Пам'яті Олександра Зілоті

8 грудня 1945 р. у далекому Нью-Йорку відійшов у вічність один із дійсно великих маестро наприкінці XIX — першої половини XX ст., піаніст, композитор, диригент, педагог, професор Джульярдської консерваторії Олександр Ілліч Зілоті. Зірка багатьох талантів яскраво сяяла на світовій арені високого мистецтва упродовж багатьох років. Учень великих педагогів Миколи Рубінштейна та Ференца Ліста — Зілотіссімус, як його називав останній, залишив неабиякий слід в історії сучасного мистецтва не лише як видатний концертуючий піаніст, тонкий інтерпретатор — насамперед творів Ліста, диригент та суспільно-музичний діяч, добре знаний у Європі та Америці, а ще як унікальний перекладач та редактор найвідоміших музичних творів, включаючи твори таких композиторів, як Бах і Чайковський. Досить важливим періодом у житті Олександра Зілоті є його творча співпраця з Олександром Оссовським, двоюрідним братом видатного українського композитора та педагога Миколи Вілінського, наслідком якої, зокрема, виявився прихід на авансцену світової музики та особливо балету таких зірок, як композитори Ігор Стравінський та Сергій Прокоф'єв.

Олександр Зілоті народився 27 вересня (9 жовтня за новим стилем) 1863 р. у маєтку спадкового дворянина штабс-капітана Іллі Матвійовича Зілоті (1839 — 1900 рр.) поблизу Харкова. У «Харківському адрес-календарі» за 1887 р. Іллю Матвійовича згадано як почесного мирового суддю Старобільського повіту. Його мати — Юлія Аркадіївна (1835 — 1925 рр.) була з роду Рахманінових. За сімейними спогадами рід Зілоті — італійський, Зілоті походить із прізвища їхнього предка Зілотті, який кілька століть тому залишив рідну Флоренцію (чи Геную за іншими відомостями) в пошуку долі й помандрував до тодішніх земель Румунії та Бессарабії, а потім предки Зілоті вирішили залишитись в Україні. Відомо також, що першим справжнім музикантом був дід — Аркадій Олександрович Рахманінов, котрий свого часу навчався в англійського піаніста Джона Фільда і наполягав на тому, щоб усі його діти займалися музикою. Зілоті мали сім дітей, Олександр був четвертим із п'яти синів Іллі Матвійовича та Юлії Аркадіївни. Виховання дітей було типовим для шляхетської сім'ї тих часів: діти мали вивчати іноземні мови, вільно розмовляти німецькою та французькою, також повинні були багато читати і по черзі читати вголос. Батько Аркадій грав на скрипці й фортепіано, а мати Юлія гарно співала, так що любов до музики прищеплювалася дітям змалку.

За сімейною традицію Зілоті направляли своїх дітей на військове навчання до Санкт-Петербурга й Москви, рідний брат Сергій Ілліч Зілоті, на рік старший за Олександра, дослужився до рангу адмірала флоту. Коли Олександрові минуло вісім років, його повезли в Московське кадетське училище. Проте доля розпорядилася по-своєму. У Москві Олександр склав усі вступні іспити, його запитали, чи грає він на фортепіано, і коли хлопець сказав, що так, його послали до видатного московського педагога Миколи Звєрева. Після прослухування Звєрев одразу викликав Юлію Аркадіївну, котрій він заявив, що забороняє Олександрові навчатися в кадетському корпусі тому, що хлопець має великий талант музиканта, який не можна загубити військовою муштрою.

Замість військової кар'єри Звєрев запропонував, щоб Олександр почав навчання у початковому класі Московської консерваторії і жив у нього вдома на повному пансіоні. Мабуть, не завадить згадати, що учнями Звєрева були також Олександр Скрябін та Сергій Рахманінов, який поступив до школи маестро Звєрева за рекомендацією кузена Олександра Зілоті. Навчання Олександра, що почалося 1871-го, триватиме понад десять років, упродовж яких Зілоті опановував майстерність піаніста, а також вивчав композицію. 1875 р., після закінчення початкового курсу у Звєрева, Олександр Зілоті переходить до класу видатного піаніста та педагога Миколи Рубінштейна, рідного брата знаменитого піаніста Антона Рубінштейна. У консерваторії Олександр знайомиться з Петром Чайковським, у якого  вивчає теорію музики, і згодом стає його помічником і редактором. Мине час, творча дружба Чайковського і Зілоті принесе свої плоди. Багато творів П. Чайковського пройдуть через майстерну редакційну правку О. Зілоті, який часто дискутував з Петром Іллічем ту чи іншу редакційну зміну і з яким Чайковський часто погоджувався.

