«ШВЕЙЦАРIЯ» — 40 кілометрів від Києва. Українка — приклад для України

Дізнатися розклад уроків, перевірити погоду, почитати новини, записатися на прийом до лікаря... Жителі маленького містечка біля Києва з гарною назвою Українка роблять все це... у міській раді. Невелике п’ятнадцятитисячне місто, що розташоване в 30 хвилинах їзди від Києва, сьогодні є прикладом розумних реформ. Трансформації, які за останні десять років пережило це маленьке містечко районного значення, доводять: можна будувати Європу в Україні. І ні криза, ні нерозумна влада зверху тому не завадять.

Українка — невеличке місто, яке ще 10 років тому було типовим депресивним монопрофільним населеним пунктом, який перебував майже у повній залежності від Трипільської теплоелектростанції. Будинки, комунальні мережі, вся інфраструктура повністю належала «материнському» підприємству.

«Тодішній бюджет, розміром у 1,7 мільйона гривень, майже на 80% забезпечувала теплоелектростанція», — згадує початок своєї роботи на посаді мера Українки 43-річний Павло         Козирєв. Початок його роботи в Українці співпав саме з часом, коли інфраструктура міст-супутників почала переходити до комунальної власності. Форма, за якої житлово-комунальне господарство та інфраструктура міста перебувають на балансі підприємства, вичерпала себе.

Процес передачі майна в комунальну власність в Українці тривав близько року, пригадує у розмові з «Днем» міський голова. І от коли місто вийшло у самостійне плавання, почались проблеми. Найперше постало питання фінансового забезпечення життєдіяльності міста. Потрібні були кошти, а відтак нові підходи до господарювання.

«За останні 10 років нам вдалося збільшити бюджет майже в 15 разів. Зараз він становить 23,5 мільйона гривень (виходить, що на одного жителя, за нескладними арифметичними підрахунками, припадає 1567 гривень. — Ред.)» — пишається Козирєв. І підкреслює: «З цих грошей максимум 15% надходять від електростанції». Решту 85% місто отримує за рахунок малого та середнього бізнесу, плати за оренду землі (до слова, земля в Українці сьогодні на вагу золота, зважаючи на віддаленість від столиці та сусідство з Кончою-Заспою). Крім того, за ці 10 років у містечко прийшли гарні інвестори. Відтак «виросли» меблевий завод, завод з виготовлення упаковки тощо.

♦ ІДЕЯ

Головною принадою, яка виділяє Українку з-поміж інших міст, стало впровадження інноваційної програми «Електронне місто». «Ми дізналися про досвід різних європейських міст щодо впровадження «Електронного міста», — розповідає історію проекту мер Українки. — Вона гарно лягла на наші сприятливі умови: тут є понад 50 будинків, які розміщені дуже компактно, майже відсутній приватний сектор, і всі комунальні установи розташовані дуже близько одна до одної». До слова, проектно-кошторисна документація цього проекту обійшлася місту в півмільйона гривень.

За словами Козирєва, головна ідея була у тому, щоб побудувати локальну оптоволоконну мережу до кожної квартири, на яку можна було б накласти усі функції сучасного електронного міста. 2004 року Українка виграла державний конкурс, який передбачав видачу субвенцій на соціально-економічний розвиток у сумі близько 13,7 мільйона гривень. Та фінансування розпочалося з величезною затримкою. «Був кінець бюджетного року, і гроші просто повернули до бюджету,       — пригадує Козирєв.          — Тобто проект електронного міста ми фактично доопрацьовуємо власними ресурсами». На разі, за його словами, проект вдалося реалізувати лише на 10—20%. Оптоволоконна мережа вже є у лікарні, але по місту її ще немає. «Ми розраховуємо, що місцеві кабельні оператори допоможуть нам створити таку мережу», — ділиться планами мер.

