Час Військової прокуратури

Російська агресія поряд із великим горем і злочином, які Кремль привніс в Україну, змусила владу в Києві серйозно задуматися над докоріннім реформуванням армії і правоохоронних структур. Руйнування силових відомств протягом багатьох попередніх років, а особливо за часів президентства Януковича, виявилися настільки глибокими, що деякі з них довелося відновлювати з нуля. Військова прокуратура — одна з таких структур. В 2012-му її було повністю ліквідовано. Але у зв’язку з подіями в Україні, зокрема, необхідністю дотримання правопорядку в лавах Збройних силах, Військову правопорядку довелося відроджувати.

На інтерв’ю з головним військовим прокурором країни ми приїхали до Генеральної прокуратури України. Саме там знаходиться кабінет Анатолія Матіоса. Власне Анатолій Васильович є заступником генпрокурора Віктора Шокіна, а Головна військова прокуратура — це структурний підрозділ ГПУ. Функціонує він з серпня 2014 р. За словами Анатолія Матіоса, навантаження на військових прокурорів колосальне, а зарплати маленькі. Окрім головного військового прокурора в кабінеті нас зустрічають портрети Григорія Сковороди і Василя Стуса з відповідними авторськими цитатами. Анатолій Васильович зізнається, що дуже любить цих великих українців, тому саме їх зображеннями вирішив прикрасити свій кабінет.

Отже, про особливості і складнощі роботи Військової прокуратури, правове визначення подій на сході, розслідування відомих трагедій загибелі військовослужбовців, дисципліну в армії, розслідування щодо волонтерів — в інтерв’ю з Анатолієм МАТІОСОМ. 

«СТВОРЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ НАДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ДІЄВО ВЖИВАТИ АДМІНІСТРАТИВНІ І КРИМІНАЛЬНО-КАРНІ ЗАСОБИ»

— Військові прокурори в Україні функціонували з 1992 року. Але за часів президентства Януковича 2012-го їх ліквідували. У результаті російської агресії 2014 року структуру військової прокуратури довелося відновлювати. На якому етапі сьогодні цей процес? Які складнощі?

— Процес відновлення розпочався фактично наприкінці липня 2014-го на підсумковій піврічній колегії Генеральної прокуратури. Перед Генпрокурором і Колегією ГПУ я обгрунтував необхідність поновлення системи військових прокуратур. Результатом цієї ініціативи стало звернення до глави держави, який у свою чергу оперативно вніс до парламенту законопроект зі змінами до Закону «Про прокуратуру». 14 серпня 2014 р. Верховна Рада затвердила їх. Це був правильний і вчасний крок. Він дав можливість: призвати на роботу цивільних прокурорів, які підписали контракт з Міністерством оборони; створити в регіонах військові прокуратури гарнізонів згідно дислокації військ, в тому числі, військові прокуратури в зоні Антитерористичної операції, які закріплено за секторами; створити управління військових прокуратур при Штабі АТО і т. д. Це рутинна робота — допуски нових співробітників до державної таємниці, проведення спецперевірок, підписання контрактів тощо.

Нам вдалося буквально вже з вересня 2014-го досить активно запустити механізм роботи Військової прокуратури. Передусім стати зрозумілим суб’єктом непростих відносин між військовими з’єднаннями, підрозділами й тими, хто відповідальний за дотримання закону. Нам вдалося підсилити безправну на той момент військову службу правопорядку. Адже за часів Януковича всі інструменти державного контролю і дотримання військової дисципліни в армії було знівельовано Військова служба правопорядку і командир частини, з’єднання чи підрозділу взагалі, крім усного зауваження, фактично нічого не міг робити з порушником Статутів Збройних сил

Таким чином, створення Військової прокуратури надало можливість дієво вживати адміністративних і кримінально-карних засобів для тих, хто не виконує бойові та інші статути в умовах особливого стану, та притягнути до відповідальності тих осіб, які скоїли злочини. Згідно з Кодексом — це 35 складів злочину, які віднесено до виключної підслідності Військової прокуратури щодо тих, хто проходить військову службу: Збройні сили, Національна гвардія. Також це стосується прикордонників і працівників СБУ, які скоїли службові чи військові злочини: дезертирство, перевищення влади відносно своїх підлеглих тощо. 

