Новий парламент — старі традиції

Нову Верховну Раду обирали під гучні та пафосні гасла. «Старий парламент не в змозі працювати ефективно», «Нам необхідна Рада, яка розпочне реформи», «Депутати мають представляти післяреволюційні суспільні зміни в країні» — лунало від політиків. Ще в лютому на Майдані гинули люди, сподіваючись на зміну державної системи та на нові підходи в українській політиці. Війна на сході засвідчила небувалу пасіонарну самовідданість українських військових та волонтерів. Чи відповідає цим суспільним змінам, запитам і настроям діяльність законодавчого органу в новому форматі?

Звісно, жовтневі вибори суттєво оновили склад Ради. До законодавчого органу пройшли лідери Євромайдану, громадські активісти, волонтери, комбати добровольчих батальйонів... Проте вже процес формування коаліції наочно продемонстрував нам старі методи української політики: торгівля, кулуарні домовленості, квоти... Аналогічне ми спостерігали і під час розподілу керівних парламентських посад — долю комітетів депутати вирішили лише минулого четверга. Коаліція спочатку призначила керівний склад комітетів, а потім довелося відсторонювати «голосувальників 16 січня».

Зберігається і банальна традиція депутатів — небажання працювати. П’ятничне засідання було закрито близько 15.00 віце-спікером Ради Оксаною Сироїд через те, що в стінах парламенту залишилось 30 депутатів. «Ми не можемо далі працювати, якщо в сесійній залі, особливо в такий складний час, ми будемо спостерігати порожні крісла. Це безвідповідально», — обурилася Сироїд.

Безвідповідальність і несерйозність депутатів проявляється в різних формах. Так, 9 грудня під час засідання Верховної Ради екс-регіонал Олександр Онищенко телефоном вів переписку щодо купівлі коня. На сторінці у Facebook журналіст Влад Содель, який сфотографував цей момент, описує: «Олександр Онищенко (Кадиров) на роботі у Верховній Раді, в яку він потрапив завдяки непідкупним виборцям округу №93, листується з олімпійським чемпіоном Атланти-96 Ульріхом Кирхоффом — німцем, який прийняв громадянство України, щоб стати членом збірної України з конкуру. Збірною опікується Онищенко, і для неї він купує коней». «Кирхофф запитує в Онищенка, чи купив він коня і якого. Той відповів, що так, шестирічного мерина за 950», — розповідає Содель. Це перший фотодоказ.

Другий фотодоказ. 11 грудня депутати заслуховували програму дій уряду від прем’єр-міністра Арсенія Яценюка. Але деяким обранцям цей процес не видався цікавим, і вони розважали себе, як могли. Хтось дивився фотографії, хтось стрічку новин у Facebook, а от народний депутат від «Свободи» Юрій Бублик розкладав на планшеті пасьянс. Сам свободівець у коментарі у Facebook потім виправдовувався: «Поки Шуфрич блеяв про невключення кремлівського блоку до керівництва комітетами Ради — розклав пасьянс. Ну не цікава мені думка Шуфрича!» Не дуже схоже на каяття народного обранця за гру в робочий час, оплачуваний з держбюджету.

Цікаво, що аналогічна ситуація нещодавно сталася в британському парламенті. Депутат Палати общин Найджел Мілс під час засідання комітету у справах праці та пенсій 2,5 години грав на планшеті. Це стало великим скандалом. Після того як на першій шпальті популярного британського видання The Sun вийшла фотографія процесу гри депутата із засудженням його дій, той визнав свою провину, вибачився та пообіцяв більше так не робити.

Окрема болісна тема українського парламентаризму — кнопкодавство. І в новій Раді вже з’являються перші випадки неперсонального голосування. На третьому засіданні парламенту чужими картками голосували Олексій Гончаренко з «Блоку Порошенка», Олена Калганова з «Народного фронту» та Володимир Кацуба з групи «Воля народу». Також, за повідомленням члена фракції «БПП» Світлани Заліщук, народний депутат від «НФ» Ігор Бриченко тричі порушував принцип персонального голосування.

Як відреагує регламентний комітет? Чи є можливість примусити парламентарів позбутися старих звичок?

«Грати на засіданнях Ради у карти або хизуватися конями неправильно. Але не все регулюється регламентом та правом, — зауважує перший заступник голови Комітету ВРУ з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради Павло Пинзеник. — Є просто вихованість, культура, спосіб поведінки та правова свідомість депутатів. І інші парламентарі на це вплинути не можуть». На думку народного депутата від «Народного фронту», вплинути на парламентаря можуть лише його виборці. «Як на мене, публічний осуд — це й є найбільше покарання для політика, — продовжує Пинзеник. — Грає народний депутат у карти — на наступних виборах люди визначаться, чи потрібен їм такий обранець. А до цього у них є п’ять років подумати. Треба поділити відповідальність, адже виборець бере її на себе, коли за когось голосує».

Щодо кнопкодавства, Павло Пинзеник говорить, що зараз серед депутатів обговорюють можливість введення системи «Рада-4» та сенсорної кнопки для голосування. «Але нині у ВРУ рівень терпимості до кнопкодавства набагато нижчий, ніж раніше, — розповідає депутат. — У нашій фракції мало місце неособисте голосування, але такі дії народного депутата були нами засуджені. Випадків кнопкодавства не має бути в принципі, незалежно від того, яка система працює». Пинзеник вважає, що «кнопкодавство — це питання не техніки, а відсутності принципів». «Буде найкращий результат, коли ми виробимо ці принципи без багатомільйонних витрат на будь-яку систему голосування в Раді», — завершує заступник голови комітету.

Більш глибоко на питання депутатської дисципліни дивиться член фракції «Батьківщина» Ігор Луценко. «Це питання треба вирішувати, починаючи з факту присутності нардепів на засіданні, — розповідає Луценко. — Ще один момент — коли картка депутата активована, а його самого на робочому місці регулярно немає. Раніше олігархи-депутати взагалі по півроку не заходили до парламенту. Тому треба добитися застосування до парламентарів серйозних санкцій, якщо вони систематично та без поважної причини пропускають засідання в Раді». Як ділиться із «Днем» Луценко, перше, що потрібно, — це політична відповідальність: «Треба оголошувати, що той чи інший представник партії поводить себе таким чином». «По-друге, в рамках регламенту треба примушувати людей дотримуватися його, — продовжує депутат. — Не має бути такого, щоб хтось за когось реєструвався та голосував. Потрібно хоча б давати пояснення, чому депутата не було на робочому місці». «Звісно, в перспективі треба змінити регламент, щоб була відповідальність за те, що депутати пропускають засідання. За неперсональне голосування недостатньо позбавляти права голосу на кілька засідань — треба взагалі позбавляти мандату, адже це свідомий злочин», — впевнений Луценко.

Депутат також розповів «Дню» про скасування депутатської недоторканості як фактор збільшення відповідальності політиків перед суспільством. На його думку, це не дасть жодного ефекту. «Щоб притягнути людину до відповідальності, заважає не недоторканність, а відсутність роботи прокуратури з формування подання до ВРУ з приводу правопорушників, — запевняє Луценко. — Верховна Рада завжди задовольняла подання прокуратури, окрім одного випадку, щодо Харківських угод. Але політики зміщують фокус суспільної уваги туди, де у нас ніколи не було проблем», — завершує політик.

Тож рецепт роботи депутатів — це правосвідомість, високий морально-етичний рівень народних обранців. Окрім цього, важливе суворе дотримання регламенту та законів України, а також відчуття політичної відповідальності як у політиків, так і в їхніх виборців.