Відступ чи взаємовигідний компроміс?

Градус напруги довкола кадрових призначень в «Укрнафті» трохи знизився. Збори акціонерів компанії відбулися доволі спокійно, без ексцесів і застосування сили. Міноритарний акціонер компанії бізнесмен Ігор Коломойський підтримав на посаду керівника запропонованого головою НАК «Нафтогаз України» Геннадієм Коболєвим британця Марка Роллінза. За словами Коломойського, новий очільник «Укрнафти» влаштовує контрольованих ним міноритарних акціонерів компанії. Мовляв, він читав резюме Роллінза, але поки з ним не зустрічався. Нагадаємо, що 50% +1 акція «Укрнафти» належать державі, близько 42% — компаніям Коломойського.

Втім, як показало опитування експертів енергоринку, новий керівник одного з найбільших державних активів є «темною конячкою». Офіційної інформації про нього теж обмаль: відомо тільки, що в минулому він був президентом компанії BG Казахстан. Сам же Роллінз заявляє, що зможе зробити «Укрнафту» кращою: «У мене є великий досвід усунення конфліктів між акціонерами». Щоправда, як саме він «розрулюватиме» конфлікт між Коломойським і державою, не пояснив. А вирішувати є що.

Перше питання, з яким йому доведеться зіткнутися, — виплата дивідендів. Тут йому дещо спростили роботу. Рішення останнього засідання зборів акціонерів передбачає направити не менше 99,9% чистого прибутку компанії за 2014 рік на виплату дивідендів. Голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв підрахував, що сума сплати державі становить приблизно 600 мільйонів гривень (половина від 1,2 мільярда гривень загальних виплат).

Друге — за ким залишиться реальний контроль компанією. Попри норми нового закону про акціонерні товариства, які посилили контроль КМУ за компанією (знизився кворум для проведення зборів акціонерів з 60% до 50%), міноритарні акціонери з цим не налаштовані миритися. Так, три компанії (міноритарні акціонери «Укрнафти»), підконтрольні олігарху Ігорю Коломойському, подали на «Нафтогаз» позов у Міжнародний арбітражний суд Лондона. Вони оскаржують новий закон про акціонерні товариства, який урізає їх у правах, а також позиваються до НАКу, який змушував «Укрнафту» продавати газ для населення за ціною, нижчою від собівартості видобутку. Сума претензій, за словами Коломойського, — п’ять мільярдів доларів. Нагадаємо, раніше Коломойський подав ще один позов проти України до міжнародного арбітражу.

Чим закінчиться протистояння Коломойський&Україна? На думку опитаних «Днем» експертів, лише ззовні ситуація нагадує мир.

«Виглядає так, ніби Коломойський здався. Але це тільки умовно. Його з «Укрнафти» не викинуть. Буде мирне співіснування: компанія платитиме дивіденди, чого вона постійно намагалася уникати, а всі продовжуватимуть свій бізнес. Менеджмент буде новий, але це нічого не означає. Попередній голова був бельгійцем, втім, на діяльності «Укрнафти», з точки зору збільшення видобутку нафти і газу, це ніяк не позначилося. Навпаки, компанія за усіма показниками деградувала. Тому, схоже, досягнутий певний компроміс між власниками», — розповідає «Дню» президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Судові натиски, на його думку, — це контрвідповідь уряду від Коломойського.

«Як показує практика проведення подібних подій та ухвалення рішень, цьому передують політичні домовленості. Гадаю, без них не обійшлося і цього разу», — розповідає «Дню» експерт енергоринку Валентин Землянський. Що могло бути предметом таких домовленостей? Найперше, каже він, — два судових позови Коломойського проти України із сумами збитків, які перевищують розміри не виплачених дивідендів у бюджет. Відтак у вигляді «компенсації», припускає Землянський, олігархові могли запропонувати збереження контролю над «Укртранснафтою» і таким чином — пільгові умови для роботи Кременчуцького НПЗ.

Гончар припускає ще один варіант негласних умов, чому акціонери «Укрнафти» розійшлися по-мирному. «Від конфлікту в «Укрнафті» не виграє жодна сторона. Тому треба або гармонізувати відносини акціонерів, або держава має зробити вибір щодо «Укрнафти» (викупити у Коломойського його пакет або повністю віддати на приватизацію свій пакет акцій). Але може бути і третій компромісний варіант. Його ціна — Одеський портовий завод, за який Коломойський давно змагався з Фірташем. Тому невипадково вчора поряд із інформацію про те, що група «Приват» подала позов до Стокгольмського арбітражу, з’явилась інформація про те, що група «Приват» розглядає пріоритетне право за собою на приватизацію порту. Тож погляньмо, як проходитиме приватизація порту, і тоді буде зрозуміло», — каже експерт. А що таке ОПЗ? Виробництво аміаку, який іде на експорт, додає він.

Озвучений Гончаром сценарій дійсно можливий. Особливо, якщо зважити на останні заяви, які прозвучали на тому ж зібранні акціонерів. Коломойський запропонував створити вертикально-інтегровану нафтову компанію на базі «Укрнафти» й вивести її на міжнародну біржу, бажано — лондонську. За його словами, в ідеалі в держави та міноритаріїв має залишитися по 25% акцій нової компанії. Коломойський також допустив входження в цю компанію і хімічних підприємств. Нагадаємо, на початку липня з ідеєю створити вертикально-інтегровану компанію на базі контрольованих державою «Укрнафти» і «Укртранснафти», а також «Укртатнафти» Коломойського виступив і Яценюк. Що це — збіг?

Тим часом опитані «Днем» експерти вважають, що головні події ще попереду. «Це не фінал, а лише проміжний фініш. Першим індикатором перебігу подій у зазначеному напрямку буде приватизація ОПЗ, другим — виплата дивідендів «Укрнафтою». Гадаю, насправді йде боротьба за гроші. Тому ми ще маємо побачити і третій фактор — чи не приховується за гаслом «деолігархігації» банальна «реолігархізація», коли старих олігархів викидають на узбіччя і починають проштовхувати фаворитів нинішньої влади», — пояснює Гончар.

Погоджується з ним Землянський: «Це продовження перерозподілу власності. Жодної деоліграхізації та демонополізації немає. Черговий рух у такому напрямку, а кінцевий результат далеко за горизонтом. Ми проходили щось подібне 2005 року, і тоді це називалося реприватизація».

Натомість менш критичний директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. «Все залежатиме не від нового керівника, а від того, як поводитиме себе держава. Якщо постійно засідатиме наглядова рада «Укрнафти», аналізуватимуться квартальні, піврічні та річні звіти, тоді всі розумітимуть, що за компанією буде контроль. А якщо ні, то весь трагізм, який був в «Укрнафті» до цього, повернеться», — підсумував він.