Вироки без відома підсудних

Кожен, хто їде за кордон на тривалий час, ризикує повернутися без права на своє майно: його можуть конфіскувати, посилаючись на звинувачення в ухиленні від слідства. Про це народні обранці вже «потурбувалися»: нашій Феміді надали доволі незвичний інструмент — виносити вироки без особистої участі підсудного на засіданні. Ще одне ноу-хау парламентарів пов’язано з доволі дивною функцією призначеного судом адвоката: як він виконуватиме професійний обов’язок за відсутності зустрічі зі своїм клієнтом? Чи можна в такому разі говорити про ефективність захисту?

«ІN ABSENTIA»

Із «благословення» уряду парламентарі ухвалили новий закон (№1689-VII)  щодо осіб, які ухиляються від відповідальності за свої дії. Враховуючи принцип невідворотності покарання, їм загрожує конфіскація майна. Про це свідчать доповнення до низки статей Кримінального кодексу, пов’язаних зі злочинами проти миру, безпеки, міжнародного правопорядку, умисних вбивств, тероризму та корупційних проявів.

Крім того, у Кримінальному процесуальному кодексі (КПК) з’явилася ціла глава (XXIV-1) «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень». У ній зафіксовано заочне досудове розслідування — «in absentia»: воно здійснюється на підставі ухвали суду щодо підозрюваного, місцезнаходження якого невідоме. У цих випадках «слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника». Це означає, що адвокат (якого призначено судом) узагалі нічого не знатиме про особу, яку він має захищати. У такому разі представляти інтереси клієнта можна лише заочно: за допомогою копій судових документів, які буцім-то адресовані підозрюваному, а насправді вручаються лише його (віртуальному) захиснику.

Повістки про виклик підозрюваного надсилають за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та публікують у ЗМІ і на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування такої повістки «підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом» (нова стаття 297-5 КПК). Тобто одним лише оголошенням через ЗМІ фактично підміняють вручення повістки підозрюваному особисто. Це суперечить  нормам КПК і створює умови для юридичної фікції. Такий підхід ігнорує принцип верховенства права, на важливість дотримання якого неодноразово звертав увагу Конституційний Суд.

Законодавче закріплення терміну «спеціальне досудове розслідування» свідчить про появу заочного кримінального провадження: воно розпочинається одразу після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується прокурорським відправленням обвинувального акта до суду.

Вочевидь, у цій царині права народні обранці дещо «перестаралися». Точніше проігнорували вимоги кримінального провадження. По-перше, кожен має знати про те, що саме його підозрюють у злочині. По-друге, органи слідства зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 КПК. По-третє, письмове повідомлення про підозру вручають у день його складення слідчим або прокурором. І, зрештою, в контексті дотримання цих вимог варто згадати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року: підозрюваному необхідно повідомити про характер і причини його обвинувачення, а також надати час і можливість для належної підготовки до свого захисту. Чи можна гарантувати ці права, зважаючи на нову процедуру?

Згідно з «удосконаленою» статтею 297-5 КПК, повістку про виклик підозрюваному надсилають за останнім місцем його проживання. А що робити у тому випадку, коли він реально проживає за іншою адресою? Свободу вільного пересування ніхто ж не обмежував, а інститут прописки уже давним-давно відмінено. Певні сумніви виникають і щодо публікацій повісток у ЗМІ і на веб-сайтах правоохоронців: чи вважається, що особу повідомили, якщо вона не читає газет (в яких публікують ці повістки) і позбавлена доступу до Інтернету?

Таке «правосуддя» позбавляє людину права на клопотання щодо обвинувального акта, права на роз’яснення суті обвинувачення, права на висловлювання власної думки, права на останнє слово (що є доволі суттєвим, оскільки обвинувачений може повідомити про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження).

МІН’ЮСТ — «ЗА», ЮРИСТИ — «ПРОТИ»!

Аналіз кримінального судочинства свідчить про необхідність спілкування  підозрюваного зі своїм адвокатом. Як забезпечити таке право з точки зору ухваленого закону?

Відповіді на це запитання немає. Зате є публічна заява міністра юстиції Павла Петренка: «Цей закон дасть змогу завершити розслідування десятків кримінальних справ проти колишніх чиновників. У цих справах вже арештовані активи на мільярди гривень, але вони не можуть бути переведені в бюджет, бо немає рішення суду». У свою чергу голова СБУ Валентин Наливайченко стверджує, що це дозволятиме конфісковувати майно тих, хто співпрацює із сепаратистами. Проте така ідея вже отримала негативні висновки з боку багатьох експертів: Головного науково-експертного управління Верховної Ради, Харківської правозахисної групи та інших юридичних організацій.

Свою думку з цього приводу висловив «Дню» і правозахисник Євген Храбров (республіканський центр «Процес»): «Закон надає можливість новій політичній еліті конфіскувати майно тих осіб, які переховуються за кордоном. Однак, крім переділу власності, виникає й корупційний чинник: у «зацікавленого» посадовця (від дільничного до прокурора і судді) з’являються нові інструменти для переслідування «неблагонадійних» шляхом позбавлення їх власності на користь «замовника» (рейдера). Слідство й суди зможуть зловживати заочними процедурами, порушуючи права громадян на захист. Таким чином, заручниками закону стануть і ті, хто жодного відношення до режиму Януковича не мав. Наприклад: чоловік змушений переховуватися від міліцейських погроз і переслідувань (така справа в моєму провадженні вже є). У цей час його звинувачують, судять і відбирають житло буцім-то на «користь держави», а через так званий аукціон ця квартира перейде до «замовників». Звісно, потім можна подавати апеляцію, а що з того вийде?»

ПРОЦЕС ПІШОВ...

Європейський суд з прав людини не заперечує наявності такої норми: міжнародними документами передбачена можливість винесення заочного судового рішення у кримінальному провадженні. Але...

У Європі ухвалення подібних вироків — це механізм захисту прав і свобод потерпілих. Наприклад, якщо відповідач ухиляється від судового засідання, то Феміда винесе рішення на користь позивача. Ці справи використовують у судовій практиці країн ЄС, але з певними застереженнями. Згідно з нормами Європейської конвенції (про захист прав людини і основних свобод), кожен обвинувачений має «бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення».

На жаль, в українських реаліях такі процеси «пахнуть» порушенням наших конституційних прав, насамперед права на захист своєї приватної власності. Фактично Україна не лише «знімає» із себе обов’язки щодо розшуку підозрюваного, а й стимулює порушення Основного Закону! Адже зміни до низки статей Кримінального кодексу передбачають конфіскацію майна як санкції...