«Я зберігаю свої заощадження у гривні. Мої батьки — теж»

Влада не підтримує запровадження податку на продаж валюти. Про це в ефірі телеканалу «1+1» заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров. «Ми зацікавлені у стабільності національної валюти, і ми зацікавлені, щоб монетарна політика Національного банку України дозволяла економіці розвиватися. Усі вжиті заходи є абсолютно достатніми та ефективними, і немає ніякої необхідності для запровадження інших заходів», — заявив Азаров. Однак, в Національному банку дотримуються інших поглядів. Мовляв, те, що запроваджено, скасовуватимуть, а от податок на продаж валюти — потрібен кров із носа. Про те, чому в НБУ хочуть «штрафувати» українців за любов до іноземної валюти та за яким курсом розраховувався бюджет на 2013 рік, — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» голови Ради Національного банку України Ігоря ПРАСОЛОВА.

— Тепер, коли пристрасті більш-менш вляглися й Нацбанк запевняє у стабільності на ринку, поясніть об’єктивні причини валютної паніки, яку ми пережили восени?

— Нічого особливого не відбулося. Паніку спровокувала гра окремих спекулянтів на валютних очікуваннях наших людей. Ще на початку літа ситуацію почали нагнітати. Мовляв, скоро вибори, після них все рухне.

Пригадуємо, до виборів був сплеск на валютному ринку, під час якого НБУ трохи дав по рукам організаціям, що брали участь у таких діях. Потім був ще один. Нічого нового не відбувається, просто окремі непорядні люди заробляють на любові наших людей до долара.

Саме тому одним із завдань Національного банку ми бачимо зниження рівня доларизації економіки. Аби поступово любов нашого народу до долара зникала, і сильнішою ставала довіра до національної валюти — гривні.

— Якщо нічого нового не трапилося й такі «події» відбуваються періодично, то невже НБУ не міг їх передбачити, оперативно відреагувати й тим самим не допустити?

— НБУ не втручався з однієї простої причини: жодних об’єктивних економічних підстав цьому не було. Він розумів, що цей сплеск викликаний штучно, тому він природно зникне. І це ми бачимо сьогодні.

Але коли Національний банк зрозумів, що є великі ризики психологічного тиску, то тоді втрутився: вийшов на ринок із продажем долара. Адже потрібно було збити цю спекулятивну хвилю.

— Окрім продажу долара хвилю «збивали», і дуже кардинальними методами: обов’язковий продаж 50% валютної виручки експортерів, ініціатива введення податку на продаж іноземної валюти... Ви особисто підтримуєте ці достатньо різкі кроки Нацбанку?

— НБУ почав боротьбу з доларизацією економіки. Він до цього готувався. Це — не просто захід, який виник випадково. Всі ці дії — 50% продаж валюти, скорочення зі 180 до 90 днів термінів поповнення оплати валютних контрактів, передбачуване десятивідсоткове оподаткування операцій із продажу валюти — Національний банк робить, аби стабілізувати ситуацію на валютному ринку.

Після того як експортери почали продавати 50% вирученої валюти, вона почала поступово (як у принципі й має) надходити на ринок, попит та пропозиція врівноважилися. Зараз навіть пропозиція дещо перевищує попит на валюту.

Це все пов’язано з дедоларизацією економіки і зменшенням обігу в нашій країні чужої валюти, якою Національний банк взагалі ніяк не може управляти. Нею керує Федеральна резервна система Сполучених Штатів Америки, НБУ майже не має ніяких інструментів впливу.

Я нещодавно читав дослідження, в якому йшлося про те, що любов до долара в Україні найсильніша на теренах пострадянського простору.

— Як вигадаєте, чому?

— Насправді цьому багато причин. Люди, які пережили шоки 1990-х років, так сильно тримають їх у пам’яті, що дмухають на холодну воду.

Повірте, мене запитували друзі: так що робити, курс вже до 8,4 доходить, це що, правда те, що говорили горе-прогнозисти, чи як їх там називають, що буде 9 і 12 гривень за долар?..

— І що ви відповідали друзям? Що радили? Купувати долар?