— Можете назвати цифри щодо дезертирів?

— Є різні склади злочину, які підпадають під ознаки не тільки дезертирства, а й ухилення від служби в інший спосіб, або, наприклад, невиконання наказів. Цифри корегуються через те, що до нас постійно надходять дані службових перевірок із приводу тих осіб, які не вийшли на континентальну територію України з Криму. На даний момент обліковано вже понад 12 тисяч таких військових. Їхні дії, якщо вони перейшли на службу до Російської Федерації, додатково кваліфікуватимуться як державна зрада.

Усі інші дезертири — це люди, яких було призвано під час декількох хвиль мобілізації і які перебували в зоні АТО. Серед контрактників ухиляються від служби набагато менше військових.

Я б охарактеризував дезертирство як фактор зрізу нашого суспільства — це люди, які, наприклад, обліковувалися на Біржі праці, й взагалі не уявляли, що таке військова служба. Також не треба забувати, що призовників із кожним роком у нас зменшувалося, а отже, інституційна пам’ять суспільства виконати свій обов’язок перед державою стиралася.

402 і 407 статті Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за ухилення від служби, відносяться до підслідності міліції. Але оскільки МВС і так навантажено, Генпрокурором було прийнято абсолютно своєчасне й правильне рішення про передачу таких справ органам Військової прокуратури.

По цифрах. У нас був місяць (листопад 2014 р.), коли дезертирами стали близько чотирьох тисяч осіб. Прикра статистика. Адже ці цифри, на перший погляд, абсолютно ніякими чинниками не могли бути викликані, тому що на той момент не відбувалися активні бойові дії. Після того, як військові прокурори суттєво активізували розслідування цих фактів, у грудні цей показник упав уже до 500 чоловік. Цифра теж тривожна, однак вона, беззаперечно, не є критичною.

«ЛІКВІДАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ ПРОКУРАТУР — НЕПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ...»

— Як відомо, Військову прокуратуру ліквідували 2012 року. Ви на той час працювали в Адміністрації Президента Віктора Януковича. Як відбувалися ті процеси, адже вже тоді були певні сигнали, що росіяни готуються до агресії?

— 2012 року таке рішення ухвалювалося тодішнім складом Верховної Ради, а підписав його президент Янукович. Усе-таки серйозний чинник підготовки до зниження обороноздатності нашої держави, громада якої противилася насильницькій інтеграції в азійській простір, враховувався нашим сусідом, представниками нинішньої гібридної агресії. За родом своєї діяльності я не мав жодного відношення до того, які рішення ухвалювалися Януковичем і в парламенті. Я не працював, а проходив військову службу в СБУ з відрядженням до АП у Головне контрольне управління, яке перевіряло органи виконавчої влади. Акти цих перевірок — це й до цього часу готові кримінальні провадження щодо представників чинної тоді влади.

— Чи вважаєте це рішення помилковим?

— За попередніми підрахунками, у світі понад 40 держав мають військові прокуратури, і ніколи їх не позбувалися. До них належать як пострадянські, так і європейські країни (Великобританія, Швеція, Данія, Польща...). Сполучені Штати Америки також мають Військову прокуратуру. Там, де є насильне або вмотивоване скупчення чи одночасне перебування чоловічого населення зі зброєю в руках, держава повинна мати інструмент професійної реакції до кваліфікації їхніх дій, якщо вони є незаконними.

Ліквідація інституту військових прокуратур було неправильним рішенням, можливо, потрібно було зменшувати їхню кількість, але не знищувати. Хочу наголосити, що як до 2012-го, так і тепер кількість військових прокурорів у всій державі не перевищує 500 чоловік.

