«Чинник Мороза»

Дві новини для тих, хто ще не втомився спостерігати за перипетіями в українському парламенті, — погана та хороша. Хороша — Верховна Рада знову почала працювати. Представникам демократичної коаліції й опозиції вдалося досягнути компромісу, і Партія регіонів розблокувала парламент. Обрання спікера таємним голосуванням, пропорційний розподіл парламентських комітетів (18 віддадуть коаліції, 15 — опозиції), можливість впливу на кадрові призначення на місцях — такий неповний перелік перемог регіоналів в обмін на обіцянку обрати до 24 липня суддів Конституційного Суду.

А тепер про погане. Демократична коаліція — на межі розвалу. І, мабуть, читачам немає сенсу особливо дивуватися тому, хто в коаліційній трійці виявився найслабшою ланкою. Власне той, хто був нею з самого початку — і з ідеологічних міркувань, і через, мабуть, свою політичну природу, що неодноразово проявила себе в подібних ситуаціях. Так, ідеться про Олександра Мороза та його СПУ. У день, коли нарешті стало можливим обрання керівництва Верховної Ради, фракція соціалістів (19 осіб проти 10) затвердила своє рішення не підтримувати кандидатури Петра Порошенка на посаду спікера, висунену, згідно з коаліційною угодою, «Нашою Україною».

У зв'язку з цим уповноважений представник соціалістів під час коаліційних переговорів Йосиф Вінський подав у відставку з посади секретаря політради СПУ. «Я, Вінський Йосиф Вікентійович, подаю у відставку з посади першого секретаря політради СПУ у зв'язку з тим, що голова СПУ Олександр Мороз фактично підтримав лінію на розвал коаліції демократичних сил», — заявив Вінський. Він назвав наміри частини членів фракції СПУ створити коаліцію з Партією регіонів зрадою виборців. Вінський зазначив, що після цього більше не може довіряти Олександру Морозу як лідеру партії. «Разом із тим я як перший секретар політради СПУ вичерпав усі політичні можливості впливу на ситуацію та не можу далі прикривати переродження частини верхівки партії, а з морально-етичних міркувань не можу підтримувати сценарію приведення до влади Партії регіонів», — заявив Вінський. Трохи пізніше лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що не відкидає можливості створення коаліції з Соціалістичною партією.

На момент здачі номера в парламенті тривало засідання. Депутати обирали керівництво ВР. Вони ухвалили рішення, що продовжуватимуть свою роботу, допоки не оберуть спікера. Показово, що вже це голосування підтвердило наявність домовленостей частини фракції соціалістів iз опозицією. Так, 233 голоси «за» віддали депутати від Партії регіонів, КПУ та 28 народних обранців від Соцпартії. Пізніше це голосування закріпили аналогічним і ще більш результативним. За ad hoc (відступ від процедури) проголосували вже 237 народних депутатів того ж фракційного складу. Після чого почалися виступи кандидатів на посаду спікера.

Власне, претендентів було троє. Фракція «Наша Україна» висунула Петра Порошенка, фракція Партії регіонів — Миколу Азарова, фракція СПУ — Олександра Мороза. Член фракції БЮТ Олександр Турчинов заявив, що БЮТ підтримає будь-яку кандидатуру на посаду спікера, висунену фракцією «Наша Україна», оскільки за коаліційною квотою ця посада належить «НУ». У ході свого виступу Петро Порошенко заявив, що знімає свою кандидатуру та закликав зробити те саме Олександра Мороза. Нашоукраїнець запропонував «дати можливість Партії регіонів і Миколі Азарову пройти цей тест, подивитися, скільки набере голосів, і лише після цього провести голосування у форматі коаліційної угоди». П. Порошенко нагадав, що жоден підпис під угодою не відкликаний. Однак О. Мороз відмовився знімати свою кандидатуру з посади спікера. «Я не зніматиму своєї кандидатури, оскільки за мене проголосує моя фракція, а отже, не проголосує за когось іншого», — заявив він.

Висловитися про «чинник Мороза» в українській політиці «День» запропонував провідним вітчизняним політологам.

КОМЕНТАРI

Володимир ФЕСЕНКО, Центр прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Розвиток сьогоднішніх подій підтвердив прогноз про те, що саме Соцпартія є слабкою ланкою в «помаранчевій» коаліції. Більше того, Соцпартія буде слабою ланкою і в коаліції з Регіонами, якщо її буде створено. Зараз ситуацію визначає позиція Мороза й, на жаль, нинішня ситуація дуже нагадує події 1999 року, так звану канівську четвірку. В особі Олександра Олександровича Мороза ми бачимо привид «канівської четвірки» та всього того, що з нею асоціюється. Мороз і сьогодні, як тоді, поводиться, як флюгер. У своїх інтригах він дещо загрався. Я побоююсь, що нинішні події підведуть межу під політичною кар'єрою Олександра Олександровича. На жаль, фініш сумнівний, фініш сумний. Мороз значною мірою себе дискредитував. Це — захід за полiтичний обрiй одночасно й для Соцпартії. Природно, ще якийсь час вони протримаються в нинішній Верховній Раді, вони засідатимуть, виступатимуть, але, боюся, що на наступних виборах у Соцпартії за нинішнього керівництва шансів практично не буде.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— Коли розмито контури політичних сил і немає однозначної, вирішальної більшості, то непропорційно велику роль займають малі чи проміжні партії, які в політології називаються «стержньовими», оскільки без такої малої партії не може відбутися жодна з коаліцій — ані помаранчева, ані синьо- червоно-малинова. Ні в кого немає переваги, ні в кого немає контрольного пакету. В Україні до цієї ситуації ще додається фактор політичної зради. Неодноразово Мороз розігрував такі комбінації, починаючи ще з часів свого спікерства, потім під час президентських виборів 1999 року (епопея з так званою канівською четвіркою). У 2004 році Мороз вскочив до останнього вагону потяга помаранчевої революції, а закінчив фактично переходом за лінію фронту — від «помаранчевої» коаліції до союзу з Партією регіонів. Очевидно, Партія регіонів давала певні гарантії на спікерство Морозу. Для Мороза сьогодні «Мороз-спікер» є основним пріоритетом, основною ціллю, що могла б увінчати фінал його політичної кар'єри. Але може статися так, що замість спікерського фіналу, Мороз просто може опинитися за бортом великої політики. Політична акробатика може виявитися нікому не потрібною — ані помаранчевим, ані біло-блакитним. І тоді замість гідного політичного фіналу прозвучить свисток, що сповіщає про порушення правил політичної гри та караючий штрафний удар, якщо не пенальті, у бік своїх воріт. Якщо в п'ятницю під час засідання політради СПУ Олександра Мороза й інших 19 депутатів виключать з партії, як хоче Вінський, то це буде розкол Соціалістичної партії — частина піде до Блоку Юлії Тимошенко, а частина піде в політичне небуття. Але в будь- якому випадку, це сумний фінал Соцпартії України, яка є старожилом української політичної сцени.