— У страху великі очі. Люди, якими опановувала паніка, бігли в обмінники й купували долари. І основна маса сьогодні підраховує збитки. Я вже тоді попереджав: у НБУ достатньо інструментів, не хвилюйтеся, Національний банк завжди поруч, це — потужна організація, в неї потужні золотовалютні резерви... Він завжди згладить крупний пік, який може зашкодити громадянам, торговим операціям... Так все й сталося. Наскільки мені відомо, сьогодні курс на рівні 8,10 — 8,18 гривні за долар.

— Ви особисто як зберігаєте свої заощадження?

— Я зберігаю свої заощадження у гривні. І батьки мої — теж. Тому, коли в батьків моїх друзів була паніка, продавати чи ні, я їм сказав: щоб у вас голова не боліла, продавайте. Ви в якій країні живете? В Україні? У нас яка національна валюта? Гривня? Для вас у питанні грошей що найважливіше? Щоб ціни не росли, правда? Щоб ви могли у січні купити щось на 100 гривень, і вже в кінці року — в грудні — могли придбати те ж саме. Оскільки в нас показник інфляції близький до нуля, тобто економіка низько інфляційна, то для чого вам долар? Ви ж платите в гривні на території України: купуєте одяг, продукти харчування — все ж за національну валюту. Продайте ті долари, щоб у вас голова не боліла. І багато хто так і зробив, коли курс піднімався. І не шкодують про це. І я це говорив зовсім не тому, що треба продавати чи купувати, як на біржових торгах. Просто я знав, що воно повернеться на круги свої — просто радив продати, щоб не боліла голова. І все — один пункт із розпорядку життя випав.

— Ви говорите, що об’єктивних економічних підстав для валютної паніки не було. Проте Національний банк вдався до використання чіткого економічного інструментарію, щоб збити валютну паніку. Чому?

— Питання у відповідь: — А що йому ще робити?

— Виходити з роз’ясненнями.

— Коли паніка, люди раціонально не мислять. НБУ пояснював: виступав Сергій Арбузов, я, інші члени Ради, але люди нічого не чують, не бачать, паніка, тому вони трохи неадекватні. Крім того, я не хочу називати прізвищ, просто скажу, що один із кандидатів у депутати загнув таку ціну в своїх прогнозах — близько 10-11 гривень за долар, що диву даєшся, як у нього язик повертається назвати себе фінансистом. Але чи хтось запитував у нього і йому подібних горе-прогнозистів: на чому грунтуються такі їхні прогнози? Вони ж їх не пояснюють.

У нас, та й у росіян і білорусів, те ж саме, біда така, що, чим неймовірніша брехня, тим в неї охочіше вірять.

— Микола Азаров тижнів два тому заявив (цитую): «Попередні рішення щодо жорсткої валютної та монетарної політики ухвалювалися в умовах дестабілізації на валютному ринку, але зараз платіжний баланс вирівнюється, і, безумовно, всі ці заходи скасовуватимуть»...

— Так. Прем’єр все правильно пояснив.

— То коли їх буде скасовано?

— Розуміючи всю ймовірність монетарного тиску, НБУ звернувся до парламенту з пропозицією підтримати нацрегулятора в антикризових заходах. І депутати нас підтримали й прийняли це як тимчасовий захід. НБУ сьогодні ввів обов’язковий продаж 50% валютної виручки експортерів по травень. Швидше за все, НБУ зможе відмінити цей захід уже наприкінці першого кварталу 2013 року.

Чому Національний банк взагалі попросив цей тимчасовий захід? Передусім через нестабільність у світі, особливо в Єврозоні... Ми ж не можемо жити в ізольованому світі. В нас з Європою великі обсяги торгівлі. Ми повинні мати можливість захиститися від проникнення до нас їхніх проблем. Наголошую, норма валютного зобов’язання експортерів діє як тимчасовий захід. НБУ буде дивитися по ситуації. Можливо, з часом він зменшить частку обов’язкового продажу, а, можливо, взагалі скасує цю вимогу. Макроекономічні очікування такі, що він відмінить цей захід раніше часу, відведеного законодавством.

— То, можливо, можна сподіватися, що Нацбанк взагалі відмовиться від ідеї оподатковувати операції з продажу готівкової валюти?

— Я думаю, що Національний банк не буде відмовлятися від ідеї оподаткування операції з продажу готівкової валюти.

— Чому?

— Тому що там мета — вибити економічне підгрунтя для спекуляцій.