— Крім скасування інституту військових прокуратур, відбулася ще й ліквідація військових судів. Чи треба їх повертати?

— Потрібно. Зараз це є великою проблемою. Оскільки сформувати спеціалізований суд — важке завдання в частині прийняття, імплементації та процедури проходження рішення, згідно із законом про судоустрій. Специфіка розгляду кримінальних проваджень і обвинувальних актів щодо військової сфери в суді має надзвичайне значення. Ми в усіх своїх рекомендаційних листах на адресу РНБО і Верховного Головнокомандувача обгрунтовуємо за допомогою матеріалів і даних необхідність відновлення військових судів. Процес пішов, але він надзвичайно важкий.

«НАЗРІЛА НЕОБХІДНІСТЬ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ЗБОРУ ДОКАЗІВ»

— В одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю ви сказали: «Україна потерпає від підміни понять». З вами можна абсолютно погодитися, наприклад, щодо наступної ситуації. В Україні офіційно вже рік триває антитерористична операція, хоча здається вже всім зрозуміло, що Кремль є агресором, який пішов війною на Україну. Чому, на вашу думку, досі немає правової визначеності нашої країни в цьому конфлікті?

— Є ті питання, які я можу коментувати як правник і головний військовий прокурор, а є політичні рішення, які приймає виключно законодавчий орган держави. За процедурою всі уповноважені органи — парламент і Президент — проводять відповідні консультації і приймають рішення щодо наявності обґрунтованих підстав військової агресії Росії.

Але варто наголосити, що ми маємо унікальну річ — незалежна Україна ніколи не воювала, до того ж нам зараз ніхто не оголошував війни. Щодо завойовницького ноу-хау, вигаданого очільником суміжної держави, у вигляді гібридної агресії так званих відпускників і екзальтованих націоналістичною ідеєю представників Російської Федерації, наразі немає визначеної міжнародним законодавством форми оголошення війни.

Верховна Рада прийняла рішення про визнання російської агресії. Щойно законодавець прийме рішення, що у нас не АТО, а інша ситуація, всі, хто носить погони, будуть його виконувати. Дати ж оцінку тій юридичній конструкції, яка зараз існує, це точно не в моїй компетенції.

— Уже понад рік триває російська збройна агресія проти України, результатом якої є захоплені території, вбивство людей і знищення інфраструктури. Наскільки грамотно влада фіксує, збирає і документує злочини, щоб звернутися до міжнародних судових інстанцій? Наприклад, відомий юрист-міжнародник, суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії (2002—2005 рр.) Володимира Василенко в інтерв’ю «Дню» заявив, що влада в цьому напрямку працює не на належному рівні.

— Суспільство вимагає справедливості і вважає, що чітке окреслення  завдання чи проблематики дає комусь (у цьому випадку Військовій прокуратурі) можливість робити все і негайно. Функції Військової прокуратури чітко регламентуються. Наприклад, терористична діяльність (ст. 258 Кримінального кодексу) — це підслідність Служби безпеки України, тому грамотне збирання, фіксація і документування злочинів у цій сфері — її компетенція. Вчинення злочинів, які призвели до смерті (ст. 115 Кримінального кодексу), це вже підслідність органів внутрішніх справ.

Нещодавно я був на засіданні комітету Верховної Ради, де спілкувався з Ганною Гопко, Сергієм Пашинським, іншими депутатами. У нас єдина позиція — назріла необхідність централізованого підходу до зібрання доказів. Але чинний Кримінально-процесуальний кодекс не передбачає якоїсь спільної слідчо-оперативної групи. У кодексі є поняття — «слідчий» і «процесуальний керівник». Змінювати щось може тільки законодавець, він має визначити механізми нашої роботи. Також парламент має чітко регламентувати: категорія яких злочинів підслідна тим чи іншим правоохоронним органам в умовах АТО або особливого періоду. Крім цього, має бути спрощена процедура зібрання доказів, бо ми маємо латентну ситуацію неможливості отримання доказів щодо злочинів, які вчинені на непідконтрольній нам території.  

