Iнерція великої брехні
Серед тих, хто намагається розібратися в устрої путінського режиму, існує спрощене розуміння того, як співвідносяться влада й пропаганда. Багато хто переконаний, що пропагандистська обслуга суворо виконує всі вказівки господарів, і якщо завтра раптом надійде вказівка припинити брехати із завтрашнього ранку, ось просто з 9.00, почати говорити й писати саму лише правду, то ця вказівка буде неодмінно виконана.
Багаторічний досвід спостережень за кремлівськими медіа переконує мене, що цього не станеться. Продовжуватимуть брехати. За інерцією. «Машинально», як розгублено пояснював Остапу Бендеру свою безглузду копійчану крадіжку у трамваї Шура Балаганов, який тільки-но отримав від свого енергійного компаньйона довгоочікуване «блюдечко з блакитною облямівочкою.
Минулого тижня всі, хто читають російською, потішалися з «Известий», які два дні поспіль не вилазили з брудної калюжі, в якій опинилися в результаті своєї брехні. Два дні поспіль, 17 і 18 листопада «Известия» публікують матеріали, в яких розповідають, що США підтримують російських ЛГБТ-активістів. І все б нічого, уся ця звичайна ізвєстінська мішанина з напівправди й чистої брехні нікого б не зацікавила, якби «Известия» не вирішили навіщось опублікувати «сенсацію», та ще й «підтвердити» її «документом».
У номері від 18.11.2015 був опублікований матеріал, у якому повідомлялося, що «на замовлення Держдепартаменту США найефективніших членів уряду й адміністрації президента намагаються звинуватити в нетрадиційній секс-орієнтації». «Найефективнішими членами» виявилися віце-прем’єр Рогозін і заступник голови адміністрації президента Володін.
Читач «Известий» повірив би на слово, оскільки чітко знає, що немає такої гидоти, на яку не був би здатний Держдеп заради того, щоб дошкулити російській людині. Тим паче що в «Известиях» заручилися свідченнями півдюжини авторитетних політологів на чолі з Сергієм Марковом і Сергієм Черняховським, які підтвердили, що так, дійсно, за цим мерзотним наклепом стоїть Держдепартамент США, більше нікому.
«Известия» публікують тисячі подібних дурощів, до цього всі звикли, й ніхто не звертає уваги, але цього разу вирішили підтвердити брехню документально. І опублікували «листування» одного з активістів російського ЛГБТ-співтовариства Алексєєва та представника Держдепу, нібито розкриту хакерами. Опублікованим «документом» зацікавилися в посольстві США і знайшли його настільки забавним, що вирішили прокоментувати. Річ у тому, що в редакції «Известий» не знайшлося людини зі знанням англійської мови, тому «липа» була виготовлена з величезною кількістю орфографічних помилок. У посольстві усі помилки виправили й разом з правкою опублікували, наклавши на цьому «документі» резолюцію: «Шановні «Известия», наступного разу, коли використовуватимете фальшиві листи, надсилайте нам — будемо раді допомогти виправити помилки. Щиро ваш Держдеп».
Останніми днями спостерігається явне розузгодження векторів російської дипломатії й пропаганди. МЗС РФ посилено потискає руки західним дипломатам, а кожне рукостискання Путіна з Обамою подається як подія, порівнянна за значимістю хіба що з польотом Гагаріна. Російські ЗМІ в цей же час поводяться, як відірвана корабельна гармата, — палять у різні боки, тільки встигай ухилятися. Б’ють прямим наведенням по тих самих США, рукостискання з главою яких підноситься як найбільше досягнення нашого президента.
Ось програма «Политика» на Першому каналі від 18.11.2015 з Петром Толстим і Олександром Гордоном. Обговорюють, звісно, проблеми боротьби з тероризмом. Олександр Гордон розмірковує про те, як нам краще перемогти ІДІЛ, поодинці чи в коаліції. «Якщо ми самі можемо впоратися з ІДІЛ, чи варто нам вступати в коаліцію з США? А то потім, коли нашими руками переможуть ісламську державу, буде знову щось подібне до Фултонської промови Черчилля, після якої почалася холодна війна». Гордон не сумнівається ні в тому, що ми самі впораємося з ІДІЛ, ні в тому, що після перемоги США знову почнуть холодну війну.