♦ ПЕРШИЙ КРОК

«Електронне місто» — це цілий механізм. І він має складатися з трьох обов’язкових частин. Перша — електронний документообіг. Друга — сплата комунальних послуг через електронні носії. І нарешті третя — надання низки послуг через оптоволоконну мережу.

Першочергово, аби запустити маховик новітньої реформи, в Українці ввели електронний документообіг. Керуюча справами виконавчого комітету Української міської ради Катерина Проценко розповіла «Дню», що саме завдяки цій технології термін розгляду звернень громадян вдалося скоротити на 15—20%. «Ми економимо папір і час на іншу роботу», — підкреслює чиновник, показуючи, як працює електронний документообіг.

Процес такий: усі документи, які продукуються, одразу сканують і поміщають у систему. У кожного «папірця» є карта, у яку вписують певні критерії: вхідний чи вихідний номер, дозвіл до публічного доступу, номер розпорядження рішення виконкому, рівень доступу до цього документа. Мер і його заступники бачать усі документи, а інші спеціалісти вже згідно з розподілом обов’язків. Кожен житель міста чи підприємець може прийти у мерію і попросити переглянути або отримати копію будь-якого документа.

Керуюча справами, натиснувши кілька клавіш клавіатури, показує, що долю кожного документа можна прослідкувати і точно визначити, хто й коли його переглядав. «Отже, корупційні дії        — майже нереальні. Якщо документ затримується у заступника, значить, він чогось хоче», — пояснює переваги ноу-хау Проценко.

Окрім того, електронний документообіг спростив пошук у архівах. Раніше, щоб знайти старий документ, потрібно було перегорнути тонни архіву, а тепер достатньо ввести кілька ключових слів у пошук, і за хвилину людина отримає рішення чи розпорядження, яке приймалося по її особі. Якщо ж документ знаходиться у відкритому доступі, то кожен житель міста може його переглянути на офіційному міському інтернет-порталі, або скориставшись Інфобоксами, які встановлено у фойє міськради. По факту це два прості комп’ютери з доступом до Інтернету. Біля них на рецепції сидить адміністратор, яка допоможе, якщо в цьому є потреба.

«Тут є довідник, де можна знайти різноманітні організації, що працюють у місті, їхні адреси та телефони. Деякі просто приходять перевірити погоду чи новини. У майбутньому плануємо максимально сюди інтегрувати інформацію про життя міста. Наприклад, розклад уроків у п’ятому класі, чи час прийому лікарів у поліклініці. Скоро через цей сервіс можна буде записатися на прийом до лікаря, сплатити рахунок за комунальні послуги, чи замовити сантехніка додому», — розповідає адміністратор Галина Шерстюк.

До слова, такі центри вже успішно працюють у Черкасах, Вінниці, Хмельницьку, але серед малих міст — це перший приклад. У рамках цього центру муніципалітет Українки, випереджаючи час, централізовано надає своїм громадянам ряд важливих послуг. «Є новий        закон, але він потребує доопрацювання, бо поки не створено реєстр адміністративних послуг, — розповідає Проценко. — Але ми і без цього працюємо, бо є одним із не багатьох міст України, що має сертифікат ISO 9001, який надає нам таке право». За минулий рік муніципалітет, у якому працює менше 30 чоловік, опрацював більше 10 тисяч звернень громадян.

♦ ОПЕРАТИВНІСТЬ. БЕЗПЕКА. ОЩАДЛИВІСТЬ

У мерії вже два роки працює цілодобовий кол-центр. У будь який час мешканець Українки може зателефонувати чи надіслати електронною поштою повідомлення про кран, який прорвало, пожежу, порушення громадського спокою, прохання про медичну допомогу, чи просто проконсультуватися. Диспетчер, який працює у невеличкому кабінеті на два робочих місця, проконсультує і направить звернення у правильне русло: зідзвониться з аварійною службою, зв’яжеться по рації з медслужбою чи з формуванням громадського порядку «Гроза»...

