Львів показує приклад
Місто активно змінює транспортну інфраструктуру, але зволікає з найважливішим — впровадженням електронного квитка та GPS-моніторингу, резюмують експерти
Україну поглинула епідемія покращання громадського транспорту, принаймні у великих містах. Муніципалітети намагаються змінити стару радянську філософію громадського транспорту на сучасну європейську. Деякі керівники міст вдаються до таких кроків заради покращання іміджу, інші- заради зменшення кількості заторів, а ще хтось — для іноземців, з нагоди Євро-2012. Але здебільшого інтерес керівництва до змін швидко спадає, і реформи залишаються незакінченими. Часто це призводить до погіршення транспортної ситуації в містах і, як наслідок, зниження рейтингу в «батьків міста».
Так, два роки тому, за два роки до футбольного чемпіонату Євро-2012, керівництво Львова вирішило повністю змінити філософію громадського транспорту в місті.
Для створення нової схеми запросили французьку компанію Louis Berger, яка ще наприкінці 2010 року приступила до переосмислення транспорту у Львові. Далі до них долучилися фахівці кафедри транспортних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Розробка проекту «під ключ» коштувала 540 тисяч євро, які надав ЄБРР.
Проблема полягала в тому, що раніше більшість маршрутів були орієнтовані на центр, часто дублювали один одного. Зокрема, всі 19 маршрутів електротранспорту дублювалися автобусами. Це призводило до того, що центр був перевантажений. Середня швидкість громадського транспорту часто сягала 2 км/год. замість стандартних 10-15 км/год. Через це збивалися розклади. Крім того, маршрутки часто зупинялися в недозволених місцях і призводили до аварійних ситуацій.
І ось 1 січня 2012 року Львів прокинувся у новому транспортному одязі, який не сподобався більшості громадян. «Усі знали, що таке буде, але не думали, що це станеться так несподівано. Виходжу вранці, щоб піти в гості до друзів, а їде якась «ліва» маршрутка, і тільки промайнула думка: де я? Потім до мене дійшло, що то коїться», — згадує свої перші враження від змін львів’янин Олександр Литвинович. Він розповідає, що перед тим як їхати куди-небудь, треба було заходити в Інтернет і шукати потрібний транспорт. «Траплялися випадки, коли доступу до Інтернету не було, тоді доводилося зупинятись на різних зупинках і запитувати людей. Звикнути до цього було нелегко, але іншого вибору просто не було», — пригадує Литвинович. Разом із тим, громадський активіст, експерт із питань громадського транспорту у Львові Дем’ян Данилюк додає, що на початку катастрофічно не вистачало автобусів. «Була зима. Все ламалося, як це бувало і раніше. Холодно було стояти на зупинках. Відбулося збільшення пасажиропотоку на електротранспорт, який не був готовий до таких змін», — пояснює Данилюк.
До речі, електротранспорту у Львові не вистачає і до сьогодні. Вихід зі ситуації Львів знаходить у Європі, закуповуючи старі тридцятирічної давності трамваї після капітального ремонту в муніципалітетів Польщі, Чехії та Німеччини. Так, нещодавно Львів закупив п’ять ненових трамваїв у Німеччини, які вже курсують вулицями Львова.
В той же час місцевий «Концерн Електрон» зробив спільно з німцями новий сучасний трамвай із низькою підлогою. Його вже тестують на вулицях міста, а в День Незалежності обіцяють покатати перших пасажирів. Але він має невеличку ваду, порівняно зі старими трамваями. Його вартість, хоч і нижча на 40% від конкурентів, але все ж складає 12 мільйонів гривень, в той час як старенькі європейські трамваї обходяться міському бюджету в півмільйона гривень. Правда, новий трамвай більш надійний в експлуатації й споживає менше енергії, що в майбутньому може дати економію. Але розмір нинішнього бюджету міста усе ж таки більше схиляє мерію до закупівлі вживаного транспорту.
Та повернемося до реформи. За словами Данилюка, більшість проблем, які виникли спочатку, були технічними, і невдовзі їх вдалося вирішити. «У місті з’явилося більше багатомісних автобусів. Хоч вони і не нові й закуповуються в Європі, та це краще, ніж невеликі тісні маршрутки. Один автобус може замінити три-чотири маршрутки. Тому рух на вулицях зменшився. Корегування маршрутів допомогло звільнити центр», — розповідає Данилюк. В той же час, говорить він, транспорт став естетичніше виглядати. «Салони стали чистішими, з вікон поприбирали усілякі цяцьки та вимпели, водії почали пристойніше вдягатися. На вікнах з’явилися нормальні вказівники маршруту, які добре видно здаля. Майже немає музики. Стало краще, ніж було, але далеко від ідеального», — підкреслює Данилюк.
Проте сучасна транспортна реформа — це не тільки зміна маршрутів і переділ їх між перевізниками, це ще й довга, дорога і кропітка робота у високотехнологічному забезпеченні. Так, за словами Данилюка, у Львові поки не ввели найважливішого — електронного квитка. «Саме на ньому мала будуватися реформа. Завдяки цій системі планувалося, що пасажир зможе безоплатно змінювати кілька маршрутів, заплативши на початку поїздки. На разі виходить так, що львів’янин, щоб дістатися з точки А у точку Б на іншому краю міста, змушений платити тричі. Окрім того, відсутність електронних квитків на руку багатьом перевізникам, яким не вигідно показувати всю свою виручку. Вони можуть не оновлювати рухомий склад, як прописано у договорі з міською радою, мотивуючи це низькими доходами», — додає Данилюк.
Іншим недопрацюванням у втіленні реформи стало затягування із введенням GPS-моніторингу. Планувалося, що на кожному автобусі, трамваї та тролейбусі буде встановлено передавач, що фіксуватиме основні дані транспорту й відправлятиме автоматично їх на єдиний пульт. Там ці дані зможуть опрацьовувати муніципальні диспетчери, окрім того, інформація з’являлася б у відкритому доступі в Інтернеті, як це вже працює в Дніпропетровську, Сімферополі, Луцьку, а також найближчим часом з’явиться у Харкові, Вінниці та Києві.
Міська рада розраховує, що це мали б встановити перевізники за свій кошт. Але їм це не вигідно, бо потрібні неабиякі кошти (встановлення близько 300 доларів). Окрім того, це збільшує контроль за перевезеннями. Якщо зараз вони можуть випускати на маршрут п’ять автобусів, то із введенням контролю доведеться розпочати грати за правилами і випускати наприклад 12, як написано у паспорті маршруту.
Відсутність GPS-контролю призвело до того, що перевізники змогли змінювати маршрути. «Від початку реформа була непогано задумана, але перевізники все зіпсували тим, що почали змінювати маршрути, як їм заманеться», — додає львів’янин Петро Волинський.
