«...Iдеали Євромайдану тут не живуть»

В часи великих розчарувань і потрясінь, коли в суспільстві набирає обертів відчуття безвиході, дуже важливими є здорові і оптимістичні точки опори. Особливо після вивітрювання такої великої кількості енергії на майдані і війні. Звичайно, саме завдяки героїчним зусиллям громадян вдалося скинути режим Януковича і зупинити російську агресію. Однак, це далеко не той результат, на який сподівалися люди. А в сухому залишку ще і втратили частину своєї території.

В нормальних західних країнах владу змінюють через вибори. У нас — не завжди. Саме через недовіру до політиків і їх виборів, в Україні і відбуваються повстання. От зараз нас чекають чергові, вже треті після Євромайдану, виборчі перегони — місцеві. Але запитання — за кого голосувати, сьогодні є найбільш актуальним. Люди не вірять, тому що розуміють, що їх як завжди намагаються обманути або купити.

«Я була обрана до Київської міської ради від партії «УДАР—Солідарність». І щиро вірила, що ми йдемо працювати з командою однодумців, — розповіла вчора під час прес-конференції столичний депутат Олена Єскіна. — Але вже дуже скоро переконалася, що це не так. Система не змінилася, просто прийшли інші люди. Перебуваючи у найбільшій фракції в міськраді, я мала змогу самостійно приймати рішення і голосувати так як вважаю правильним, але впливати на ситуацію я могла лише точково, змінити щось системно — неможливо. І це загальнонаціональна проблема, а не тільки Києва. На жаль, у нас існує формальний центр прийняття рішень, який не генерує цих рішень. Все приймається в «неформальному центрі», куди входять основні політичні гравці, олігархи, кримінальні елементи...».

Після такого діагнозу навряд чи у виборців додасться оптимізму... В таких реаліях Олена Єскіна вирішила не балотуватися на новий термін, хоча пропозиції, за її словами, були. «Я не знайшла відповідної політичної сили, яка б задовольнила мій запит на якісні зміни, — каже вона. — Сьогодні ми не маємо справжніх ідеологічних партій, є політичні проекти, які часто створюються перед виборами. У них непрозоре фінансування, неякісна кадрова політика, сумнівні персоналії тощо. Після Євромайдану та і взагалі, компромісу щодо цінностей не може бути. Зараз нам потрібно розвивати громадянське суспільство. І саме на базі громадянської платформи має будуватися політична партія. Якщо ми зараз втратимо час і можливість, ми можемо втратити країну. Нам потрібно об’єднуватися, щоб змінити систему».

Власне, це і було основною Революції гідності — не «сцени Майдану», яка прийшла до влади, а саме людей Майдану. Ще на початку тих подій і впродовж наступного часу в «Дні» була проведена серія круглих столів, де ми закликали громадських діячів, учасників революції об’єднатися в єдину структуру, яка б представляла інтереси Майдану. Але цього так і не сталося. Відповідно велика кількість активістів потрапили у владу, ставши частиною тих чи інших партій. Саме так система поглинула «свіжий подих», який з’явився завдяки повстанню.

«Я думав, що я от такий патріот прийду зараз в міську раду і буду вчитися як працювати і проводити зміни, — розповідає ще один депутат Київської міської ради, який також вирішив не брати участі в наступних виборах Роман Головня. — Але немає в кого вчитися. Там представлені суцільні групи, клани, я б навіть сказав мафіозні структури, яких об’єднує низька мораль і бажання грабувати. Однак, я б не сказав, що вони такі сильні, що з ними не можна боротися. Так, сьогодні немає системної боротьби, але її можна організувати. Так, на сьогоднішній день існує проблема морально-соціальної деградації суспільства, але це не означає що з ним не треба працювати. Якщо ми не хочемо бути частиною системи, то потрібно займатися кропіткою роботою і гуртувати людей з розумом».

Робота з суспільством — справа не з легких. Наше видання оголосило цей курс ще в далекому 1999-му, після того, як на президентських виборах через фальсифікації і політичні технології на другий термін був обраний Леонід Кучма. Саме за часів його правління і була закладена кланово-олігархічна система, яка функціонує досі і на яку вказують депутати столичної міськради. Якщо їм вдасться створити ще один потужний осередок, який би розвивав громадянське суспільство, то це тільки на користь.

За словами Олени Єскіної, про свої конкретні проекти і ініціативи вони розкажуть на наступних презентаціях. «Нам потрібно посилювати контроль громадянського суспільства за владою, і особливу роль тут мають відігравати засоби масової інформації, більшість з яких сьогодні знаходяться в слабкому стані, бо несамостійні».

Особливістю ж прес-конференції стала присутність на заході нащадка славного українського роду промисловців та меценатів Терещенків — Мішеля Терещенка. Мішель, який сьогодні все активніше включається в українське політичне життя, вирішив підтримати молодих депутатів. «Це рішення для них є дуже складним, бо насправді вони хочуть і далі працювати депутатами міськради, щоб допомагати киянам, — каже Мішель Терещенко. — Для них це великий ризик, але я підтримую їх рішення. Вони як могли блокували ганебні рішення Київради, боролися, проте спротив дуже великий — всі інші прийшли туди, щоб захищати свій власний бізнес. Хоч будинок Київради і був одним з центрів Євромайдану, сьогодні ідеали Революції гідності там не живуть. Я вірю, що у них все вийде, і знаю — потрібно підтримувати розумних і перспективних людей, тоді у нас буде майбутнє».

Було дуже приємно бачити людину, яка вирішила переїхати в Україну і започаткувати тут бізнес, щоб продовжити справу свого роду. Такі приклади не можуть не надихати. І до таких людей — за їх славетне минуле і за нинішню позицію — має бути прикута уваги ЗМІ і суспільства.