Сценічний український авангард 1910–1920-х

На ній представлено мистецтво українського авангарду перших двох десятиліть ХХ століття в його посвяті театральній сцені. Організатори вернісажу «Інсценізація українського авангарду 1910—1920-х років» неможливе зробили можливим — відтворили рух і ексцентрику вистав майже сторічної давнини нестандартним способом: через просякнуті вибуховою динамікою мистецького авангарду зображення театральних костюмів та зразки композиції й оформлення сцени.

Із Києва у Нью-Йорк було передано 125 унікальних ескізів з колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Ансамбль експонатів — неповторний. Він не дублює вже існуючі зразки, а витворює новий фокус представлення найкращих здобутків модерного українського театру перших десятиліть ХХ століття. Вражає добірка робіт Матвія Драка, Олександри Екстер, Марка Епштейна, Костя Єлеви, Бориса Косарева, Василя Кричевського, Фавста Лопатинського, Анатоля Петрицького, Майї Симашкевич, Олександра Хвостенка-Хвостова, Ніссона Шифріна, Валентина Шкляєва.

Кожен ескіз костюма — вже сюжет. Кожна художня ідея ескізу немов живе у русі. Відродження, українське бароко, футуризм, кубізм, конструктивізм були переплавлені в індивідуальному стилі мистецького витвору — костюма й оформлення сцени — і набували значення рівноправного учасника модерного театрального дійства.

Ескізи передають цей незалежний рух у просторі накладанням площин складного костюма, поєднанням кольорів та переходом тонів («Ассирійські танці», «Мефісто» В. Меллера). Костюми «оживають» і завдяки особливим хореографічним поставам фігур, зафіксованих у мить відносної рівноваги (ескіз костюма Писаря для вистави за М. Кропивницьким «Пошилися в дурні» В. Шкляєва й М. Симашкевич). Також вони беруть свою динаміку від світла, що падає на алюмінієві чи бронзові деталі (ескіз костюмів двох Вартових для вистави за К. Ґоцці «Любов до трьох помаранчів» О. Хвостенка-Хвостова), й від того, що переломлюється в багатоплощинності костюма.

Художники зробили приголомшливий прорив у мистецькій інтерпретації українських національних образів нового театру. Роботи Б. Косарева над трагікомедією І. Кочерги «Марко в пеклі» і сьогодні промовисті, бо своєї життєвої задерикуватості, веселого куражу й настрою не втратили. Козаки К. Єлеви поєднують у собі гру і звитягу. Конструктивістські рішення ескізів костюмів А. Петрицького для вистави «У катакомбах» за Лесею Українкою апелюють до сакрального горизонту української культури.

Анатолій Петрицький і Вадим Меллер як основоположники двох найбільших шкіл українського сценічного живопису представлені виразними й упізнаваними за стилем роботами. Петрицький заклав виразну національну основу в оформлення театрів і вистав. «Невольничий плач» — ескіз розпису інтер’єру театру в Козельці — інтерпретує українську історію й викликає в пам’яті образи козацьких дум та пісень. «Арлекінада» — наскільки вертепно-карнавальна, настільки ж і візіонерська у своїй артистичній суті.

Документальне ядро вернісажу — прямокутна зала, де представлені інсталяції, знімки фотолабораторії «Березоля», макети сцени для вистав «Газ» та «Алло на хвилі 477», слайд-шоу і навіть 13-хвилинний фільм за виставою «Газ». Тут тріумф мистецтва, відповідального за глядача й майбутнє суспільство. Тут його поразка перед провінціалізмом і загумінкованістю сучасного. Тут трагедія модерної України, яка не могла подолати свої колоніальні комплекси без живої води нового мистецтва, брутально відібраного в неї й безжально знищеного радянською системою.

Ця виставка — безперечний успіх її натхненників, організаторів, кураторів, спонсорів, упорядників каталогу, усього високопрофесійного колективу Українського Музею. Подія викликала великий резонанс у житті української громади в Америці.  Мистецтво зближує й будує діалог між  різними людьми.

Витворена українським сценічним авангардом 1910—1920-х художня мова не втратила емоційності і творчого потенціалу. Художня мова відкрита світу, повертає щедрими жменями унікальний мистецький синтез із духу своєї доби, національної традиції, до творчої свободи й нескореного людського «Я».

Виставку можна подивитися до 13 вересня.