Кожне звернення відразу реєструється у базі даних. Через деякий час оператор телефонує людині, від якої надійшла заявка, щоб довідатися, чи все гаразд, чи виконали її прохання.

Працівниця кол-центру Олена розповідає, що буває так, коли після приходу працівника комунального господарства, який ремонтував кран, мешканець залишається незадоволеним. «Тоді заявка не знімається з контролю, і комунальна служба зобов’язана виправляти свої недоліки», — розповідає оператор кол-центру. Щотижня на нараді міського голови розглядаються усі невиконані заявки. До слова, за минулий рік із 3710 заявок було виконано 96%. Невиконаними загалом залишилися ті, що потребують великих сум грошей.

Не менш цікаве ноу-хау Українки — це формування громадського порядку «Гроза». Близько шести років тому, розуміючи, що державні структури не можуть забезпечити повноцінну охорону громадського порядку, у місті потурбувались про безпеку власними силами.

За словами Козирєва, вдень місто патрулює дві людини, увечері та уночі чотири, а улітку другий патруль слідкує за громадським порядком на набережній Дніпра. За рік «Гроза» проводить більше 300 затримань і складають більше 500 протоколів щодо порушення. Вони затримують людей, які кричать уночі чи влаштовують бійку. З ними проводять виховну бесіду і через 15        хвилин відпускають, замість того, щоб тримати як хуліганів цілу ніч у відділку.

«Головне, що у місті є така структура, яку місцеві жителі називають «добра сила», куди можна звернутися, коли загубилася дитина, чи людина похилого віку вийшла з двору у невідомому напрямку», — пояснює міський голова.

Багато уваги міська влада приділяє і енергозбереженню. Після встановленню вуличних ліхтарів на світлодіодах, місту вдалося втричі зменшити витрати на освітлення. А завдяки модернізації водоканалу, на зекономлені кошти у тариф внесли перевірку лічильників. «Для нашого міста це важливо, бо 99% квартир обладнано лічильниками гарячої та холодної води, і потрібно, щоб періодично ходила людина і перевіряла їх», — розповідає міський голова.

І це — лише початок, обіцяє Козирєв. «Коли я був у Швейцарії, нас повезли на водоканал містечка, розміром з Українку, де працювало всього три людини. Там був диспетчерський пункт, в якому взагалі нікого не було. Якщо їм потрібно якийсь ремонт робити, то вони винаймають приватну компанію. Ось до цього ми прагнемо», — ділиться планами господар міста.

♦ ДАЛІ БУДЕ...

Та проблем ще вистачає. І першочергова — утилізація сміття. «Ми вже давно заварили усі сміттєпроводи і встановили у дворах контейнери роздільного сортування. Але полігон, яким місто користувалося протягом 30 років, було відведено у невстановленому порядку, і його тепер постійно хочуть закрити. І як голова Асоціації малих міст хочу відзначити, що це      — типова ситуація для багатьох міст. Україні майже 4,5 тисячі сміттєзвалищ. Із них майже третина не має документів. Тож ми в Українці тепер думаємо, як відкрити на своїй території завод із сортування і глибокої переробки сміття. І ні в якому разі не спалювання», — підкреслює мер.

Ще однією екологічною проблемою міста є, як це не парадоксально, сама ж Трипільська ТЕС, якій фактично місто і завдячує життям. Підприємство, за словами мера, «забезпечує» 50% усіх сукупних викидів Київської області. «Із набуттям чинності нового бюджетного кодексу, із наступного року в бюджетах громад буде залишатися половина коштів, які підприємства сплачують за забруднення, — розповідає Козирєв, — а це для Українки близько 15—17 мільйонів гривень на рік. Тому ми хотіли б виділити частину з них, щоб встановити фільтри на трубах електростанції».

Попереду ще будівництво нової школи, реконструкція усіх комунальних мереж, розвиток набережної...

Із Українки беруть приклад багато міст по всій Україні і в деяких сусідніх державах. І чим більше буде таких прикладів, тим заможнішою буде вся наша країна.