Спекуляція відбувається з метою заробляння грошей. Це — суто економічний захід. Якщо буде введено 10% збір на продаж іноземної валюти, то економічно спекулянтам буде невигідно займатись обміном, тому що цей податок у 10% «з’їдає» всю їхню маржу, яку вони можуть заробити на спекуляціях.

По-друге, ця міра також зменшує рівень доларизації національної економіки. Підрахували, що якщо наш народ сьогодні перестане купувати долари, то платіжний баланс різко вирівняється. Тому що, якщо люди купили за минулий місяць на півтора мільярда доларів, то на півтора мільярда погіршується поточний рахунок платіжного балансу, тому що люди інвестували в чужу економіку, в чужий грошовий інструмент. Якби цього не було, в нас платіжний баланс був би набагато кращим.

Ще одне з підзавдань цього «податку»: таке ж, як і в «паспортизації» операцій обміну валюти — зменшення ліквідності долара, доларообмінних операцій в нашій країні.

Цей комплекс заходів, я думаю, буде корисним для нашої економіки. Але ключове завдання, як сказав у своєму останньому інтерв’ю голова НБУ Сергій Арбузов, це — зняти з доларової голки наше населення.

Ну, як по-іншому працювати з людьми?! В умовах низько інфляційної економіки ціни ж у нас не ростуть, як раніше, на 20%, 30% за рік... Звідки така валютна паніка, любов до долара?

— От той нуль і лякає. Чого ціни не ростуть? Де об’єктивні чинники, щоб у нас установилася низько інфляційна економіка?

— Можу пояснити нашим громадянам. Донедавна Національний банк застосовував політику так званого таргетування монітарних показників (відповідно до макроекономічної теорії, це — комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу. — А.Д.). Тобто він сказав: ми ставимо завдання, щоб монетарна база була отакою, грошова маса — отакою, показник М3 має бути таким... Тобто він встановлював певні монетарні показники і прямував до них.

Відверто кажучи, здивований, що Вас лякає відсутність інфляції. Коли йдете до магазину, також жахаєтеся незмінних цін? Або все ж таки не хочеться зіткнутися з їх некерованим зростанням? Добре міркувати на цю тему, коли рівень цін на споживчому ринку залишається незмінним. А от якби вони зростали із такою швидкістю, як чотири роки тому, запевняю, сьогодні б Ви запитували мене про зовсім інші речі.

Згоден, що стійке низько інфляційне середовище вимагає відповідної не лише монетарної, але також й економічної політики. Щодо першої, то, як бачимо, центральний банк успішно виконує своє пріоритетне завдання. Крім цього, маю також відзначити наочне покращання координації дій між Національним банком та урядом.

— Повернемося до теми податку на продаж валюти. Ви аргументуєте його ідею як інструмент боротьби зі спекулянтами. Який сьогодні рівень спекулятивних операції на валютному ринку?

— Його неможливо вирахувати. Просто можна подивитись, який попит на валюту був у червні та яким він став на початку вересня. Потім треба глянути, скільки валюти продали. І віднявши від першого показника останній, отримаємо чистий попит на валюту. І якщо він не як звичайний, а зашкалює в рази, що, власне, й відбулося, то це означає, що спекулянти штовхнули людей: «швидко купуйте долар». Потім вони нагнітають, нагнітають паніку, і от коли відчувають, що запас істеричного настрою вже починає затухати, швиденько збувають валюту за високою ціною.

— Ви підтримуєте ініціативу ліквідувати обмінники, які працюють поза банком?

— У двох випадках високої хвилі паніки, яку ми спостерігали цієї осені, обмінники зіграли далеко не найкращу роль. Я думаю, що банки будуть продовжувати політику щодо скорочення таких агентських обмінних пунктів.

Банки, які самі працювали нормально в умовах паніки, постраждали від того, що їх агенти проводили спекулятивну політику. Мені відомо, що один банк сьогодні вже хоче розірвати агентські угоди й позбавитися обмінних пунктів, тому що вони дуже сильно «підмочили» його репутацію.

— Що означає постраждали? Нацбанк їх оштрафував? Чи мова йде про ті п’ять банків, яких не пустили на міжбанк купувати валюту?

— Ні. Йдеться про інший банк. Він якраз міг виходити на міжбанківські валютні торги. Я вважаю, що, як і в усьому цивілізованому світі, в Україні обмінними операціями повинні займатися банки, які напряму контролює Нацбанк.

