Як не продешевити?

Україна на порозі нової хвилі масштабної приватизації залишків державної власності. На 2015 рік уряд затвердив перелік із 302 об’єктів. Найпершими обіцяють продати Одеський припортовий завод (ОПЗ), «Центренерго», шість обленерго, кілька ТЕЦ. Позбутися залишків державного майна Кабмін підганяє Міжнародний валютний фонд (МВФ), який ставить це однією з основних вимог  для продовження фінансової співпраці з країною.

Водночас уряд також перейнявся цією темою: ще б пак, до кінця року від приватизації в бюджет має надійти 17 мільярдів гривень. Утім, у доцільності  екстрених торгів державними активами сумнівається багато економістів. Вони переконують: не можна продавати, бо  в підсумку об’єкти віддадуть за копійки, бо економіка — на дні. Також на тлі нової  приватизації  виринуло питання «дикої» приватизації  90-х і її наслідків.

Чи доцільно  в таких  умовах  проводити нові великі торги? Чи не продешевить держава? І як уникнути «ніг» російського капіталу в приватизації? Про  це та інше в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів голова Фонду держмайна України Ігор  БІЛОУС.

— Головна проблема, яка «перекосила» розвиток України, — «дика» приватизація середини 90-х. На засіданні спецкомісії  парламенту з приватизації колишній губернатор Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський запропонував виправити це шляхом доплати за придбані з порушенням державні об’єкти. Минуло кілька місяців, ніхто не прийшов і не доплатив у бюджет.  Який вихід з цієї ситуації бачите ви?

—  Я  не знаю досвіду інших країн, де хтось з бізнесменів доплачував би. Тому я не гортав би книжку назад, тільки — вперед. Хоча певні запитання викликає приватизація 2012 — 2014 років. Зараз працюють відповідні комісії разом з правоохоронцями. Нас теж залучають до їхньої роботи. Зокрема, йдеться про «Укртелеком» та інші об’єкти. Але я волів би більше займатися іншими питаннями. У державній власності ще 3,5 тисячі підприємств.

Я говорив раніше і повторюю зараз: держава — неефективний власник і менеджер. У нас це дійсно так, хоча не в усіх країнах ця аксіомами правдива. Якби було навпаки, то ми бачили би більше прибутків, дивідендів, яскраві державні компанії з котируванням на Лондонській і Нью-Йоркській біржах.

— Якби не було такої «дикої» приватизації в 90-х минулого століття, то Україна пішла би  іншим шляхом?

—   Наразі Україна — ризикований ринок. А що було в 90-х, узагалі важко сказати. Наша країна проходила період накопичення первинного капіталу так само, як інші держави світу. Тому говорити, правильно чи ні приватизували «Укррудпром», коли управління його активами за ці роки багато разів змінило власників, коли деякі з активів включили у міжнародні корпорації, холдинги, акції яких є на фондових біржах... За цих умов  сказати «Давайте розвернемо цей поїзд!» — це неправильно, бо у відповідь держава матиме просто шалений юридичний спротив від нинішніх власників і судовий процес на десятки років, який нічого, крім збитків і втраченого іміджу, не принесе.

ПРО «УКРТЕЛЕКОМ» І РЕПРИВАТИЗАЦІЮ

— Реприватизація можлива?

— Якщо прокуратура знайде факти порушення в процесі приватизації, то будемо змушені повернути такий об’єкт у державну власність. Але в Україні була лише одна така успішна гучна справа —  «Криворіжсталь». Я не прихильник реприватизації, бо це відкидає країну на кілька років назад. До того ж жоден з власників не віддасть свій актив просто так: буде шлейф іноземних юристів, який стане серйозним викликом державі. Фонд сьогодні не має навіть грошей на виплату судового збору. Елементарні речі не  можна «проштовхнути», не те що реприватизацію. У мене є чим займатися у Фонді і крім цього. Серед пріоритетів — повернути ДФМУ на рейки нормальної роботи в галузі оцінки державних об’єктів до продажу, поліпшити корпоративне управління, орендні стосунки та загалом процедуру підготовки до приватизації.

—  Повертаючись до питання «Укррудпрому»: Генпрокуратура відкрила справу за зробленою Коломойським заявою. Якщо будуть рішення, який вихід бачите?

— Я не прийшов у Фонд займатися реприватизацією «Укррудпрому». Якщо встановлять факти порушень, то буде створено комісію спільно з депутатами і урядом, і шукатимемо варіанти виходу.

