Різдвяна листівка в Україні

Сьогодні складно собі уявити роль цієї маленької посланниці віншувань, привітань із святами та побажань добробуту. Пригадайте, коли останнього разу ви отримували поштову листівку із привітанням? Є багато версій виникнення першої листівки. За однією з них, вона з’явилася вперше в Англії 1794 року, коли якийсь англійських художник відправив своєму другові привітання зі святом, намалювавши при цьому зі зворотної сторони картинку із зображенням сімейства навколо ялинки. За іншою, вперше різдвяна листівка з’явилася 1841 року у вітрині книгарні в Шотландії. Яка б із версій не була достовірною, незаперечним залишається той факт, що першою з’явилася саме різдвяно-новорічна листівка, яка донині користується популярністю.

1898 року російська Община святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок. Це були не просто листівки, а твори мистецтва, що представляли таких художників як Маковський, Бенуа, Білібін, Бакст, Рерих та ін. Серед цих художників особливої уваги заслуговує Ілля Рєпін. Він підготував поштівку «Запорожець», стилістично вона мало нагадувала саме святкову картку, проте за характером зображення її можна вважати першою українською листівкою.

В Австро-Угорській імперії листівка з’явилася як засіб поштового пересилання 1869 року і швидко набула популярності. У світовій філокартії період 1898—1918 рр. називають «золотим віком» листівок.

Хронологічно відтворити всі періоди появи та розвиту мистецтва різдвяної листівки в Україні майже неможливо. Так, наприклад, не збереглися українські листівки періоду 1895 — 1900-х років. Однак, точно відомо, що першим за справу створення листівок береться український митець Осип Курилас. Уже на початку 1901 року з’являється оформлена ним серія карток, видана Н Джулинським, що ілюструє церковні та народні пісні.

Вже з 1902 року на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.

В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.

Серед відомих різдвяних карток Осипа Куриласа зустрічаємо «Різдво Христове», «Святий вечір», «Колядники». У своїх вітальних листівках («Різдво Христове», «Віфлеємська Зірка», «Ангели співають», «З Різдвом Христовим — будьмо здорові», «Колядка «Просимо тя Царю...» та ін.) Олена Кульчицька використовує фігурки ангелів, дзвони, в її орнаментах простежується цілком сецесійна манера, що була дуже популярною на початку ХХ століття. Відзначимо також, що ця мисткиня створює свій неповторний стиль різдвяних листівок, що вирізняє її від інших художників.

У творчості Святослава Гординського відомий цілий цикл листівок «Українські колядки», кожна листівка стає ілюстрацією до тієї чи іншої колядки, і доповнена яскравими оригінальними рослинними та анімалістичними мотивами чи геометричними орнаментами.

Антін Манастирський у своїх листівках використовує образ маленького хлопчика — козака, який у поштівці «Слава во вишніх Богу» разом з ангелами прославляє новонародженого Христа. Митець використовує також тексти українських колядок («Бо предвічний нам народився»), чи просто образ Ісусика у яслах («Веселих свят»), або сюжети із Біблії пов’язані із народженням Спасителя («Тріє царі, господарі...», «Різдво Христове», «Волхви біля колиски Христа»).

Особливо популярною стала серія листівок львівського графіка Мирона Левицького. Його твори «Різдво Христове», «Тріє царі несуть дари», «Коляда на Запорожжі», «Просфора в староукраїнській хаті» наповнені українським колоритом.

У 1912—1913 роках у Львові вийшла серія різдвяних листівок «Колядники», «В ніч під Різдво», «Святковий вечір» за ескізами українського маляра і графіка Ярослава Пстрака.

В українських листівках початку ХХ століття найпопулярнішою була тема Різдва, проте часом зустрічаємо мотиви новорічні та йорданські.

На початку ХХ ст. святкові листівки друкувалися у кількох видавництвах, зокрема видавництві Якова Оренштайна, «Галицька накладня» в Коломиї, львівських видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Видавництво артистичних карток Григорія Гануляка», «Русалка», «Сокільський базар», «Преса», «Зоря», «Українське мистецтво», «Українська преса», «Відродження», «Нова хата», «Тема», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священників у Львові».

Особливо символічними були повстанські різдвяні листівки. В період Другої світової війни вдалося налагодити кустарний випуск різдвяних карток. Їх відтворювали на друкарських машинках, циклостилі або штампуванням. Часто підпільні художники на папері розфарбовували аквареллю візерунок чи будь-який малюнок різдвяного змісту і доповнювали його вітальним текстом. Випуском листівок займалися Любомир Рихтицький і Степан Голяш, Юрій Костів, Мирон Левицький. Проте в умовах конспірації імена художників, як правило, не розголошувалися. Окрім різдвяних мотивів на них були зображені українські церкви, карпатські краєвиди, а також козаки, князі, повстанці в образах Трьох Царів зі Сходу чи пастухів. Часто знаходимо поєднання різдвяної тематики та військового часу. Це могло бути зображення повстанців, які прийшли колядувати у село. Чи, наприклад, символічна Свята вечеря у військовому наметі.

До справи творення різдвяних українських листівок долучилися наші митці і в еміграції, зокрема, як ми вже згадували, Яків Гніздовський, Едвард Козак, Петро Андрусів, Галина Мазепа та ін. У них ми знаходимо поряд із різдвяними мотивами українські краєвиди, спогади про боротьбу ОУН-УПА, про Княжу та Козацьку добу. Листівки не тільки нагадували українцям за кордоном про батьківщину, їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України.

Відродження різдвяних листівок відбулося з кінця 1980-х років. На поштівку повертаються сюжети народження Христа, зображення Церкви, Віфлеємської зірки, дідуха, колядників, родини за Святою вечерею, українських історичних персонажів, словом, всього того, що було заборонено у радянський період.

Сьогодні не завжди можна зустріти якісно виконану різдвяну українську листівку. Популярні, як правило, мотиви яскраві, що зображують прикраси, ялинку, і, навіть, сцену у вертепі з Ісусиком у яслах, проте виконану дуже кічово.

Багату на мотиви і розмаїту тематикою українську листівку сьогодні витісняє комерційна, що репрезентує швидше різдвяні традиції чужоземних держав. А поодинокі стилізації української різдвяної традиції у листівках із мотивами ангелів, дідуха, вертепу, родини за святковим столом, попри намагання талановитих митців, все ж залишаються на маргінесі.

Тому варто зробити все можливе, щоб популяризувати нашу українську листівку, адже споконвіку вона віддзеркалювала актуальні події, та несла часточку української культури не тільки на наші землі, але і за межі нашої держави.