До відповіді на це запитання Гордон залучає Стефана Еберта, якого представляє як «американського аналітика». Аналітик деякий час усмішливо бурмоче щось невиразне, при цьому явно намагається зрозуміти, якої відповіді від нього чекають організатори передачі, на яку його так люб’язно покликали. І, зміркувавши, нарешті, видає правильну відповідь: «Ні, не варто об’єднуватися, краще ви самі». Таких чергових американських аналітиків за викликом на російському ТБ повний Валдайський клуб, але цей Стефан Еберт, мабуть, найзавзятіший і безвідмовний: у будь-який момент готовий підтвердити будь-яку брехливу гидоту про США. Тому останнім часом його кличуть все частіше.
Але бенефіціаром цієї передачі був все ж не американський аналітик за викликом, а співробітник радіостанції «Серебряный дождь» Юрій Пронько. Його виступ мав характер маніфесту і був відповіддю на пораженську заяву Леоніда Гозмана, який засумнівався в тому, що акція відплати, проголошена Путіним щодо терористів, які знищили Аеробус і вбили 224 росіян, буде успішно завершена. «Я не впевнений, що їх знайдуть», — сказав Гозман і тим кинув виклик усім патріотам у студії.
Рукавичку підняв Юрій Пронько. Він виголосив гімн вірності каральним органам і заклик об’єднатися довкола них. Його промова була виголошена в інтонаціях, з якими радянські діти в 30—50-х роках читали клятву юних піонерів. У пізніші радянські часи такого ентузіазму у піонерів уже не було. А у Пронька він був, коли він урочисто заявив: «Я довіряю органам безпеки Російської Федерації! Давайте ми об’єднаємося довкола нашої країни! У нинішніх реаліях треба закінчити всі внутрішні дискусії. Я сподіваюся, що наші органи безпеки здатні на ювелірну роботу. І давайте не нагнітатимемо всередині країни!»
Чи варто говорити, що така полум’яна промова Юрія Пронька була зустрінута бурхливими тривалими оплесками в студії. І, звісно, це була відповідь відщепенцеві Гозману, що мала пробудити іскру патріотизму в його черствому серці. Мала пробудити, але не пробудила. Гозман усе не вгамовувався. По-перше, він навіщось напав на нашого доброго союзника, на Хезболлу, назвавши цю організацію терористичною, й навів якісь приклади терактів, які Хезболла здійснила.
Ведучий Петро Толстой намагався угамувати Гозмана, але той перш ніж угамувався встиг сказати, що не згоден з Проньком і вважає одним з найнебезпечніших наслідків тероризму те, що ми виконаємо бажання терористів і ходитимемо строєм.
Чому Гозману не подобається ходити строєм, ми так і не дізналися, оскільки його закликав, нарешті, до порядку ведучий Олександр Гордон і вимагав, щоб він, Гозман, «почав з Америки». Чому Гозман мав «почати з Америки», що саме він мав з неї «почати», Гордон не уточнив, але всім і так стало зрозуміло, що або з Америкою, або з Гозманом, або з ними обома відбувається щось недобре, і не виключено, що це пов’язано з тим, що Гозман не любить ходити строєм.
А ведучий Петро Толстой переключився на Францію, президент якої, як відомо, зібрався відвідати Путіна з дружнім візитом і гаряче підтримав ідею коаліції з Росією. І у зв’язку з цим заслужив на суворий осуд з боку Петра Толстого. «Заклик Франції до коаліції означає, що Франція нічого не може», — здогадався кмітливий ведучий. Дотримуючись цієї логіки, треба було б визнати, що Росія, яка вустами Путіна і Лаврова закликає до коаліції вже який місяць, перебуває в стані повної імпотенції.
Але логіка — це простір, у якому живе істина. Мешканці російського телевізора живуть у просторі брехні, є своєрідними ендеміками брехні. І в іншому середовищі жити вже ніколи не зможуть. Тому коли весь цей морок розсіється, всіх цих мешканців необхідно буде з телевізора акуратненько видалити. Усіх до єдиного, до останнього оператора й монтажера. І заселити цей простір абсолютно новими людьми. Це має бути одне з перших завдань у післяпутінській Росії.