— Одним з них може бути доплата новими власниками в  бюджет?

— Я в це не вірю. Я людина практична, з великим досвідом роботи  в приватному секторі, і як банкір можу сказати, що в таких питаннях можна  сперечатися роками, та все одно ніхто нічого нікому доплачувати не буде. У нас пан Коломойський  за «Укрнафту» не може сплатити дивіденди, а тут йдеться про «Укррудпром». Цей актив змінив власників кілька разів.

— На одному з останніх засідань спеціальної парламентської комісії з питань приватизації піднімалося питання повернення у власність держави  «Укртелекому». До Фонду надходили  відповідні заяви?

— Представники Фонду беруть участь у зборах  цієї комісії, озвучені в її рамках факти опрацьовуються Генпрокуратурою. Йдеться про те, що власник не виконав інвестиційних зобов’язань і не передав державі спецзв’язок належним чином. Зараз розслідується весь ланцюжок подій: що   передавалося, які кошти  інвестувалися у будівництво тощо.

— Чи можуть бути ці звинувачення підставою для повернення «Укртелекому» у власність  держави?

— Якщо буде відповідне судове рішення, то теоретично, напевно, так...

— Наразі уряд готується до приватизації, але в останні роки країна збідніла. Чи на часі продавати державне майно?

— Яка ваша пропозиція?

— Я запитую у вас як у голови Фонду держмайна. Адже коли країна на дні, чи дійсно доцільно віддавати за безцінь державні об’єкти?

—  А ви думаєте ми на дні? Можливо, нам ще постукають знизу? Що буде завтра: краще чи гірше — ніхто не знає. Ми не говоримо про якусь миттєву приватизацію. Йдеться про чітко сплановану, із залученням міжнародних консультантів від ЄБРР, USAID, які готові надавати нам технічну допомогу. Наразі Фонд оголосив кілька активів для продажу. Першим піде — Одеський припортовий завод (ОПЗ). Він репрезентує доларовий  експортний бізнес. Це стратегічний актив України й один з найкращих хімічних заводів світу.  ОПЗ — це ще й перевалка добрив, аміаку, карбаміду. Його експортна орієнтованість (85% продукції продається назовні) дає можливість чітко розуміти, що ціна не залежатиме від того, що відбувається в Україні. На неї впливатиме вартість газу, який є основною сировиною.

КОЛОМОЙСЬКИЙ І ЙОГО СУДОВІ ПОЗОВИ ДО УКРАЇНИ

— Боротьба очікується значна. Про пріоритетне право купівлі на ОПЗ уже заявила група Ігоря Коломойського...

— Вони програли це право в першій інстанції суду. Зараз подали апеляцію, її розгляд запланований на початок вересня. Ми не чекатимемо рішення суду і продаватимемо... Ви дуже помиляєтеся,  якщо думаєте, що будь-який актив у бізнес-структурі Ігоря Валерійовича існує без апеляції в суді. Скільки Коломойський подав позовів проти України?

— Два.

— Третій — по ОПЗ. Але насправді їх набагато більше: по інших об’єктах — їх сотні. У нього цілий апарат юристів над цим  працює.

— Як продаватимете ОПЗ?  Хто його оцінюватиме?

— На конкурс з елементами відкритого аукціону виставлятиметься 99,7% акцій підприємства. Щоби брати участь, треба подати заявку і виконати відповідні кваліфікаційні умови: надати підтверджуючий документ, де вказано, офшорна чи ні компанія, потрапляє вона під дію економічних санкцій, звідки гроші на придбання, чи є у її капіталі державна частка (важливо, щоб вона не перевищувала 25%),  чи сплачена застава від мінімальної ціни об’єкту, що продається.

Наразі триває формування складу тендерної комісії, до якої увійдуть прямі члени і члени з дорадчим органом, залучатимуться представники від Одеського губернатора, ЄБРР. Саме тендерна комісія розробить умови для майбутнього власника, які складаються  з трьох частин: бізнес, екологія та соціалка. Їх передадуть на розгляд КМУ, який має їх погодити. Далі умови публікуються в газеті Фонду, формується мінімальна ціна ОПЗ. Вона вираховується під час проведення Фондом стандартизованої оцінки, бо об’єкт належить до групи «Г». Цю ціну винесуть на обговорення на громадські слухання, потім — у КМУ. Уряд  обговорюватиме її і з радником з приватизації ОПЗ, якого оберемо за 2—3 тижні серед кількох банків-претендентів: Морганстенлі, UBS, DB, банк Родшильдів. У кінці всі претенденти, які відібралися, триматимуть у руках таблички і підійматимуть їх згідно з інструкціями ліцитатора. Виграє той, хто дасть найбільшу ціну.  Наразі покупкою ОПЗ цікавляться дев’ять учасників, з яких шість — західні компанії.

ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ ОПЗ ДОПУСТЯТЬ  КІПРСЬКІ КОМПАНІЇ

— За яким законом продаватиметься ОПЗ: по суті діє старий,  але Фонд передав у парламент новий?

— Зараз діє старий закон  про приватизацію і за ним у серпні слід робити попередній продаж 5% акцій компанії на біржі.  Але чи  відбудеться такий продаж — це не 100%. Адже ми хочемо  оцінити  пакет досить дорого. Якщо торги за ним не відбудуться, то  5% повернеться до загального пакета.

Щодо нового закону: дуже сподіваємося, що восени депутати одним з перших ухвалять його, і тоді торги  ОПЗ будуть за новими правилами.

— До приватизації допускатимуться компанії з Кіпру?

— Так. Вони можуть взяти участь у конкурсі, адже до переліку офшорних зон, згідно з рішенням  КМУ, Кіпр не входить. А чи будуть вони допущені до приватизації, буде вирішено після перевірки їх на відповідність умовам.

— Але ж по факту Кіпр лишається офшорною зоною, а відтак, допускаючи до приватизації зареєстровані там компанії, немає 100% гарантії, що новим власником не буде якась російська компанія. Як  у таких  умовах простежувати реального власника?

— Фонд вимагатиме розкриття і підтвердження кінцевого реального власника компанії-претендента, а отже, — і приналежність капіталу.  Щоби знати, хто ховається за кінцевим власником, ми залучатимемо і експертів зовнішньої розвідки.

— Якщо цього не буде зроблено, то країну чекає підкилимна приватизація.

— Я гарантую, що не буде «дикої» чи підкилимної  приватизації. 

ГОЛЛАНДСЬКІ АУКЦІОНИ

— Чому на продаж 2015 року знову подали переважно компанії-монополісти? Чому немає малих  компаній?

— Хто сказав, що там немає дрібних?

— ОПЗ,  «Центренерго», шість  ТЕЦів —  це хіба маленькі об’єкти?

— Це тільки вершина айсберга. На приватизацію виставляється чимало дрібних об’єктів. Більше того, приватизація багатьох таких об’єктів триває вже не перший рік, але покупців немає. Такі об’єкти мають боргів багато і мало привабливі для інвесторів. Як бути? Найближчим часом запускатимемо їх продаж за принципом голландських аукціонів — за методикою зниження ціни.

— Із продажем дрібних можна погодитися — продавати треба, щоби  взагалі не втратити.  А куди поспішати з ОПЗ: ви ж самі сказали, що він  завжди цікавий інвесторам через свою експортну спрямованість і виробничий профіль?

— 2008 року була дуже вигідна кон’юнктура для його продажу. І знаєте скільки за нього запропонували? 600 мільйонів доларів. Сьогодні ціна мінімум 500 мільйонів доларів. Завдяки чому такі зміни? Змінилася  вартість газу: він подешевшав, тож виробництво добрив стало ще прибутковішим.  Треба дивитися на кількість новозбудованих аналогічних об’єктів у світі.  Наразі поки що попит на цей актив є, а в Україні немає дірки, з якої можна діставати газ за 60 доларів за тисячу кубометрів,  щоби  завод працював....

— В Україні є власне видобування газу і його вартість значно нижча за імпортний. Варто тільки модернізувати ці газовидобувні станції — і внутрішнє видобування може значно зрости.

— За бажанням ми давно б могли бути Сінгапуром, але чомусь і досі Україна. У нас дуже великий потенціал, але чомусь його погано використовують. Я жив би сьогоднішнім днем. Оскільки є хороший попит на  ОПЗ, є інвестори, готові вкладати в розвиток, цим треба користуватися. Чи зможемо втримати статус-кво на підприємстві за 1, 2, 3 роки? Не знаю.  Адже досвід управління більшістю державних компаній показує, що це неефективно. Є різні причини цього. ОПЗ досить привабливий з точки зору «сісти на нього» і «поуправляти».  Але яка з цього користь державі? Жодної.