Я, наприклад, також опікуюся координацією діяльності управління і прокуратури Криму. Інші правоохоронні відомства підрозділів з питань окупованого Криму не мають. Прокуратура — єдиний орган в державі, який займається проблематикою дотримання законності на території анексованого Криму. На півострові залишилося досить багато громадян, які не поміняли паспорти і які в силу об’єктивних причин не змогли виїхати на територію континентальної України. Тому виходить, що прокурор тут фактично сам на сам у частині зібрання доказів. Але він не має всіх технічних і інших можливостей, тим більше не всі склади злочину є підслідними прокуратурі. Я неодноразово піднімав це питання — його треба вирішувати. Проте слідчі прокуратури Криму вже оголосили підозру 76-м депутатам АРК, які проголосували за анексію півострова. Ми також арештували майно цих депутатів на території України. Крім цього, на даний момент арештовано судноплавні засоби, які незаконно перетинали наші кордони в Криму: один — турецький, один — російський. Ми досить плідно співпрацюємо з меджлісом кримськотатарського народу.

Також необхідно врахувати той момент, що урядом було прийнято рішення про скорочення зарплат працівникам прокуратури, про організаційно-штатні зміни. Зараз зарплата рядового працівника прокуратури становить 4—5 тис. грн. З урахуванням інфляції ви самі розумієте, яку цінність мають ці кошти. При цьому обсяг роботи збільшився. Якщо Кабмін вирішив, що для слідчих МВС можна платити 30 тис., то де соціальна і професійна справедливість? Тобто мотивація для працівника прокуратури є вкрай низькою, а механізми-примуси тут працювати не будуть.

Разом з тим хотів би наголосити, що у працівників Військової прокуратури дуже піднявся патріотичний дух. Люди реально працюють заради того, щоб держава збереглася, щоб країна перемогла. Наприклад, досить багато працівників прокуратури, які вийшли з Криму, залишивши там все, зараз свідомо перейшли працювати у Військову прокуратуру. У багатьох випадках вони є мірилом справедливості. Але ці люди живуть у надзвичайно важких умовах, і держава повинна опікуватися цими питаннями.

Усі прокурори Військової прокуратури по ротації три місяці проходять службу в зоні АТО. У нас є поранений військовий прокурор, немала кількість із них брала безпосередню участь у захисті блокпостів, була під обстрілами. Це люди, які так само несуть службу, але при цьому мають давати кваліфікацію діям тих порушників, з якими служать.

«ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ЩОДО ІЛОВАЙСЬКА ПЕРЕБУВАЄ НА ЗАВЕРШАЛЬНІЙ СТАДІЇ»

— Збиття літака Іл-76 в Луганському аеропорту в червні 2014 р. Скоро вже буде рік цій трагедії. Свого часу арештували генерала Назарова, але потім відпустили. Які результати розслідування?

— Розслідування справи закінчено. На даний момент триває стадія ознайомлення з матеріалами — ознайомлення не може бути обмежене у часі якщо підозрюваний, а в даному випадку це колишній керівник штабу АТО генерал-майор Назаров, не ухиляється від цього процесу. Сподіваюся, що до кінця квітня сторона захисту і підозрюваний ознайомляться з матеріалами справи, тоді обвинувальний акт буде спрямовано до суду для розгляду по суті.

— Андрій Сенченко, який у попередньому скликанні Верховної Ради очолював парламентську комісію з розслідування Іловайської трагедії, нещодавно заявив, що цю трагедію потрібно розслідувати комплексно: «Усе, що відбувалося упродовж місяця в секторі «Д», під час наступу на Іловайськ, у самому Іловайську, коли наші війська трималися, що відбувалося під час спроб деблокування Іловайська і безпосередньо під час прориву». Як розслідують цю трагедію?

— Політики мають право висловлювати свою думку з тих чи інших процесів. 