— Як ви можете пояснити парадокс, що вже тривалий час в країні, як ви самі підкреслили, зберігається нульова (або близька до нуля) інфляція, а комерційні банки кредитують щонайменше під 17% річних?

— Насправді цьому є декілька причин. Перша — високий рівень ризиків національної економіки. А по-друге, у банків достатньо дорога депозитна база.

— Що ви маєте на увазі?

— Свої основні доходи банк отримує від купівлі та продажу грошей. Оскільки депозит банк залучає під 20% річних, то він не може видати кредит під менший відсоток. Не буде ж він працювати собі у збиток. У кращому разі — віддасть гроші під 22 — 23% річних.

І ще одне питання, над яким сьогодні працює Нацбанк, — це щоб в Україні запрацював механізм відсоткових ставок. Перший крок, який зробив НБУ в напрямі зниження вартості грошей, які потім продають банки людям та бізнесу, — це проведення довготермінового рефінансування. Щоб банки могли надавати дешеві позики під проекти, які реально необхідні економіці. НБУ вже почав виконання цієї програми. Ці гроші він надаватиме за ставкою, яка близька до ставки рефінансування НБУ. Таким чином, це — один із способів, як нацрегулятор може запустити відносно дешеві гроші на ринок.

— Якщо комерційному банку не вигідні високі ставки за депозитами (адже так він зменшує свою маржу і здорожує кредити, як можна зрозуміти з вашого пояснення), то чому він утримує їх?

— НБУ збільшує термін рефінансування передусім тому, що в нас сьогодні дуже мало довгих грошей. Ніхто не хоче тримати в банку депозити на два-три роки. Усі — на шість місяців, три місяці... А кредити для розвитку реальної економіки, не беремо до уваги торгівлю, потрібні щонайменше на рік-два, а то й на три-п’ять, якщо це будівництво заводу.

Тому банки починають боротьбу за короткі гроші, маючи обмежені ресурси. І це приводить до зростанню депозитних ставок. Банки борються за клієнта, за фізичну особу. Населення — це перший і ключовий інвестор, спонсор економіки будь-якої країни, нашої зокрема.

— За яким курсом розраховувався бюджет на 2013 рік. Пригадую, що напередодні ухвалення тоді ще міністр економічного розвитку та торгівлі Петро Порошенко пропонував закласти курс у 8,5 гривні за долар. Так і сталось?

— Середньорічний курс на 2013-й- 8,3 гривні за долар. До кінця року — 8,4. Але, підкреслю, це — чисто технічний розрахунковий курс. Уряду, у зв’язку з певними експортними операціями наших підприємств, усілякими митними розрахунками та погашенням і обслуговуванням зовнішнього боргу, потрібно було взяти якусь розрахункову цифру, щоб порахувати бюджет. Ось уряд вирішив взяти таку цифру — 8,3. Це не є ні офіційним, ні неофіційним прогнозом Національного банку.

— Чому саме 8,3, а не, скажімо, 7,9 чи 9,0 треба запитувати в Кабінету Міністрів?

— Так, можна запитати в уряду. Ще раз підкреслю — ні НБУ, ні уряд у своїх макроекономічних прогнозах вже не встановлюють прогноз курсу валюти на рік, тому що це — не головний орієнтир економічної політики. Головний орієнтир — купівельна стабільність нашої грошової одиниці.

— Як щодо рекомендацій МВФ відпустити гривню у вільне плавання, Нацбанк дослухається до цієї поради? І що, власне, плаваючий курс принесе українцям?

— У Меморандумі, який підписав Національний банк України з Міжнародним валютним фондом, ідеться про гнучке курсоутворення. Річ у тім, що плаваючий валютний курс як валютообмінна політика притаманна державам з розвиненими економіками. Багато держав, економіка яких розвивається, не хочуть переходити на так званий плаваючий валютний курс, тому що це приносить гіркі наслідки.

Зокрема, така країна, як Аргентина спробувала ввести плаваючий курс в умовах слабкої економіки. І після того, як впродовж декількох днів курс підскочив на 30% вгору, а потім різко впав на 15 — 20%, вони відмовились від цієї ідеї. Це не додає ні впевненості громадянам, ні стабільності в зовнішній торгівлі держави.