— Нещодавно прем’єр заявив, що у приватизації «братимуть участь виключно якісні іноземні інвестори, а не колишні українські олігархи». Ви не бачите в цьому дискримінації інвесторів за національною ознакою (за виключенням російських)?

— Я не чув цієї його заяви,  але, мабуть, прем’єр хотів сказати, що він би був радий бачити  у приватизації  більше іноземних  інвесторів.  Я з цим згоден: маємо показати світові, що можемо проводити  прозору і чесну приватизацію, де шанси на виграш мають усі. Дискримінації інвесторів за національним принципом не буде.

Як усе відбуватиметься? Наприклад, оголосять конкурс на приватизацію ОПЗ. Кожен з потенційних покупців подаватиме заявку на участь у конкурсі і якщо пройде відбір (виконає всі поставлені тендерною комісією вимоги), то його допустять  до участі в аукціоні. А далі вже фактор  ціни визначить переможця. Ви ж розумієте, що в Україні не так багато потенційних інвесторів, які можуть брати  участь  у приватизації того ж  ОПЗ: їх аж двоє — Коломойський і Фірташ. Утім, мені важко сказати,  чи захочуть вони брати у ньому участь. 

— Яка мета нової хвилі приватизації?

— Перше — розпочати нарешті прозорий процес. Це буде серйозний сигнал для міжнародних інвесторів, що  в Україні можна чесно працювати. Друге — отримати гроші до державного бюджету: очікується мільярд доларів лише від продажу ОПЗ та обленерго.

— Чи буде цільове призначення отриманих від приватизаційних торгів коштів?

— Ні,  вони ітимуть до загального фонду бюджету.

БОРОТЬБА МІЖ ІНОЗЕМНИМИ ТА УКРАЇНСЬКИМИ ОЛІГАРХАМИ

— ФДМУ ініціюватиме перевірку виконання новими власниками  покладених на них державою зобов’язань? 

—  Наразі ми ініціювали таку інвентаризацію. Саме в її рамках  відбувається перевірка ЗАлКу (Запорізького алюмінієвого комбінату). Це другий після «Криворіжсталі» такий серйозний досвід повернення у державну власність акцій.  Щоби проводити інвентаризацію, треба мати доступ до всіх активів.  Але сьогодні ФДМУ не на всі активи має доступ навіть, попри те що має акції таких компаній. Часом доводиться ставати свідками шаленої «творчості» нових менеджерів. Зараз вивчаємо ситуацію щодо компанії «Азмол», яку штучно довели до банкрутства.  Розбираємося з «Ореаною».

— Ваш прогноз: чи варто чекати перерозподілу ринку між українськими та іноземними олігархами під час нової приватизації?

— Місцеві еліти більше обізнані з правилами приватизації в країні.  Але наше завдання — розширити список потенційних учасників за рахунок іноземних інвесторів. Мені хотілося б, щоб була велика боротьба між іноземним та українськими олігархами. Адже це гарантує найвищу ціну продажу державних об’єктів  і вибір нового  ефективного власника. Щоби це сталося, нам потрібно більше розповідати про виставлені продукти за кордоном. Потрібні ресурси на промоушен,  яких немає. Наразі  ФДМУ веде перемовини з ЄБРР, щоби банк виділив кошти на технічну підтримку приватизації в Україні. 

— То  ця боротьба між західним  і українським капіталом буде?

— Хотілося  б. Але я не можу сказати, що зараз усі міжнародні інвестори побіжать в Україну. Наразі ми не є ринком номер один з точки зору інтересу стратегічних інвесторів. Помилково думати, що ми найкраща країна для інвестицій сьогодні. 

— Чому помилково? Саме зараз можна все скупити за дешево (особливо це відчутно, якщо врахувати фактор девальвації).

— Не зовсім так. Підіть на аукціони і купіть дешевше. Не вийде. Адже на цікаві об’єкти завжди буде попит,  а значить — і ціна. Як бути з дрібними і  нецікавими я вже говорив: тільки продавати за ринковою  ціною, можливо, навіть дещо нижчою, бо в них є борги.

Крім того,  проблемним залишається і питання валютних обмежень. Адже іноземні компанії, можливо, і не проти були б працювати в Україні, але вони не можуть виводити звідси свої прибутки через дію валютних обмежень. До речі, це ще одне питання, на яке доведеться відповідати нам перед потенційними покупцями ОПЗ.