Україні потрібна велика неолітична революція

КВАРТЕТ

Миготять, невпинно змінюючи один одного, нові прем'єр-міністри, нові уряди, нові довірені службовці на ключових державних посадах. Обіч від кадрової маґістралі, ідеологічним курсом рухаються радикальні програми боротьби з корупцією, прискорення темпів реформування нашої багатостраждальної економіки, викликаючи щемливе відчуття чогось знайомого і баченого за часів застою.

Тим часом досягнуто економічної та фінансової стабілізації: хворому стало легше, хворий став рідше дихати. Хаотична рухливість на горішніх владних поверхах, котра мала б засвідчити, що Україна не залишається дбайливого керівництва, аж надто скидається на силкування квартету музик із відомої байки. Та сама глибина осмислення проблем, компетентність і вмілість, та сама рішучість і енерґійність у виконанні своїх рішень. Та ж сама беззаперечна впевненість у своїй діяльності і, на жаль, той же самий результат.

Я далекий від думки, що це метушливе безладдя є результатом чийогось злого наміру, вияву якихось демонічних сил на кшталт "руки Москви", "руки імперіалізму", мафії або корупції. Наявність і вплив цих сил - не причина, а результат тих глибинних чинників, які й лежать в основі описаного: методологічна й концептуальна неозброєність, по суті сліпота й недієздатність наших державних мужів перед завданнями сьогоднішнього дня.

ПОВТОРЕННЯ ПЕРЕЙДЕНОГО

За дуже віддалених від нас часів неоліту склалася драматична ситуація. Наші пращури жили з того, що полювали й збирали все їстівне, що давала природа. Поступове вдосконалення технологій і знарядь такого господарювання призвели до цілковитого виснаження її ресурсів. Простори нашої планети буквально знелюдніли. Зникло близько 90 відсотків населення. Почалося повсюдне людожерство, котре вкоренилося як елемент культури.

Від повного краху й вимирання людство врятувала дуже проста, але революційна ідея. Щоб мати якийсь ресурс у достатній кількості, треба дбати про його відновлення й докладати до того працю.

Завядки цій ідеї і сталося те, що потім названо "Великою неолітичною революцією". Вона повністю змінила світогляд первісної людини, його не тільки господарські, а й інші стосунки, призвела до виникнення цивілізації в сучасному розумінні. Вже в рамках цієї революційної концепції виникла технологічна революція, культурна революція, процеси державотворення й усі подальші цивілізаційні досягнення, врешті-решт - перехід до постіндустріального й інформаційного суспільства.

Паралелі між діями людини дореволюційних неолітичних часів і діяльністю українських державних мужів видно дуже чітко. Вони мають спільні концептуальні засади - жити сьогоднішнім одним днем. Зберемо, вполюємо те, що бачимо, а що буде завтра, побачимо завтра. За неолітичної доби це спричинило тотальне зменшення населення, вичерпання природних ресурсів, за нашої доби веде до вичерпання ресурсів економіки і знелюднення економічних просторів (тобто підприємництва), та власне й України. Ритуальне поїдання ворогів за часів неоліту сучасний державний механізм замінив ритуальним поїданням грошей і майна впольованих підприємців, вкорінюючи цю традицію в стосунках і між самими підприємцями.

Як і за часів неоліту, поліпшити становище не можна вдосконаленням знарядь полювання на підприємців і самої системи полювання. Треба міняти саму концепцію, методологію, від полювання переходити до культурного господарювання - тобто стимулювати розвиток підприємництва.

ҐРУНТ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Отже, в своїй господарській політиці держава повинна перейти від полювання на податки до їх вирощування. А податки, як відомо, ростуть у підприємствах, і для того, щоб там щось виросло, потрібно створити відповідний ґрунт. Ґрунтом для зростання економіки, як показує світовий досвід, є малий бізнес, тобто малі підприємства.

Крім сплачування державі податків, вони виконують ще інші суспільні функції. Вони, по-перше, є кузнею кадрів підприємців і живильним середовищем для зростання середніх і великих підприємств. По-друге, малий бізнес постачає сировину, комплектові, нові економічні ідеї. Крім того, це величезний ринок збуту для середніх і великих підприємств. Малий бізнес - підмурок піраміди економіки.

Щоб стимулювати малий бізнес, не треба "винаходити велосипед". Можна скористатися досвідом Сполучених Штатів, де вже кілька десятиліть поспіль провадиться наполеглива робота задля створення сприятливих умов для розширення масштабів і можливостей малого бізнесу. Можна творчо використати ці програми на теренах України.

Та крім заморського досвіду, є певний позитивний досвід колишнього Радянського Союзу. За часів перебудови було створено досить пільгові умови для малого бізнесу, й за короткий час він розвинувся так, що випускав до 30 відсотків загального національного продукту. Але держава розпочала силову боротьбу з малим бізнесом, яка в незалежній Україні замість згортання була посилена. Її теперішні масштаби ми бачимо.

Отже, головним кроком для переходу до культурного вирощування податків є створення пільгових умов для малого бізнесу. Це законодавчі умови, зміна податкової політики від фіскальної до стимуляційної, зміна ставки податку для малого бізнесу до тих граничних меж, що були за перебудови, доступ його до грошових і матеріальних ресурсів, допомога місцевих органів, і головне - ставлення карних органів до підприємців не як до потенційних злочинців, а як корисних суспільству громадян. І тільки після цього можна переходити до структурної перебудови, до вироблення стратегічних напрямків розвитку економіки й до управління за допомогою кейнсіанських, фрідманівських чи інших новітніх ідей та моделей.

ЧИМ СКОРІШЕ, ТИМ КРАЩЕ

Очевидно, що зміна в рамках "великої неолітичної революції" підходу до господарювання змінила й самий світогляд людей. Сьогоденне споживацтво заступив світогляд господаря, почуття відповідальності перед наступними поколіннями, перед завтрашнім днем.

Оскільки сьогоднішні українські керівники впродовж багатьох років демонстрували якраз протилежний, так би мовити, "старонеолітичний" принцип мислення, а початок передвиборної гонитви до Верховної Ради, та й до президентського крісла, спрямовує думки політиків та урядовців на короткі дистанції, на популізм, то здається мало ймовірним, що вони матимуть бажання і взагалі будуть здатні здійснити в Україні цю "велику неолітичну революцію". Треба сподіватися, це стане справою їхніх наступників.

Отже, чим довше триватиме робота старої Верховної Ради й старої президентської команди, тим менше шансів, що Україна зможе швидко вийти зі свого нинішнього сумного стану. Тому бажано якомога швидше змінити як законодавчу, так і виконавчу владу, виказавши свою волю до здійснення необхідних змін, до здійснення світоглядної, господарської революції в Україні. В інакшому разі ми приречені довічно споглядати безглузду круговерть демагогічних програм і нескінченні пересаджування політичного й урядового квартету.