Внутрішньовидова боротьба. Наслiдки

За новітню історію України трапилось багато смертей, які не мали свого логічного розслідування і відповідних вироків для конкретних винуватців. Гинули в автокатастрофах, вилітали з вікон, кілька разів стріляли з пістолета собі в голову, а жінки навіть стрілялися з рушниці. Абсолютно нелогічні дії тих, хто мав потужні амбіції та питання про винуватців смерті яких ніким досі не ставиться. Всі ці трагедії об’єднує дві складових – політична й бізнесова. Наприклад, міністр Юрій Кравченко був безпосередньо причетний до вбивств людей, але й сам, безумовно, був виконавцем «вищої» волі. Семенюк-Самсоненко і Чечетова (нещодавніх жертв начебто суїциду) поєднувала тема причетності до Фонду держмайна. А от Вадим Гетьман, Георгій Кірпа та Євген Кушнарьов — кожен із них свого часу являв собою не лише заможних людей, а й досить харизматичних персон. Тобто вони були лідерами, а отже, реальними конкурентами конкретним людям і небезпекою для цілих кланів.

Дев’ять років тому на полюванні було застрелено колишнього міського голову Харкова та екс-керівника Адміністрації президента Кучми Євгена Кушнарьова. Незважаючи на низку одіозних вчинків, зокрема участь у так званому Сєверодонецькому з’їзді 2004 року, Кушнарьова вважали реальною політичною фігурою, схильною до самостійної гри. Більш того, він вважався фактично другою людиною в Партії регіонів. Цим він лякав не так «помаранчеву» команду, як колег по партії, адже головним фаворитом ПР на той час вважався Віктор Янукович. Це дало привід багатьом говорити про можливу причетність донецького клану до смерті Кушнарьова. Більш того, з огляду на те, що ще з 1990-х років Росія не полишала Україну поза своєю увагою і мала дуже тісні стосунки з українською верхівкою. Експерти доводять, що багато вбивств в Україні відбувалися не без допомоги російських служб. У цьому плані, незважаючи на досить лояльне ставлення Кушнарьова до проросійського вектора, можна припустити, що для Росії він був не свій, бо був здатен на самостійну гру, на відміну від повністю залежних і з величезним шлейфом компромату «донецьких». Хоча існує і протилежна думка щодо того, що цей політик був якраз проектом Кремля і Москви.

У грудні того ж року прокуратура Харківської області висунула звинувачення Дмитрові Завальному, якого звинуватили в убивстві з необережності. У свою чергу, Завальний був помічником депутата ВРУ Дмитра Шенцева від Партії регіонів. Слідство прийшло до висновку, що трагедія була нещасним випадком. Самого Завального згодом було амністовано, а речові докази за рішенням суду були знищені. До речі, майно і земля Кушнарьова стали власністю згаданого Шенцева.

МАВ ЗАЛИШИТИСЯ ОДИН. 2007 РОКУ СХІД УКРАЇНИ СТАВ ОСТАТОЧНО ПРЕДСТАВЛЯТИ ДОНЕЦЬКИЙ КЛАН / ФОТО ЛЕОНІДА БАККА З АРХІВУ «Дня»

Адвокат сім’ї Кушнарьова наголошувала: «У матеріалах справи просто немає такої версії слідства про те, що в убивстві брала участь не одна людина, а було ціле коло осіб. Не було взято до уваги й версію про навмисне вбивство. Чому з розслідування було виключено можливість ролі Завального як виконавця чиєїсь волі, я не розумію».

Варто згадати, що ще в радянський період практикувалися засоби ліквідації конкурентів засобами аварій на дорогах і начебто нещасних випадків на полюванні. Показовим є те, що Кушнарьов був представником харківського клану і мав великий політичний досвід. Після його загибелі першу скрипку в Партії регіонів остаточно став відігравати донецький клан, так само як після вбивства Євгена Щербаня примою Донецька став Рінат Ахметов.

КОМЕНТАРІ

«ПІСЛЯ ЦІЄЇ ТРАГЕДІЇ ХАРКІВ ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ПОЛІТИЧНІ ЗАДВІРКИ»

Денис КАЗАНСЬКИЙ, блогер:

— Я вважаю, що після загибелі Кушнарьова були змінені акценти в тому плані, що Харків втратив своє політичне значення і політичну вагу. Кушнарьов був на чолі дуже серйозного та впливового клану. Він був одним із тих, хто стояв біля джерел Партії регіонів. Після цієї трагедії Харків перетворився на політичні задвірки. На перший план вийшов Донецьк, який висунув свою команду. З’явились так звані «донецькі». Добкін і Кернес були людьми суто регіонального значення і впливу на процеси, які відбувались в Україні, не мали. Вигідна ця смерть була «донецьким», які таким чином позбулися людини, яка конкурувала з ними за владу й авторитет на південному сході України.

