасний козир — лояльніша цінова політика. Але навряд чи він ним скористається. Відмова  від маніпулювання газовими цінами дозволила б йому отримати велику частку європейського ринку, але тоді Китай теж вимагатиме від Кремля ще більшого зниження цін на практично нерентабельні постачання, які в перспективі плануються цій країні. Росія готувала капкан іншим, але сама в нього потрапила.