Мустафа ДЖЕМIЛЄВ: «Путін робить головні ставки на дестабілізацію ситуації всередині України...»

Цієї п’ятниці Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв виступить у Раді Безпеки ООН.

В Нью-Йорку лідер кримських татар має говорити про порушення прав людини в Криму порівняно із положеннями Женевської конвенції (1949), про статус окупованих територій та про захист прав цивільного населення при окупації.

«День» поспілкувався із Мустафою ДЖЕМІЛЄВИМ напередодні його поїздки до США та розпитав про деталі майбутнього виступу в РБ ООН:

— Щорічно Рада Безпеки ООН проводить слухання для оцінки ситуації із дотриманням прав людини на окупованих територіях. Саме про це і йтиметься. Я буду наполягати на тому, щоб підсилювати санкції проти Росії, оскільки ми не передбачуємо звільнення територій військовими засобами.

— Наскільки ситуація ускладнилася у плані порушення прав людей на окупованих територіях за останні два роки?

— З’явилися нові загрози. 17 березня «суд» у Криму розглядатиме питання заборони меджлісу кримських татар, щоб назвати його членів «терористами» і «екстремістами». Фактично, людей хочуть звинуватити не за якісь дії, а за те, що їх обрали представниками народу. Меджліс звинувачують у посяганнях на безпеку і територіальну цілісність Російської Федерації, оскільки він не визнає окупацію півострова. На цій підставі під загрозою опинилися декілька тисяч осіб — не лише 33 людини, які є членами меджлісу як вищого представницького органу кримських татар, а й члени місцевих регіональних меджлісів, загальна кількість яких — близько 2300 чоловік. Це оголошення війни всьому кримськотатарському народові: фактично звичайні громадяни також «винуваті» за те, що обрали «екстремістів», а тому вони також мають нести відповідальність. Таку похмуру ситуацію не дозволяла собі створити жодна влада.

Будемо говорити і про насильну мобілізацію представників кримськотатарського народу до російської армії. Відповідно до положень тієї ж Женевської конвенції, окупанти не мають права призивати жителів окупованих територій не лише до воїнських частин, а і до допоміжних структур. Я везу із собою десятки повісток, які надсилають нашим молодим людям із погрозами, що якщо вони не стануть на військовий облік у військових комісаріатах, їх переслідуватимуть, згідно з російським законом.

Є також положення про те, що окупанти не можуть змінювати демографічну ситуацію. Але виходить, що Росія намагається видавлювати корінний народ Криму із півострова і одночасно завозить людей з материкової частини Росії на окуповану територію. Лише за офіційними даними вони завезли близько 15 тис. чиновників. Окрім того, ще кільком тисячам осіб роздали земельні ділянки на пільговій основі, щоб вони облаштовувались у Криму. До цього слід додати також 70—80 тис. російських військовослужбовців, яких привезуть окупанти із Росії. Виходить більше 100 тис. російських громадян на окупованих територіях — це суперечить женевським нормам.

— Як ви оціните ставлення світової спільноти до проблеми Криму через два роки після його окупації Росією?

— Дипломати і посли, із якими ми часто спілкуємося, одноголосно говорять, що вони не визнають і ніколи не визнають окупацію Криму. Проте одне справа — не визнавати, а інша — вживати якихось активних заходів. Є країни із дуже жорсткою позицією — Великобританія, США, Канада, які завжди наполягають на підсиленні санкцій. Але є держави, які втомилися від санкцій, вважають, що це завдає шкоди їх економікам — саме там дуже велика інфільтрація людей, які лобіюють російські інтереси.

Не все так однозначно, але загалом я не думаю, що хоча б одна з країн визнає незаконні дії Росії. Окупція Криму буде постійним ярмом для РФ і чим раніше буде його звільнено, тим краще для неї самої. Але за Путіна це не дуже ймовірно.

— Тоді на кого і як впливати, щоб Росія врешті-решт повернула Крим Україні? Яке місце у цьому процесі займає підсилення санкцій?

— Підсилення санкцій займає головне місце. Крім того, потрібне підвищення обороноздатності України, оскільки Путін, окупувавши Крим, не добився головної цілі — він вважав, що йому вдасться створити у Києві керівництво, яке прийме цю окупацію і він не матиме проблем із міжнародною спільнотою. Але цього не відбулося. Зараз Путін робить головні ставки на дестабілізацію ситуації всередині України і намагається створити такі умови, через які Захід від нас відмахнеться.

— Наскільки важливим є фактор Туреччини, із якою у Росії загострилися відносини, а в України — навпаки покращилися?

— У Турецькій Республіці дуже рішуче налаштовані на зближення із Україною у військовій, економічній та інших сферах. Але потенціал України, порівняно із Росією, менший. Якщо їх товарообіг був близько $40 млрд., то в найближчих планах Ердоган запропонував збільшити товарообіг із Україною до $10 млрд., а в подальшому — до $20 млрд. Але у торгівлі із РФ у Туреччини понад 50% займає газ.

Зараз йдеться про ЗВТ Туреччини й України, але її однозначно не можна втілити, бо таким чином можна завдати шкоди власним виробникам.