«УКРАЇНА ВСЕ ОДНО Б ЗАЛИШИЛАСЯ В ОРБІТІ РФ, АДЖЕ КУШНАРЬОВ — ЦЕ БУВ РОСІЙСЬКИЙ ПРОЕКТ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Теоретично головними вигодоздобувачами вбивства Кушнарьова були «донецькі». Із самого початку проект Москви був таким: було створено низову політичну організацію з назвою «Єдина Україна», або, як її ще називали, «За ЄДУ». Тоді я писав до президентської Адміністрації і зустрічався з радниками президента, яким казав, що не можна допускати в Україні такий політичний проект, який ставив би під сумнів єдність України. Відповідь була такою, що нічого страшного в цьому немає. Ідея була така, що серцевиною організації мали бути «харківські» на чолі з Кушнарьовим, а гроші та електорат зганятимуть «донецькі». Але за півроку «донецькі» зрозуміли, що це їх не влаштовує. Кушнарьов як лідер «харківських», «донецьких» і на той час «дніпропетровських» уже не влаштовував нікого. І одного дня, незважаючи на свої тісні зв’язки з Москвою, Кушнарьов гине. Після цього на арену вийшли вже не «харківські» та «дніпропетровські», а «донецькі» з політичним проектом Партії регіонів.

Якби Кушнарьов був живим, то події все одно розвивалися б у тому ж руслі, але м’якіше. Він міг стати серйозним альтернативним кандидатом на той час, тобто конкурентом президента Ющенка, й міг би його перемогти. Але Україна все одно залишилася б в орбіті РФ, адже Кушнарьов — то був російський проект. Просто «донецькі» тоді розправилися з ортодоксальним чекістом Путіним та його проектом. Росія ж хотіла зробити Кушнарьова президентом нашої країни надовго.

«ДЛЯ ЯНУКОВИЧА КУШНАРЬОВ СТАНОВИВ СЕРЙОЗНУ КОНКУРЕНЦІЮ»

Олексій ДАНІЛОВ, екс-мер Луганська:

— Після загибелі Євгена Кушнарьова до влади в Харкові прийшов інший клан. У вбивствах як Євгена Щербаня, так і Євгена Кушнарьова (а я знав дуже добре і першого, і другого) були зацікавлені безпосередньо особи, які були не лише в Харкові, а й у Києві, тобто люди, які перебували біля керівництва. І в першому разі, і в другому Кушнарьов був неординарною особистістю і досить цікавою людиною. Хоч би що про нього казали, його позиція в абсолютній більшості була не антиукраїнська. Те, що він 2004 року виступав у команді Януковича, ще не означало, що він був не українським політиком. І таких у Януковича було дуже мало. Для самого Януковича Кушнарьов становив серйозну конкуренцію. Якби стояло питання, на кого робити ставку, то не факт, що та ж сама Росія могла поставити на розумнішого та поміркованішого політика, яким був Кушнарьов. І невідомо, як би зараз розгорталися події. Якщо торкатися вбивства Ахатя Брагіна, вбивства Євгена Щербаня, то вони були вчинені після узгодження з тими хлопцями, які зараз заправляють у Кремлі. Ця система ніколи не відходила на другий план. Було тимчасове «свободолюбие» за часів Єльцина, але воно було не тривалим.

«ПРИЧИНИ ЗАГИБЕЛІ БУЛИ НЕ ПОЛІТИЧНІ, А БІЗНЕСОВІ»

Олександр КІРШ, економіст, публіцист, Харків:

— Доказів того, що сталося з Кушнарьовим, на сьогодні фактично немає, бо їх знищили. На мою думку, причиною смерті Кушнарьова були його статки. Багато бізнесменів, які перебувають при владі, оформлюють свої активи на інших людей. Реальне володіння підприємствами Кушнарьова було оформлене на інших людей, і ці люди зажадали бути вже не формальними власниками, а фактичними. Що, власне, й відбулося після того, як його вбили. За непідтвердженими чутками, донька Кушнарьова після його смерті говорила: «Не можу зрозуміти, де гроші?» Першою реакцією Януковича на цю трагедію були слова: «Вони вбили його!» Це свідчить про те, що в цьому разі причини загибелі були не політичні, а бізнесові. Вважаю, в тому, що активи приховували, були спроби вийти з-під оподаткування. Але, знову ж таки, довести це неможливо. Щодо політичної складової, то в політиці всі борються одне з одним, особливо союзники, адже воюють за один електорат. Але вважаю, що в цьому разі політика була другорядною або взагалі не відігравала ролі. У політичному сенсі Кушнарьов не настільки заважав іншим, щоб його вбивати.