Як тільки в нашій державі буде проведено заходи щодо зниження доларизації економіки, поглиблення реформи фінансового сектору, після того як запрацює механізм відсоткових ставок і ряд інших заходів, про які знають фінансисти та керівники центральних банків, ми зможемо дозволити собі відпустити гривню.

— Це питання двох, трьох років?..

— Гадаю, це питання більше ніж двох років.

— Поясність, чим гнучке курсоутворення відрізняється від плаваючого?

— Питання риторичне. Однак, вважаю доречним відзначити, що відповідно до Меморандуму про економічну та фінансову політику офіційний курс гривні до долара США має встановлюватися на основі її котирувань на міжбанківському валютному ринку з можливим відхиленням ± 2%. Звертаю Вашу увагу, що це правило неухильно виконується щодня вже понад три роки.

Також варто відзначити, що наразі рівень «присутності» Національного банку на ринку не перевищує 4-5% обсягу операцій, що здійснюються на ньому.

— А до цього ?

— До цього — кожен день НБУ виходив на ринок. Тепер — лише у виняткових випадках: коли ситуація вкрай гостра, регулятор втручається.

— Відмовились від такої позиції ще й тому, що золотовалютні резерви почали танути з шаленою швидкістю? До речі, Нацбанк дуже критикували за непомірне використання «запасів». Роз’ясніть, яка ситуація зараз. Чи справді золотовалютні резерви впали до критичної межі?

— Паніка на ринку відразу тисне на золотовалютні резерви. І в НБУ не було іншого виходу заспокоїти людей. Нацрегулятор мусив продавати валюту зі своїх резервів. Зараз ситуація стабілізувалась. Після того, як ввели обов’язковий продаж валюти експортерами, гроші поступово почали надходити на ринок. Тепер різко сколихнути попит на валюту буде складно. Золотовалютні резерви стабілізувалися в районі тримісячного об’єму імпорту. Гадаю, в подальшому ситуація покращиться, і Нацбанк почне викуповувати валюту у свої резерви.

Дуже важливо, щоб Україна продовжила програму stand by з Міжнародним валютним фондом. Це необхідно нам з позиції погляду іноземних інвесторів на нашу державу, на наші підприємства та економіку в цілому.

— Тож відновлення програми stand by для України — це питання іміджевого характеру чи все ж фінансової стабільності?

— Повірте мені, якби ми зараз мали чинну програму stand by з МВФ, рейтинг України з В2 на В3 не опустився би (нагадаємо, 5 грудня Міжнародне рейтингове агентство Moody’s Investors Service знизило рейтинг державних облігацій України з рівня В2 до В3. Причинами такої дії називалися: перегляд у бік пониження інституційної стійкості України, брак зовнішньої ліквідності, яка збільшила валютні ризики, і відносно поганий економічний прогноз по Україні. Наприкінці минулого тижня стало відомо, що на такий же щабель опустилися в рейтингу ряд українських банків та два бізнес-гіганти — ДТЕК та МХП. — А.Д.). Усі очікували грудня. У нас почалися зміни у владі: незрозуміло, хто мав стати прем’єром, як буде сформован Кабінет Міністрів. Отже, було вирішено перенести розгляд питання зі співпраці з МВФ на другу половину січня. Фонд, розуміючи ситуацію, природно, погодився. Але ж інвестори дивляться на сьогоднішній день, і рейтингові агенції різко знизили позицію України.

— За підсумками парламентських виборів, наскільки великим є ризик посилення тиску на НБУ з метою, наприклад, вигідної деяким групам (представники експортно-орієнтованого бізнесу) девальвації курсу гривні?

— У Конституції чорним по білому написано — основне завдання Національного банку України — підтримка стабільності національної грошової одиниці. І цю конституційну функцію він виконуватиме беззаперечно.

— І на завершення, назвіть три причини, чому українці можуть довіряти стабільності гривні?

— Перша — гривня є офіційним платіжним засобом на території нашої країни. По-друге, гривня має стабільну купівельну можливість. І третя — гривневі депозити сьогодні достатньо вигідні для населення.

Тому, любі наші громадяни, не інвестуйте в чужу економіку, тримайте свої заощадження в гривні. Але не просто тримайте їх під подушкою, а приносьте в банки. Якщо ви боїтесь ризиків комерційних банків, приносьте гроші в державні.