4 вересня 2014 р. з приводу подій в Іловайську було зареєстровано провадження, далі невідкладно сформовано групу слідчих, куди увійшов і я особисто, а потім всі ми виїхали в зону АТО, де відпрацьовували «сектор Д» і «сектор Б», штаб АТО. На початку будь-якого розслідування визначаються версії, плани та встановлюються хронологічні рамки того періоду, який треба досліджувати кримінально-процесуальним чином. Тобто оцінювати події через призму зібрання доказів подій, які відбулися.

Слідча комісія Верховної Ради фактично теж пішла нашим шляхом, оскільки ми поставили питання визначення причинно-наслідкового зв’язку тих подій, які відбулися в серпні. Я нічого не маю проти колишнього народного депутата Андрія Сенченка — комісія працювала плідно, була присутня в публічній площині, але я гарантую, що слідство набагато глибше, ширше, та скрупульозніше підійшло до дослідження тих подій. Політичні заяви та надання попереднього висновку комісії — це право будь-якої ТСК Верховної Ради, результати роботи яких, на жаль ніколи нічим не закінчувалися. Остаточним результатом має бути рішення суду.

В процесі розслідування кримінального провадження по Іловайську ми не тільки збирали документи, речові докази і проводили експертизи. Ми пішли шляхом допитів осіб слідчим суддею на стадії досудового розслідування, щоб не вийшло так, що спочатку хтось говорив одне, потім інше, а в результаті слідчий не те зрозумів. Це досить глибоке і тонке питання — яка кваліфікація дій чи бездіяльності тих, хто був відповідальним за управлінські рішення. Я б не хотів забігати наперед, але тільки повний аналіз та співставлення документів, свідчень очевидців, зібраних речових доказів та фахових підходів, що нададуть експерти, які проводять експертизу, дасть можливість оцінити — чи є достатньо доказів для оголошення підозри.

Зібрання всіх доказів дасть відповідь на багато складних питань, якими Україна досі ніколи не займалася. Україна ніколи не розслідувала ефективність чи неефективність, правильність чи неправильність бойових операцій. У нас сидить ціла група слідчих, яка в щоденному режимі моніторить увесь сегмент соціальних мереж і ЗМІ з цього питання. І кожна знайдена крупинка того, що ми не знали, відпрацьовується слідством. Щодо цієї справи було вживу допитано більше 800 чоловік — це досить рутинна і важка робота. Я не скаржуся — ми обов’язково вийдемо на рішення. Найближчим часом я очікую на результат експертизи. Досудове розслідування щодо Іловайська — на завершальній стадії.

З іншого боку, ви можете собі уявити, щоб таку складну справу з військового злочину розглядав цивільний суддя Печерського суду? Щоб слухати справу щодо Іловайська радше потрібен військовий суд, якого у нас поки що немає.

«У КОСТЯНТИНІВСЬКОМУ СУДІ ТРИВАЄ СЛУХАННЯ СПРАВИ ЩОДО ВІЙСЬКОВИХ» 

— Ще одна відома трагедія — це ситуація навколо Дебальцевого. Чи ведуться тут розслідування?

— Якщо є збитки в техніці або втрати особового складу, санітарні або безповоротні втрати, все реєструється та розслідується. Але наголошую: на всю Україну (250 тис. військових ЗСУ, не рахуючи Нацгвардію, прикордонників та СБУ, де так само вчиняються злочини) при нинішній ситуації — лише 98 слідчих Військової прокуратури. Навантаження в середньому в місяць на одного слідчого Військової прокуратури складає від 16 до 20 кримінальних проваджень. Щоб все зробити згідно закону, готуються «кілометри» процесуальних документів, які треба надрукувати, піти до суду, відстояти чергу та отримати дозвіл у слідчого судді на витяг, обшук, слідчу дію...

— Як корелюють розслідування тих злочинів, які були скоєні до відновлення Військової прокуратури?

