Людина повинна заново відкрити в своїй душі глибокий сенс відповідальності перед світом, що означає відповідальність перед чимось вищим, ніж сама людина
Вацлав Гавел, чеський політик, письменник, правозахисник

Пастки Митного союзу,

або Що очікує Україну при вступі в це об’єднання
7 квітня, 2011 - 00:00

З огляду на запланований найближчим часом візит прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна видається слушним розглянути вкотре питання можливого приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусії і Казахстану.

У кожного пересічного українця, який хоч якоюсь мірою цікавиться політикою виникає питання: що означає для України вступ до Митного союзу? Багатьом українцям навіть і на думку не спаде, що Митний союз (як це випливає з назви) може поставити під загрозу недоторканність суверенітету України.

Важливо зазначити, що запропоноване Україні членство у Митному союзі означає радикальну зміну геоекономічної стратегії держави із зростанням частки торгівлі за цим географічним напрямом. Незважаючи на існуючі відносини вільної торгівлі в межах СНД, протягом останніх 14 років позначилась чітка тенденція щодо переорієнтації зовнішньої торгівлі України з країн СНД до країн ЄС та, особливо, до країн Азії, які швидко розвиваються.

Якщо в 1996 році частка країн СНД в зовнішньоторговельному обороті України становила 58 %, то в 2010 році вона зменшилась до 46 %. Частка торгівлі з країнами ЄС зросла з 24 % у 1996 році до 34 % в 2010 році. Обсяги торгівлі з країнами Азії зростали швидше, тож їх частка виросла майже вдвічі — з 11 % у 1996 році до 21% у 2010 році.

Між тим, відповідно до досліджень, які проводилися на замовлення Міністерства економіки України напередодні початку переговорів щодо Угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС, конкретні вигоди України від утворення ЗВТ з ЄС варіюють від 1—2 % до 4—7 % додаткового приросту добробуту в залежності від сформульованих сценаріїв1. Якщо прийняти для розрахунку попередні дані номінального ВВП України за 2010 рік — 1 трлн. 87 млрд. грн., що становить близько 136,5 млрд. доларів США, втрачена вигода України у разі відмови від підписання Угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС можне скласти від 1,4 до 10,0 млрд. доларів США на рік, або 27,3 млрд. доларів США протягом п’яти років.

То ж давайте стисло спробуємо розібратися, що Митний союз нам готує.

Об’єднання трьох держав в митний союз, перш за все, передбачає: створення єдиної митної території, відсутність усередині даної території митних кордонів, однакове митне регулювання. Для нормального функціонування митного союзу необхідно, в першу чергу, адекватне правове забезпечення.

На даний час, митні відносини, пов’язані зі створенням Митного союзу (далі — МС) Росії, Білорусії і Казахстану і введенням з 01 липня 2010р. в дію Митного кодексу Митного союзу (далі — МК МС) є досить проблематичними.

Слід зауважити, що прискорений темп формування МС створив масу правових проблем і колізій, зумовлених недосконалістю норм права МС. Якщо термін утворення Європейского союзу складав 9 років (з 1959 по 1968 р.), то формування МС фактично розпочалося 01 жовтня 2009 р. з підготовки до прийняття МК МС та закінчилося 01 липня 2010 введенням його в дію і перенесенням митного контролю на зовнішні кордони МС (варто зазначити, що вже на даний час існує велика кількість поправок до цього «геніального витвору» в переважній більшості російських правознавців, про що буде далі легко здогадатись). Також, до сих пір митний контроль Казахстану не перенесено. Згідно з планами, зазначені дії планується провести до 01 липня 2011 року (проте це поки що плани).

Варто також наголосити на тому, що в даний час актуальною залишається проблема гармонізації митного законодавства МС всередині самого союзу. Згідно з державними планами країн-членів МС повністю сформувати правову базу щодо МС, планується до 2012 року, проте це, на думку експертів, вважається нереальним. Як відзначають фахівці, залишається незрозумілим, яким чином буде працювати єдиний митний тариф, наприклад, якщо ступінь уніфікації митних тарифів Росії і Білорусії перевищує 95% (5% — проблемні), а щодо Росії та Казахстану 38% (40% — не врегульовані).

В цілому МК МС містить більше 200 відсилочних норм до національного законодавства країн-членів МС, що створює негативний прецедент, оскільки зазначені норми:

1. Ускладнюють вивчення і використання положень митного законодавства як для посадових осіб, так і для приватних суб’єктів митних правовідносин.

2. Спонукатимуть підприємців вести митну справу на території тієї країни-члена МС, де законодавство виявиться більш лояльним.

Наприклад, оскарження дій у МК МС регулюється в кожній країні-члені МС окремо згідно з національним законодавством — ст. 9 МК МС, аналогічно вирішується питання з організацією консультування митними органами — ст. 11 МК МС та ін.

Також актами національних законодавств встановлюються різні суми безмитного ввезення товарів фізичними особами: в Росії — 65 тисяч рублів, в Білорусії — 1 тисяча євро, в Казахстані сума варіюється в залежності від виду товару. У разі переміщення митного контролю на зовнішні кордони МС, громадяни країн-членів МС будуть шукати лазівки для ввезення товару через ту країну, де діють більш вигідні умови.

