Бій під Полтавою Петрові виграли українські Кочубеї
Юрій Шевельов, український науковець, славіст-мовознавець, письменник

Графічний міст

Нотатки на полях європейського життя
27 листопада, 2003 - 00:00

Їх об’єднує те, що вони виражені на папері. Вони — експонати міжнародної виставки «Єврографік-2003», що проходить у галереї «Лавра» до 3 грудня. Кожний iз них оформлений в хорошу раму, вміщений під антивідблизкове скло, й усе одно схожий на коротку записку, що зберігає гарячковий слід необхідності зафіксувати щось на папері. Сучасна графіка, мабуть, «наймобільніший» вид мистецтва, найбільш чутливий до змін у світі.

Автором ідеї та головним організатором проекту міжнародної виставки «Єврографік-2003. Міст інтеграції європейської культури» є Вітольд Скулич, художник-графік, президент Товариства Міжнародного Трієнале графіки в Кракові. Традиція проведення міжнародних виставок графіки була започаткована в Кракові ще 1966 року. З 1989 року вона набуває циклічності трієнале, що слугували ідеї європейської інтеграції ще в ті часи, коли сам цей термін не використовувався. У різний час у трієнале брали участь такі уславлені художники як Г. Мур, М. Маріні, Гартунг, Базеліц, Арман, Кошут, Р. Раушенберг, Й. Бойс, Й. Альберс, Е. Шумахер та інші.

Цього року велику увагу приділили Східній Європі, про що свідчить і статистика: виставка у Києві складається з 311 робіт 228 художників. З них Західну Європу представляють 56, Центральну — 65, а Східну — 114 художників. Першими «Єврографік- 2003» побачила Польща. Потім виставка поїде в Росію (в Москві вона розпочнеться 19 березня в Новому Манежі), й у більш розширеному варіанті експонуватиметься в Західній Європі, будучи таким чином віртуальним мостом між країнами.

Слід сказати, що потрапити на трієнале було, з одного боку, просто, оскільки до конкурсу допускалися будь-які художники без обмежень і посилань на освіту або заслуги. З iншого боку, далеко не кожний бажаючий був допущений. Цього року в Краков прислали більш як 3000 робіт художники з 74 країн, а в результаті міжнародне журі відібрало 458 робіт художників з 54 країн світу.

Генеральний куратор Вітольд Скулич так визначив цілі й завдання свого проекту: «Графіка своїми засобами дає відчуття життя, що постійно оновлюється, втілює всю мінливість і постійність еволюції, відображає сучасність у будь-яких її проявах. Процеси глобалізації торкнулися й сфери культури, тому змінилася й мова графіки. Світ, у якому ми нині існуємо, створив механізм вільного вибору для художника-графіка. Зараз хвиля цифрового припливу в графіку є частиною глобальних змін, що виходять далеко за рамки культури. Цей цифровий сплеск змінив не тільки вигляд виставкових залів, він змінив саму систему цінностей. Хочемо ми цього чи ні, але наші очі дивляться на світ уже інакше».

Строкате розмаїття нотаток про європейське життя проходить на виставці низкою чорно-білих і кольорових відбитків, рукотворних і «нерукотворних» зображень, у яких старовинна техніка асимільована з комп’ютерною графікою та фотографією. Тематичний діапазон просто необмежений: тут і відлуння інтелектуальних дискусій про клонування й трансплантацію, переживання любові й технократична відсутність емоцій, погляди в минуле і в майбутнє людства, діалоги з великими майстрами минулого та нові експерименти з художніми формами.

Деяку грубуватість ліногравюри використовують у своїх творчих цілях Марк Брунер-Местас «Час сходження трав» (Франція), Мар’ян Е. Копперуд «Зигзагоподібний» (Норвегія), Антьє Зіман, «Водний пейзаж» (Німеччина).

Літоргафія здається сучасною в таких роботах, як «Турботи міста розваг» Марка Гампсона (Велика Британія), «Проба розчинення тіла» Германа Ноордермеєра (Голландія), «Ті, що йдуть по мосту» Белли Логачової (Україна), «Десь далеко» Тапані Мікконена (Фінляндія).

Вишуканість тонких ліній офорта особливо приваблива для багатьох графіків: Іштвана Мольнеро Іщу «Рівновага» (Угорщина), Ольги Нікішиної «Кадр-2» (Білорусь), Предрага Мікалачки «Маріонетка» (Сербія і Чорногорія), Павла Маківа «Вежа і фонтан» (Україна), Йохана Коена «2/4-01» (Німеччина), Пауля Кичилова «Битва» (Франція), Софі Гагмана «Викрадена Улла» (Швеція), Віве Толлі «Здійснення бажання» (Естонія), Фульвіо Томасі «Вхід» (Італія).

Техніка шовкографії дозволяє по- новому інтерпретувати такі традиційні види, як акварель, живопис та інші: Віталій Комар і Олександр Меламед «Лампа» (Росія), Джим Паттісон «Контактні пункти» (Велика Британія), Олександра Прахова «Емілія», Олена Придувалова «Після дощу», Володимир Вештак «О, все зрозуміло!», Андрій Чебикін «Імпровізація» (Україна).