— Кожен факт злочину реєструється в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Наприклад, трагедія з Іл-76 сталася 14 червня 2014 року, а фактично розслідування розпочалося на початку липня. На той момент були цивільні слідчі. Потім вони підписали контракти, вступили на військову службу, пройшли відповідні додаткові курси. Дуже багато людей ми прийняли на роботу у Військову прокуратуру з юридичного департаменту та служб Міністерства оборони. Вони мають реальні фахові знання.

— Чи є кримінальні провадження щодо прикордонників?

— Згідно з положеннями, які виконувала Державна прикордонна служба, це був контроль за пунктами пропуску переїзду громадян. Функції оборони на ДПСУ закон не покладав. Щодо прикордонників, які вчинили державну зраду чи військові злочини, є провадження. Але кримінальних щодо відкриття кордону у нас немає.

— Які результати розслідування злочину, вчиненого нашими військовими в Костянтинівці?

— Там була надзвичайно гостра ситуація. Я вилетів у Костянтинівку вночі, через дві години після того, як це трапилося. До 11 години ранку МОУ вже оплатило заявлений цивільний позов родичам загиблої дівчинки та жінці, яка потрапила в лікарню. За два тижні ми розслідували це кримінальне провадження. Зараз, починаючи з 10 квітня, справу слухають у Костянтинівському міському суді — відкрито. Обом підозрюваним загрожує від 5 до 7 років. Вони були в стані алкогольного сп’яніння. Але державний обвинувач займає позицію, що відповідальність командира тут більша, ніж водія, який був за кермом. Скорочення субординаційної дистанції між командиром і підлеглими та розпивання спиртних напоїв призвело до даної трагедії. Тому наша позиція рішуча і жорстка — ми повинні розслідувати цей злочин згідно із законом, ніхто нікого покривати не буде.

«ПОНАД 17 ТИС. ТИХ, ХТО УХИЛЯВСЯ ВІД СЛУЖБИ, БІЛЬШЕ 11 ТИС. ТИХ, ХТО ДЕЗЕРТИРУВАВ»

— Скільки зараз у цілому ведеться кримінальних проваджень Військовою прокуратурою? Які?

— Військова прокуратура діє дев’ять місяців. Цифри великі — понад 17 тис. тих, хто ухилявся від служби, більше 11 тис. тих, хто дезертирував. Більш ніж щодо 12 тис. людей у нас ухвалені процесуальні рішення. Але ми стикнулися з іншим — верхня межа санкції окремих статей передбачає деколи досить жорсткі міри покарань, але судді, 2/3 з яких складають жінки, призначають штрафи.

Наразі є розроблена і запропонована саме військовими прокурорами низка законодавчих ініціатив через нардепів, які покликані підвищити дисципліну серед військовослужбовців: «Посилення відповідальності військовослужбовців за вчинення грубих порушень військової дисципліни»; «Посилення санкцій за вчинення кримінальних злочинів, що пов’язані з ухиленням від військової служби, розкрадання військового майна»; «Запровадження кримінальної відповідальності за перевищення військовими влади та службових повноважень». Ми також ініціювали надання командирам права в умовах особливого періоду, в тому числі під час воєнного стану, застосовувати до військовослужбовців, які вчиняють окремі злочини, заходи затримання та фізичного впливу і спецзаходів, в тому числі зброї, без заподіяння смерті. Це все класичні речі, які передбачені й працюють в усіх країнах світу, а у нас були знівельовані або взагалі відсутні у законодавстві.

Коли немає покарання, наступає повна анархія. А коли анархія зі зброєю в руках, то починають стріляти один в одного. Дистанція між командиром і підлеглим скорочується до межі панібратства або повної непокори. Є й фактор людської психіки — людина, яка перебуває під постійним стресом, має посттравматичний синдром. А коли вона ще й не хоче самоорганізуватися та виконувати статутні вимоги, коли їй потрібно окопатися чи у певних випадках робити інші необхідні речі, а вона їх не виконує — це закінчується трагедією. Є багато кримінальних проваджень, коли байдужість до елементарних правил статутів ЗСУ призводила до смерті, а винних, окрім самих загиблих, немає.

