I зміст переміг форму

«Спочатку думали, що виставляємо класиків українського трансавангарду, але, певно, показуємо класиків українського трансакадемізму», — усміхається генеральний директор Київського національного музею російського мистецтва Юрій Вакуленко, кажучи про виставку «Худшкола». Проект днями представили у музеї, це — результат роботи митців у рамках резиденції «Великий Перевіз».

НАТЮРМОРТИ З НЕБУТТЯ

Під час проекту автори по-своєму інтерпретували студії з головних навчальних дисциплін для художника: натюрморту (Володимир Будніков), пластичної анатомії (Влада Ралко) і подвійної оголеної натури (Олександр Бабак).

На картинах Володимира Буднікова — метафізичні фігури, наче зі смогу і густого туману. Натюрморт з чорним квадратом, натюрморт з кулею або чорним глечиком — об’єкти проступають з сірого тла, здається, матерія повільно гусне, і з часом ці речі набудуть об’єму, вийдуть з небуття. «Зародки предметів, що тільки намагаються стати довершеними речами», — описує ці фігури Володимир Будніков. По суті, і сам художник, коли вчиться, зокрема, на таких натюрмортах, формує свою особистість.

ОЖИВИТИ НАВЧАЛЬНІ СХЕМИ

Влада Ралко створила сім картин, що є певними анатомічними таблицями. Але, як зазначає художниця, вона відкоригувала зображення відповідно сукупності власних та суспільних досвідів і знань про життя, смерть, сором, травму, хворобу, кохання, секс, війну. «Я намалювала героїв анатомічних таблиць, які вражені таємницями власної будови», — говорить про своїх персонажів Влада Ралко.

«НАТЮРМОРТ З ЧОРНИМ КВАДРАТОМ» ВОЛОДИМИРА БУДНІКОВА. «ЗАРОДКИ ПРЕДМЕТІВ, ЩО ТІЛЬКИ НАМАГАЮТЬСЯ СТАТИ ДОВЕРШЕНИМИ РЕЧАМИ», — ОПИСУЄ ФІГУРИ НА СВОЇХ КАРТИНАХ ДЛЯ ПРОЕКТУ ХУДОЖНИК

Тіло чоловіка у профіль, видно усі його органи: нирки, шлунок, кишечник, в’ється серпантином артерія. Поруч, наче вбудовані в організм, різні гаджети, навушники — приладдя, яким люди так старанно відгороджуються від реального життя. Картина називається «Захист». Кремезні ноги, а замість м’язистого торса — скелет, що, зачарований, вдивляється у монітор ноутбуку. Певно, мозок, серце та інше «начиння» уніс інформаційний потік — картина називається «Новини».

Інколи люди уподібнюються героям анатомічних таблиць. А Влада Ралко перетворює фігури-схеми на живих людей.

ВПРАВА ІЗ МОРАЛЛЮ

«Знак оклику» в останньому залі експозиції — монументальна картина «Каїн і Авель» Олександра Бабака. Це — робота з подвійною оголеною натурою, створена за біблійним сюжетом, що так люблять згадувати сьогодні у контексті відносин України і Росії. «Цей сюжет повторюється від перших людей і до сих пір, — зазначає Олександр Бабак. — А подвійна оголена натура — це завдання п’ятого курсу художньої академії. Я вчився цьому у майстерні Миколи Стороженка. Завдання з подвійною оголеною натурою було не тільки для набуття професійних якостей, тоді форма стала наповнюватись змістом, мораллю».

«МІШЕНЬ» ВЛАДИ РАЛКО. ГЕРОЇВ АНАТОМІЧНИХ ТАБЛИЦЬ ХУДОЖНИЦЯ ПЕРЕТВОРЮЄ НА ЖИВИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВІДЧУВАЮТЬ ЛЮТЬ, БІЛЬ, НАСОЛОДУ

На картині Авель лежить повержений братом — все за біблійним сюжетом. Перше вбивство людини, перша насильницька смерть. У самій роботі зміст розсуває рамки форми. Умовна вправа стає художнім твором, наповнюється життям.

КЛІТКА, ЩО ЗВІЛЬНЯЄ

Ще одна складова виставки — книжки, анатомічний атлас і навчальні посібники для художників. За задумом авторів проекту, книжки не лише вибудовують історичний контекст, а й слугують свого роду коментарем до творів митців. М’язи, схематичні фігури — на таких «сухих» картинках вчаться передавати життя.

Доповнює проект альбом-каталог, також — художній твір, певним чином. «Каталог нагадує традиційні підручники, що видавалися в Україні у 1950—1980 рр. і книжки видавництва «Мистецтво», дуже популярні у той час», — коментує куратор проекту «Худшкола» Валерій Сахарук.

Отже, вправи, що зазвичай роблять механічно, набувають сенсів, наповнюються історіями. Певно, тільки так, вкладаючи живі почуття і думки у статичну форму, можна стати майстром — у принципі, це стосується будь-якого фаху. «Ми починали свій вишкіл у дуже ніжному віці, коли не могли зрозуміти всю систему, у якій мали діяти як художники, — розмірковує Влада Ралко. — Вже пізніше, коли навчалися в академії, мали більше часу, щоб проаналізувати, що ми насправді робимо. З одного боку, наша художня школа дуже специфічна, у якомусь сенсі вона травмувала. З іншого боку, вона дала певне знаряддя, з яким ми змогли йти своєю дорогою. Ми були всередині закритої системи, але ця система давала нам ключа, з яким ми могли вийти назовні і діяти самостійно».

Виставка «Худшкола» триватиме у Київському національному музеї російського мистецтва до 28 лютого.