Особливе місце на виставці займає комп’ютерна графіка. З її допомогою створюють геометризовані композиції: Ірина Вештак-Остроменська «Чорні й білі смуги», Микола Гончаров «Місто 1» (Україна), Любомир Пжибіль «Морфоматична мережа» (Чехія), Агнешка Дудка «ГГ-1», Норберт Вешалла «Фантастична композиція з акцентом», Станіслав Валіцкі «Голова» (Польща).

Комп’ютер допомагає створити новий візуальний світ на основі фотозображень: Віктор Сидоренко «Жорна часу», Станіслав Одягайло «Сумніви, що минають», Олена Голуб «Здрастуй, прабабуся!» (Україна), Олег Кулик «Красна площа», Валерій і Наталя Черкашини «Нью Йорк» (Росія), Юрі Кас і Уль Маркс «Рукокартини» (Естонія), Ференц Густав Борбелі «Тіні» (Угорщина), Ета Заремба «Книга», Ізабелла Густовська «Гра появ» (Польща).

Чимало листів мають загадкове пояснення — «змішана або авторська техніка», в яких важко виокремити верховенство того чи іншого інструмента. Так підписані роботи: Оксана Чепелик «Contemporary Mysteries», Ірина Каленик «Кінець сторіччя», Ксенія Ходаковська «В пошуках вчорашнього вечора» (Україна), Йоже Цюха «Ритуал 2 — Самурай-4» (Словенія), Костянтин Яксі «Зникнення часу» (Німеччина), Ігор Макаревич «Золотий вік» (Росія).

Міжнародне журі, яке відбирало найкращi роботи для нагородження, враховувало поєднання багатьох чинників: і технічність виконання, і звучання сучасності, і взагалі талант, як його можна уявити. На жаль, не всі нагороджені роботи прибули на київську експозицію, не потрапили на неї номінанти Гран-прі з Канади та Японії. Але можна було побачити деякі регламентовані нагороди, що отримали: Андре Бонжібо «Erotokritos», офорт (Франція); Роберт Брун «Тінь 1», мецо-тінто, шовкографія(Словаччина); Агнеш Хаас «У колі», комп’ютерна графіка (Угорщина). Нагороду фірми Karcher Poland Ltd. отримав Анатолій Федирко за лист «Залежність», комп’ютерна графіка (Україна). Нагороду Deusche Bank PBC S.A. — Еве Каск за лист «Одне містечко», комп’ютерна графіка (Естонія). Заохочувальні премії — Віра Котасова «Атол-4», ліногравюра (Чехія), Віола Тіч «Клон 1,2», авторська техніка (Польща).

Українське журі, очолюване Віктором Сидоренком, директором Інституту проблем сучасного мистецтва, преміювало такі роботи своїх співвітчизників: Катерина Вештак «Зачарована Десна», комп’ютерна графіка; Олег Дергачов «Велика подорож», офорт, і Володимир Харченко «Кармен», комп’ютерна графіка.

Однак не все так безхмарно й просто в сучасному мистецтві. В ньому виявляються не тільки нові технології, а й нові протиріччя. Як зауважив відомий теоретик мистецтва Франциско Торрес: «Ідеологи вже не є сьогодні тими ножицями, що кроять дійсність, провіщаючи подальші зміни: Світ змінювало телебачення, потім комп’ютер, зараз змінює його Інтернет. Усе це якось пов’язане з неясною ідеєю свободи й демократії, що проходить червоною ниткою через усю динаміку змін, таємниче контрольованою панацеєю під назвою ринок».

Завданням організаторів «Єврографік-2003» було також полегшити долю художника в нових проблематичних умовах. Ось що вони зазначають: глобалізация також принесла мінливі незліченні хвилі комерціалізації — форми експлуатації сфери мистецтва, що не мають уже нічого спільного з етикою та поняттям добра. В Інтернеті з’явилися пропозиції друку на замовлення, можна замовити тисячі відбитків необмеженим тиражем. Художники пропонують довгі списки своїх робіт на будь-яку тему. Чи можна ще говорити про індивідуальність художника?

Інтернет, який відкрив небувалі можливості пізнавання світу, дозволяє бачити не тільки зали Лувра або МОМА в Нью-Йорку, а й дуже темні сфери, де мистецтво поставлене на коліна. Згадані моменти визначають нову функцію циклічних міжнародних виставок типу Трієнале й у результаті визначають спрямованість більшості таких міжнародних виставок, на які тисячі художників надсилають роботи, незважаючи на свої фінансові витрати, незважаючи на ризик не бути на них представленими. Тому що виставки в галузі графіки дають можливість представити роботи, що належать до «чистого мистецтва», й тисячі художників знаходять тут втілення своїх творчих ідеалів.

Олена ГОЛУБ. Фото Михайла МАРКIВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 
Новини партнерів