Усього слідчими військових прокуратур 2014 р. закінчено розслідування та спрямовано до суду обвинувальні акти у 64 кримінальних провадженнях про злочин у сфері корупції щодо 68 осіб, за перший квартал 2015-го 18 таких впроваджень щодо 20 підозрюваних. За направленими до суду протоколами про адміністративні корупційні правопорушення 35 осіб визнано винними та притягнуто до адміністративної відповідальності за корупційні прояви.

Загалом військовими прокурорами притягнуто до кримінальної відповідальності колишніх прем’єр-міністра (Азарова М. Я.) та міністра оборони України (Єжеля М. Б.), одного Героя України (Бондарчука С. В.), у МО та ЗСУ одного генерал-майора (Назарова В. М.), двох адміралів, одного контр-адмірала, у СБУ п’ятьох генерал-майорів (Якименка О. Г., Тоцького В. В., Біка В. В., Ганжу С. В.), у СЗР одного генерал-майора та двох працівників (генералів) прокуратури керівного складу (Домбровського С.В., Бабенка В. І.) — перелік можна продовжувати довго. 

Наприклад, 2014 р. за результатами позовної роботи військових прокурорів отримано рішення судів про стягнення на користь держави коштів на суму — 365, 4 млн грн, 2015 р. — 19,7 млн грн. 

— Чи відчуваєте ви політичну волю до реальних розслідувань, наведення порядку? Чи не перешкоджають вашій діяльності? 

— Я не можу сказати, що все ідеально і безхмарно, але ми робимо свою роботу чесно, професійно і максимально швидко, враховуючи реальні фізичні можливості людей. Наразі критичних речей, які б можна було суб’єктивно трактувати як якісь цілеспрямовані негативні фактори для роботи Військової прокуратури, немає. Мої підлеглі — не ті люди, які створюватимуть проблематику, щоб її вирішувати натягуванням доказів або корупційним чинником. На війні це неможливо в принципі — це величезний гріх. Наприклад, щоб встановити кожен окремий випадок дезертирства, наші військові прокурори призначають повторну судово-медичну експертизу. Адже якщо експертиза свідчить, що людина не  придатна до військової служби, це не є злочином.

Але тут виникає питання — як цю людину залучили до ЗСУ? Ми мали випадки, коли до армії призивали епілептиків, колишніх наркозалежних, людей з відкритими формами туберкульозу... Це свідчить не про те, що немає політичної волі — це окремі люди, які в окремо взятій лікарні чи комісії творять злочини. До кримінальної відповідальності за хабарі нами вже притягнуто 30 військових комісарів, зокрема обласного рівня.

Понад те, страшною проблемою ще донедавна була побудова оборони держави за територіальним принципом: де живеш, там і служиш. Звичайно, екстериторіальний підхід до оборони держави — це додаткові видатки, тому щоб їх мінімізувати, люди служили фактично там де і проживали. А нормально було б, якби людина, яка, наприклад, народилася в Одесі, служила на Західній Україні. І навпаки. А коли люди взагалі ніколи не виїжджали за межі Луганської та Донецької областей, то звідки взятися тому патріотизму?

Всі ці речі ми відображаємо в наших аналітичних записках до політичного керівництва держави.

«ВСІ ПІДРОЗДІЛИ В ЗОНІ АТО ПО ДЕЯКИХ ПОЗИЦІЯХ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ НА 100%, А ПО ДЕЯКИХ — НАБЛИЖАЮТЬСЯ ДО 100%»

— Ви виступили проти допуску волонтерів до розподілу коштів у Міноборони, побоюючись можливих корупційних скандалів, і заявили, що «дуже швидко ми матимемо грандіозний скандал у зв’язку з цією ситуацією». Ви можете назвати конкретні факти зловживань? Що ви маєте на увазі, адже Президент казав, що співпраця волонтерів і Міноборони може бути взірцем і для інших міністерств?