Зілоті та Чайковський

Після закінчення науки у консерваторії Микола Рубінштейн вирішив, що талановитий студент Олександр Зілоті продовжить навчання у Ференца Ліста, з яким Рубінштейн був особисто знайомий.  На жаль, ще до закінчення курсу Рубінштейн тяжко захворів і вимушений був поїхати до Парижа на лікування. Перед своїм від’їздом він наставляв свого улюбленця словами: «Ти нас бачив, які ми, — отож і ти таким будь, будь хоч п'яничкою, хоч безпутним, але головне — будь завжди порядною людиною». Тут Рубінштейн, мабуть, натякав на утіхи молодого Олександра, який полюбляв грати в карти і не пропускав вечірки з друзями. Це була їхня остання зустріч, незабаром у Парижі Рубінштейн помер... Олександр Зілоті деякий час займався з Антоном Рубінштейном, але ці уроки не принесли задоволення ні маестро, ні студенту. Антон Рубінштейн, мабуть, не мав того педагогічного такту, який був у його брата, і його воля та майстерність пригнічували молодого Зілоті.

І ось настав час для подорожі до славетного Ференца Ліста. У квітні 1883 р. Олександр Зілоті подорожує спочатку до Лейпцига, де знайомиться зі своїм новим наставником, а потім до Веймара, де йому судилося провести роки навчання з геніальним маестро. Цей важливий період Зілоті описав у своїх спогадах про Ференца Ліста, і його мемуари є живим свідком останніх років Ліста, його генія і простоти, справедливості і батьківського піклування про свого студента, а згодом друга та конфіданта. Тут не можна не згадати про зв'язки маестро з Україною, де народився його учень Зілоті.

1847 р. Ференц Ліст приїхав в Україну з концертами, які відбулися у Києві, Чернівцях, Львові, Одесі, Миколаєві та інших містах. Саме в Києві його майбутня кохана жінка Кароліна фон Вітгенштейн відвідує два концерти Ференца Ліста в Університеті і знайомиться з виконавцем. Їхня близька дружба триватиме упродовж майже всього життя маестро. Відомо, що з тих часів Кароліна зберігала надруковану програму першого концерту Ліста як безцінну реліквію, що після її смерті була передана її донькою до Веймарського музею.

Вроджений талант, навчання у славетних майстрів — і замерехтіла нова зірка на європейському музичному небосхилі... Починаючи з 1892-го, Олександр Зілоті успішно виступає з концертами у столицях Європи, з великим успіхом дебютував у Парижі. Далі слідували гастролі в Англії, Німеччині, Бельгії, де Олександр Зілоті здобув визнання і репутацію блискучого віртуоза-піаніста. Перший візит музиканта до Америки відбувся 1898 р., де піаніст дав концерти в Нью-Йорку (у новозбудованому готелі «Асторія» та Карнегі-холі), Чикаго та Цинцинатті.

Перебуваючи майже упродовж десятиріччя в Європі, Зілоті не забував своїх українських коренів, назвавши своїх двох дітей українськими іменами. Олександр був одружений з Вірою Третьяковою, донькою відомого російського підприємця і мецената. У подружжя 1893 р. у Парижі народилася донька, яку вони назвали Оксаною, 1897-го в Антверпені народився син Левко. В Америці пам'ятають іншу доньку подружжя — Кирієну Зілоті, котра стала відомим педагогом фортепіано у Нью-Йорку та Бостоні.

