Дизайнер-реформатор та утопіст Фредерік Кіслер

Фредерік Кіслер — митець із України, Австрії та Америки. Виставка під назвою Die Kulisse explodiert («Куліса вибухає») відкрилася в Мюнхені, у приміщенні сецесійної Вілли Штук. Нещодавно знайдений і представлений на вернісажі макет кіслерівського Space Theatre, розроблений у 1930-ті роки з метою будівництва нового мультимедійного Фестшпільхауса для американського фестивалю Woodstock Music & Art Fair, був інспірований театральним міфом Байройта. Останній став реальністю, а знаменитий Вагнерівський театр — місцем проведення щорічного оперного ритуалу — Bayreuther Festspiele. Працюючи над новими проектами універсального театру майбутнього, Фредерік Кіслер мріяв про новий Байройт.

Рефлексії вагнерівського Gesamtkunstwerk торкалися комплексної перебудови театрального простору. Проект архітектора Ѓотфріда Земпера, призначений для майбутнього Фестшпільхауса, ще тоді суттєво вплинув на розвиток світової театральної архітектури. Вагнерівську утопію Kunstwerk der Zukunft продовжив театральний реформатор Фредерік Кіслер. Унікальний мультимитець  — архітектор, дизайнер, художник, філософ, інженер, неперевершений театральний візіонер світового значення — на жаль, майже невідомий на своїй історичній Батьківщині. Чого вартий лише той факт, що про Фредеріка (хрещеного Юліуса) Кіслера        — виходця з України, не згадано в жодному з енциклопедичних видань! В «Архітектурному словнику» та у «Великій енциклопедії Кирила і Мефодія» Ф. Кіслера названо американським архітектором, у «Вікіпедії»         — австрійським, німецьким, американським театральним дизайнером, художником, теоретиком та архітектором. Мистецькі ідеї просторового театру (Raum Theatre), нескінченного, універсального театру (Endless, Universal Theatre) Ф.Кіслер справді почав здійснювати за межами України. Проте до США він потрапив лише 1926 року, будучи вже визнаним зрілим 36-річним культурним діячем.

Фредерік Кіслер народився в єврейській родині у Чернівцях (1890 р.), перші мистецькі враження отримав у міському театрі. Останні спонукали його до подальшого навчання в мистецькій метрополії світу — Відні. Потужний творчий злет молодого мистця розпочався із заперечення традиційного театру. Пізніше Ф. Кіслер здійснює радикальну реформу театрального простору. Її результатом стали авторські архітектурно-сценічні концепції Raumbuhne та Endless Theatre. Raumbuhne знаменувала переворот у традиційній концепції театрального просценіуму. На відкритій вертикально-спіралевидній споруді, збудованій Ф. Кіслером і Б. Ф. Добліном, динамічна дія спектаклю відбувалася одразу на різних рівнях. Увага публіки була розфокусована по колу, що створювало ілюзію колективної участі. Загалом театральну сцену Кіслер трактував не як дизайнерський об’єкт, а як інтегральну складову Gesamtkunstwerk.

Raumtheater Кіслера став унікальним взірцем рецепції вагнерівського Kunstwerk der Zukunft за умов нової театральної естетики. Ідея тотальної інсценізації простору пізніше оформилася у Кіслера у власний авторський стиль — кореалізм.

Еміграція Ф. Кіслера в Америку була пов’язана з планами практичної реалізації театральних проектів. Проте мрія зробити грандіозну утопію дійсністю втілилася лише частково. Більшість задумів митця в умовах функціонування сучасних театрів до нашого часу сприймається все ще як Kunstwerk der Zukunft. Крім того, знайти такого палкого прихильника і щедрого мецената, яким був для Р.    Вагнера баварський король Людвіг ІІ, Кіслерові не вдалося. Монументальність радикальних проектів театрального космосу архітектора-революціонера потребувала космічних фінансових витрат, через нестачу яких більшість планів реконструкції театральної розбудови не знайшла практичного втілення і трансцедентувалися у сферу космічних утопій Space Theatre як уявного театрального універсуму іншої реальності.

Найважливіші ідеї Ф. Кіслера здійснилися після перемоги на нью-йоркському конкурсі мультимедійних проектів для літнього фестивалю Woodstock Music & Art Fair. Його проект The Space Theatre Woodstock, у якому мистець мріяв про «новий Байройт», одержав першу премію (1931 р.). Однак за часів американської біржової кризи (1929 р.) будівництво Фестшпільхауса було відкладено на невизначений час.

Але визнання Ф. Кіслера набуло широкого резонансу і стало підставою для запрошення його на посаду художника-постановника оперного театру найпрестижнішої в Нью-Йорку Вищої музичної школи Джулліарда. Відповідальний за сценографію і театральний дизайн (1933—1957 рр.) Ф. Кіслер здійснив постановки опер В.-А. Моцарта, Б. Бріттена, І. Стравінського, Д. Мійо, Л. Далапіколи, американського композитора Дж. Антейля (1900—1959 рр.).

Винаходи Кіслера до нашого часу залишаються не просто унікальним авангардистським проектом, а промовистим свідченням нової філософії театру як всесвіту, космосу, ідеального універсуму, мистецької утопії майбутнього. Театральний візіоналізм Кіслера дав поштовх до розробок урбаністичного проекту Raumstadt (просторового, космічного міста, Citi in Space) як мистецької акції open air-театр.

Не випадково, що рецепції Gesamtkunstwerk архітектора-сюрреаліста початку ХХ століття знаходять відгуки в наш час. Кіслерові мотиви упізнаються в альтернативних будівлях віденської архітектурної компанії Coop Himmelb(l)au, наприклад, у Dalian International Conference Center in The Architect у Китаї, у BMW Welt у Мюнхені тощо. Gesamtkunstwerk Ф. Кіслера резонує з інноваційними ідеями тотальної звукової театралізації сучасних композиторів, зокрема, з ідеями кулевидного часу Бернда Алоїса Ціммермана, космічно-ритуального музичного континууму Карл-Гайнца Штокгаузена. Отже, театральна реформа Кіслера реалізувалася у творчості наступних поколінь митців як «живий організм, що складається з динамічно напружених траєкторій руху різноманітних субстанцій простору», в тому числі нескінченної пластичної субстанції людського буття.