— Напевно, мене не до кінця зрозуміли. Я вклоняюсь перед значним волонтерським рухом в Україні, який патріотично опікується нашою армією. Але, як і в будь-якому процесі, є ті, хто прибився до цього руху та намагаються задовольнити свої меркантильні інтереси. Ми дійсно проводимо декілька серйозних розслідувань, пов’язаних із дослідженням фактів, які було доведено до нас у виглядів письмових заяв з боку представників волонтерського руху щодо розслідування подій, де об’єктом можливого корупційного посягання є сотні мільйонів гривень. Потрібно трохи зачекати. 

— Наскільки в таких умовах змінилося забезпечення військ? 

— Не дивлячись на всі проблеми, які ми мали в армії і правоохоронних структурах, за рік все-таки вдалося задовольнити перший щабель потреб Збройних сил. Раніше за нормами ЗСУ тільки для миротворців, які виїжджали в Ірак, Косово, інші країни передбачалися бронежилети, кевларові каски тощо. Тепер всі підрозділі в зоні АТО по деяких позиціям забезпечено на 100%, а по деяким — наближаються до 100%. Звичайно, проблеми залишаються, але держава вже вступила в колію оборонних замовлень. Військова прокуратура робить все, щоб запобігти зловживанням. А волонтерські організації, які порушують питання неефективності або тяганини під час освоєння державних коштів — реально допомагають нам вирішувати ці проблеми.

— Питання контрабанди на території АТО сьогодні стає однією з найгостріших проблем. Як боретеся?

— Знову ж таки, згідно законодавства, контрабанда — це незаконне переміщення товарно-матеріальних цінностей через адміністративний кордон України. Тобто, із правовим визначенням є проблеми. Однак, зараз ми дійшли згоди, що цю велику проблему можна вирішити простим рішенням — заборонити пересування товаропотоків, вантажного транспорту у темну пору доби. Адже у світлу пору доби мало хто ризикне брати хабар і робити це на публіку. Я сподіваюся, днями буде прийнято таке рішення, і ми позбудемося сумнівів, підозр про «кришування», контрабанду тощо.

«НА ГОЛОМУ ПАТРІОТИЗМІ НЕМОЖЛИВО ПОБУДУВАТИ РАЙ — МАЄ БУТИ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ У РОБОТІ»

— Після Майдану суспільство демонструє зрілість — добровольці, волонтери, високий патріотизм та готовність до самопожертви. Але політики виявилися абсолютно неготовими, або не виявили бажання організувати суспільство на боротьбу проти зовнішньої агресії.

— Мойсей водив народ по пустелі 40 років. Зараз ми маємо державу, якій 24 роки. Якщо образно порівнювати, то це молодик, який ще не знає як себе поводити і з ким одружитися.

— Доведеться швидше дорослішати, бо маємо агресора.

— Ми не враховували всі чинники небезпеки в попередні роки нашого становлення як держави. Тому сьогодні змушені проходити через горнило всіх проблем. Але ми і суспільство маємо зрозуміти, що на голому патріотизмі неможливо побудувати рай — має бути професіоналізм у роботі. Якщо штурмувати оборонний військовий об’єкт, то це має бути не Нацгвардія, а підрозділ сцецоперацій  Міноборони. Якщо їхати воювати, то потрібен не танк Т-64, а «Булат» останньої модифікації. Все це не є одномоментним процесом.

Те, що є втома від проблем — це логічно, адже війна ніколи не породжує добро. Війна породжує війну і трагічні наслідки. І я вдячний кожному, хто сьогодні перебуває на сході та захищає нашу державу. Через те, що вони там, ми сьогодні тут у Києві маємо можливість вільно жити. На сході, не дивлячись на тих, хто чинить правопорушення, знаходиться генофонд нації. Щоб росіяни собі не запланували і куди б вони не дійшли, ми все одно переможемо.