Після повернення з-за кордону один із важливих періодів у житті маестро Зілоті пов’язаний із його переїздом до Санкт-Петербурга. Тут Олександр Зілоті виступає не тільки як піаніст та диригент, а й як визначний суспільно-музичний діяч, організовуючи щорічні так звані «Концерти О. І. Зілоті», де він та Олександр Оссовський знайомлять широку аудиторію з видатними творами російської класичної музики та із сучасними творами європейських митців. У концертах Зілоті вперше звучали твори Шенберга, Форе, Дебюссі, Равеля, Роже-Дюкаса та інших. Завдяки концертам Зілоті всесвітньо відомий імпресаріо та реформатор балету Сергій Дягілєв познайомився з музикою композитора Ігоря Стравінського. У концертах Зілоті виступала видатна українська співачка Надія Забіла-Врубель, також у жовтні 1916 року в концерті Зілоті співала молода українська співачка Ніна Кошиць. У організації цих щорічних концертів велика заслуга Олександра Оссовського, який виступав у ролі редактора, критика та музичного консультанта. Саме він умовив більш консервативного Зілоті включити до репертуару концертів твори молодого Сергія Прокоф'єва.

По різному зустріли жахливу добу революції жовтня 1917 року Зілоті й Оссовський, долі яких розійшлися, хоча мають місце деякі паралелі. Обидва були репресовані новою владою. Зілоті, як директор Маріїнського театру, не прийняв нової влади, хоча і домігся відкриття театру після революційних подій. Цікаво, що постановкою театру, не зважаючи на всі важкі умови, була опера Стравінського «Соловей». За відмову передати новому керівництву ключі від царської ложі, Зілоті було заарештовано та кинуто до «Хрестів». Його сина Левка також заарештували разом із чотирма друзями (усіх крім Левка Зілоті було вбито)... Оссовський, побоюючись репресій у Петрограді, приїхав до Києва, в Україну — землю своїх предків, де на той час влада досить лояльно ставилася до інтелігенції. Певний час був товаришем міністра юстиції в уряді гетьмана Скоропадського, декілька років працював у Київській та Одеській консерваторіях та в Київському музичному інституті. За службу у Скоропадського Оссовський був позбавлений судом виборчих прав і потрапив на гачок НКВС, що мало не призвело до арешту і, можливо, таборів у подальші часи.

Різними шляхами Зілоті зі своєю родині вдалося емігрувати до Європи, де певний час він працював у Лондоні. Але в грудні 1921 року Олександр та Віра прибувають в Америку. У декларації Зілоті було зазначено, що він прибув на три місяця для концертних гастролей. Так розпочався новий етап у житті видатного маестро, який налічує понад два десятиліття.

У Нью-Йорку на Зілоті чекала зустріч із родичами, друзями та колегами, а найголовніше — з родиною Сергія Рахманінова. Знову в Америці Олександр Зілоті успішно концертує, його перший виступ відбувся в театрі «Одеон» у місті Сент-Луїс із місцевим симфонічним оркестром 6 січня 1922 р., далі були виступи у Філадельфії, знову у Нью-Йорку в Карнегі-холі та Бостоні. Зілоті тепло зустріла американська преса. Увійшли до історії концерти Олександра Зілоті з видатним диригентом Артуро Тосканіні, присвячені Ференцові Лісту і Францу Шуберту в сезоні 1930 — 1931 рр. Два концерти в Карнегі-холі 19 та 21 листопада стали справжнім тріумфом Зілоті.

Олександр Зілоті почав працювати у Джульярдській школі у жовтні 1925-го, де обіймав  посаду професора фортепіано до травня 1942 року. У Джульярді вихованцями Зілоті стали деякі відомі американські виконавці. Він навчив десятки піаністів, але найважливішою була атмосфера, яка запанувала в американській консерваторії після його приходу. То була традиція та аура «Старика» — Ліста, як звали свого вчителя співучні Олександра Зілоті. На схилі літ Зілоті відчував присутність свого великого вчителя Ліста й вимагав за обідом ставити на стіл для нього окремий прибор.

Вшановуючи цим коротким нарисом пам'ять видатного митця, автори сподіваються: не тільки професіонали, а й пересічні любителі музики згадають про яскраву зірку Олександра Зілоті у великому сузір'ї митців світового мистецтва, які вийшли з України.

Фото з сайта wikimedia.org