Приведення до єдиного Федорова

Збивши російський бомбардувальник, турецькі ВПС здійснили значні зміни в російській суспільній свідомості. Особливо спустошливим руйнуванням піддалася свідомість, а точніше колективне несвідоме політиків, експертів і співробітників ЗМІ.

Якщо до загибелі нашого Су-24 серед цієї публіки були вельми різні фігури, й, наприклад, депутата Макарова важко було поставити в один ряд з депутатом Железняком, і серед політологів далеко не всі були такими, як Марков, то тепер у цьому середовищі настала єдність. Відбулося загальне рівняння на депутата Федорова. Це той, який зробив відеозвернення до страйкуючих далекобійників, у якому пояснює їм, що їхній протест проти пограбування — це підступи Держдепу. Цей Федоров уже років 10 усім розповідає, що в Росії іноземна окупація й уряд у нас поставлений тим же Держдепом.

Караван іде зі швидкістю найбільш тихохідного верблюда. У момент мобілізаційного єднання інтелектуальний рівень «заєдинників» частенько знижується до найпримітивнішого розуму. У нашому випадку таким «абсолютним нулем», «полюсом інтелектуального холоду» є депутат Федоров. З моменту загибелі Су-24 майже всі ініціативи політиків і майже все, що говорять російські експерти й співробітники ЗМІ, такі, неначе їхнім автором є депутат Федоров.

Державна Дума вирує ударами у відповідь у вигляді законопроектів. Пропонують запровадити кримінальну відповідальність за заперечення геноциду вірмен у Туреччині. Якщо хтось тепер скаже або напише у ЗМІ, що ніякого геноциду не було, піде вивчати історію протягом п’яти років у в’язниці або виплатить півмільйона рублів штрафу. У принципі, сама ідея ув’язнювати за подібну злісну безпам’ятність не позбавлена підстав, хоча, на мій погляд, великого штрафу було б достатньо. У цій ситуації бентежить інше: а що як у Путіна розладяться відносини з Ізраїлем? Скільки тоді даватимуть за визнання факту Голокосту? Ту ж «п’ятірочку» чи більше?

На цьому тлі бойкот турецьких товарів, вигнання турецьких будівельників і зрив турецького прапора виглядали як цілком помірні заходи.

Різні публічні особи змагалися в тому, як страшніше покарати цих зрадників-турків, які, за словами Путіна, завдали нам удару ножем у спину. Репер Тіматі та співак Басков вигадали для них воістину бузувірську помсту. Страшно сказати, вони пригрозили, що скасують усі свої гастролі та концерти в Туреччині. Так прямо й сказали: «якщо вони літаки наші збивають, ми для них співати відмовляємося!» У Туреччині назріває у зв’язку з цим гуманітарна катастрофа.

Багато експертів і аналітиків сходилися в тому, що Туреччина сама по собі не настільки вже й погана, і серед турків трапляються цілком пристойні люди, але цей їхній Ердоган!.. За тим миттєвим виплеском ненависті, що обрушилася на нього за короткий проміжок часу, Ердоган зумів перевершити навіть Порошенка з Обамою.

Якими тільки епітетами його не нагороджували. Одна з найвитіюватіших обзивалок була в «Комсомольской правде» й належала ректорові петербурзького Університету профспілок професорові Олександру Запесоцькому, який у статті під назвою: «Ердоган — турецький Порошенко» (у самому цьому порівнянні вже міститься з точки зору «КП» і пана Запесоцького незмивна образа) назвав Ердогана «жалюгідним прищем на тілі великої країни». Ні, все-таки ректорами у нас у Росії будь-кого не ставлять і звання професора будь-кому не дають.

Звісно, не залишилося осторонь медійної атаки на Туреччину таке потужне ЗМІ, як ЛайфНьюс. Його співробітники негайно встановили, що Реджеп Ердоган погодив знищення російського літака особисто з Бараком Обамою. Це було дуже важливо для хворобливої патріотичної свідомості росіян. Оскільки, якщо припустити, що якийсь Ердоган може сам по собі збивати наші літаки й після цього вже який день ходити ніби нічого не сталося, то яка ж ми після цього велика держава?

Певна річ, це все було заплановано в центрі управління світовим злом, у Держдепі. І ось співробітники ЛайфНьюс напевно встановили, що під час останнього саміту «двадцятки» в Анталії у Ердогана з Обамою відбулася розмова, у якій Ердоган попросив у Обами дозволу на удар по російському літаку.

Судячи з яскравих деталей, співробітник ЛайфНьюс сидів під час цієї бесіди під столом у співбесідників. Ось як він описує цю зустріч: «Ердоган запропонував Обамі в цілях попередження збити російський літак. Хвилинку подумавши, Обама кивнув». Ні, все-таки не під столом. З-під столу кивок Обами не побачиш. Вочевидь, у відомстві Габрелянова співробітники використовують шапки-невидимки.

Але головною метою удару у відповідь ображеної й приниженої російської держави була не Туреччина, не Ердоган і навіть не блок НАТО. Подібно до алкоголіка, який усі приниження концентрує на власній дружині й дітях, російська влада почала мстити своєму населенню. «Знову бомбитимуть Вороніж», — приречено промайнуло в соціальних мережах, причому під Воронежем малося на увазі аж ніяк не лише стародавнє ні в чому не винне російське місто.

Першим ударом по населенню стала фактична заборона на туристичні поїздки до Туреччини. Разом із забороною на тури до Єгипту це означає ліквідацію туріндустрії як галузі народного господарства.

Фактична заборона на ввезення турецьких овочів і фруктів ще більше спустошить прилавки російських магазинів і без того вже помітно спорожнілі після самосанкцій.

Але найпотужніший удар по правам і свободам громадян Росії готується з цитаделі, де ці права покликані зберігати й дотримуватися. Голова Конституційного суду РФ Валерій Зорькін оголосив, що готовий до посилення російського законодавства в умовах «військової суворості».

Як повідомив «Коммерсантъ», Зорькін представив надзвичайно діалектичний погляд на сучасний світоустрій. По-перше, він пояснив, що ніякого протиріччя між посилюванням законів і правами, а також свободами громадян немає, оскільки безпека найважливіше з прав. По-друге, глава КС пояснив, що джерелом тероризму є західні демократії, оскільки вони не можуть повністю інтегрувати правовірних мусульман, і ті через образу й обурення йдуть у терористи.

Крім того, Зорькін виявив, що «американські ЗМІ і Америка в цілому підсилюють проти Росії інформаційну війну фальсифікованих інтерпретацій реальності» (от прямо так і сказав, слово в слово!). Окрім американських ЗМІ і Америки в цілому Зорькін побачив загрозу для Вітчизни від діяльності правозахисних організацій, на кшталт «Емнестіінтернейшнл» і «Фрідом Хаус», а також у деяких рішеннях Страсбурзького суду. Утім, судячи з усього, на ці рішення в Росії скоро вже ніхто не зважатиме.

Риторика а-ля депутат Федоров, що заполонила останніми днями весь публічний простір Росії, змусила багатьох пригадати військово-патріотичний психоз напередодні Першої світової. Безперечно, деякі співзвуччя є. Головна відмінність у тому, що сьогодні Росією правлять дрібнозлочинні боягузи, здатні бити лише тих, хто явно слабкіший. Тому ніякої Третьої світової не буде. Буде млява війна зі своїм народом. До повного його знищення. Або до його пробудження.