Окрім вище перелічених питань гармонізації законодавства МС до норм національного законодавства країн-членів МС, варто також зазначити і деякі проблеми, які вже виникають в рамках діяльності МС. Так, конституційними нормами Росії, Білорусії і Казахстану встановлені різні державні мови, за допомогою яких проводиться реєстрація документів для митних цілей. В даний час не вироблений єдиний підхід до мовної політики в рамках МС. Крім того, відповідно до ст. 15 МК МС Федеральна митна служба Росії отримає практично необмежений доступ до банківських рахунків юридичних осіб-учасників ЗЕД.

Варто відзначити і цікаве питання розподілу доходів від митних платежів між країнами-членами МС. В результаті довгих переговорів було прийнято рішення про механізм зарахування і розподілу ввізних митних зборів (інших мит, податків і зборів, що мають еквівалент на дію), згідно з яким ці суми мають розподілятися наступним чином: Росія отримає 87,97%; Казахстан — 7,33% і Білорусія — всього 4,7%.

Проаналізувавши деякі загальні питання, варто також торкнутися питання гармонізації українського законодавства до норм МС в разі вступу України до зазначеного союзу.

Слід зазначити, що статус МК МС прирівнюється до статусу міжнародного договору, що означає необхідність його ратифікації. Проте видається проблематичним ратифікація МК МС з огляду на положення Конституції України і міжнародних договорів, які вже були ратифіковані Україною.

Про все і по порядку.

а) Суперечність положенням Конституції України.

Невід’ємною складовою інтеграційних процесів України є вимога забезпечення відповідності утворюваних об’єднань Конституції та чинному законодавству України. Так, відповідно до пункту 90 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Відповідно до пункту 8 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи. Ці конституційні повноваження не можуть бути делеговані будь-яким наднаціональним органам.

В разі приєднання України до МС, відповідно до норм Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції може бути розглянуто Верховною Радою за наявності висновку Конституційного Суду України про конституційність/неконституційність зазначеного законопроекту, який передбачає делегування частини державного суверенітету наднаціональним органам МС (положення про Комісію МС та про Суд ЄврАЗЕС чітко вказують, що зазначені органи мають наднаціональний характер).

Таким чином, створення наддержавного органу, який би міг визначати тарифну політику України, прямо суперечить Конституції України.

б) Суперечність із домовленостями в рамках СНД.

Згідно з Заявою Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Держав від 20 грудня 1991 року № 2003-XII, Україна заперечила проти перетворення співдружності незалежних держав на державне утворення із своїми органами влади і управління, та вважає, що координаційні інститути в рамках співдружності не можуть мати владний характер, їх рішення є рекомендаційними.

В свою чергу ст. 2 Договору про формування МС прямо суперечить Заяві Верховної Ради і зазначає, що МС передбачається надання повноважень наднаціонального органу на формування єдиної митної політики країн-членів МС.

в) Суперечність із домовленостями України в рамках СОТ.

Відповідно до міжнародних договорів, підписаних і ратифікованих Україною щодо вступу у СОТ, Україна з моменту набуття повноправного членства в СОТ має застосовувати ставки ввізного мита не більші ніж зв’язані, розміри яких зафіксовані у розкладах тарифних зобов’язань, які є невід’ємною частиною Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі», прийнятого Верховною Радою України 10.04.2008 за № 250-VI.

Варто зазначити, що вибірковий порівняльний аналіз діючих ввізних мит України та МС свідчить про суттєву різницю в рівнях тарифів на господарчі товари, при чому він є значно вищим саме в МС.

Приєднання до МС вимагатиме від України масштабного перегляду чинного законодавства, яким встановлено зовнішньоекономічний режим країни. Зокрема, збільшення ввізних мит призведе до застосування процедури компенсаційних поступок із країнами-членами СОТ, встановленої статтею XXVIII ГАТТ — 1994. З огляду на вищевикладене, порушення виконання тарифних зобов’язань Україною у рамках СОТ може призвести до:

— застосування санкцій обмежувального характеру по відношенню до України;

— погіршення ситуації з експортом;

— висунення вимог до України щодо застосування компенсаційних механізмів;

— ініціювання країнами-членами СОТ обговорення взятих Україною зобов’язань в рамках вступу до СОТ.

г) Оманливі перспективи торгівельних преференцій в рамках МС.

Оскільки в даний час з країнами-членами МС діють режими вільної торгівлі, то в разі приєднання України до цього союзу будуть скасовані лише окремі обмеження щодо торгівлі товарами в рамках вилучень з цих режимів. На сьогоднішній день, відповідно до двосторонніх домовленостей вилучення, передбачають лише угоди з Російською Федерацією (цукор білий до 01.01.2013) та Казахстаном (алкогольні напої, а також тютюн і промислові замінники тютюну).

В свою чергу, спрощення митного режиму в рамках зони вільної торгівлі з ЄС дозволить Україні не тільки розширити ринки збуту власного експорту, але й наростити імпорт інвестиційних товарів, використання яких у виробництві є передумовою стабільного довгострокового зростання економіки.

Підсумовуючи викладене, з огляду на підписані міжнародні договори, Україні варто зберегти статус спостерігача в рамках ЄврАзЕС.

Аліна КАРАСЬ, старший консультант Національного інституту стратегічних досліджень, спеціально для «Дня»
Газета: 
Новини партнерів