«Немає чіткої картини»

Олексій ЧОРНИЙ, громадський діяч, голова «ДемАльянсу» в Одесі:

— Що поганого? Місцева влада Одеси хоче провести реконструкцію Французького бульвару, яка передбачає знищення двох рядів дерев, розширення за їхній рахунок проїзної частини та забудову Французького бульвару високоповерхівками. Це планують зробити в інтересах забудовників. Ці плани загрожують повністю знищити Французький бульвар як «родзинку» Одеси. Замість історичної пам’ятки у вигляді спокійної зеленої вулиці з віковою бруківкою ми матимемо звичайну загазовану пильну вулицю «спального» району. Влада вже зрізала майже всі дерева у внутрішньому ряду Французького й заасфальтувала лунки. Що хорошого? На знак протесту проти цих планів одесити самостійно знімають заасфальтовані лунки за допомогою ломів і відбійного молотка, самі корчують пні й саджають дерева. Уже висадили 119 кленів і лип. Тепер багато хто з учасників акції запитує: а чи можуть ці дерева бути пам’яттю про французів, життя яких обірвалося так трагічно в той же час? Тим більше, що цієї суботи ми плануємо висадити ще 50 саджанців. Алея приблизно зі 150 дерев у внутрішньому ряді Французького бульвару. Вийде символічно.

Галина ДОЛЬНИК, керівник Фонду ім. Івана та Юрія Лип:

— По-перше, триває порушення перемир’я і продовжуються бойові дії. Залишається корупція на місцях і відсутність реформ. Особливо це відчувається в регіонах. Старі кадри не поступаються молодим, всюди «буксується» ініціатива. Крім того, я вважаю, що сутички у Верховній Раді (бійки, порушення етикету тощо) погано впливають на імідж державної влади. Із хорошого хочу відзначити важливе для моєї діяльності ухвалення в першому читанні закону про Інститут книги. Хоча закон недосконалий, але маємо надію, що українська книга стане важливим культурним суб’єктом для країни. По-друге, радує, що в деяких регіонах все-таки не дали пройти до місцевих рад опозиційним силам, чого, на жаль, не можу сказати про Одесу. Утім, загалом позитивним є те, що до України пожвавився інтерес за кордоном, і дедалі менше нас ідентифікують із Росією.

Ігор ШКЛЯЄВ, історик, викладач Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова:

— Як звичайний житель Одеси, бачу, що наша міська влада прикрашає місто: відновлюються парки, Траса Здоров’я, Куликове поле, п’ята станція Великого Фонтану, потроху реконструюють фасади. 50 років до цього ніхто нічого не робив. Тепер Одеса виглядає набагато пристойніше. Це означає, що гроші в міста є, потрібно лише бажання. Місцеві вибори вже пройшли, і дай Боже, щоб це бажання залишилося й надалі. Нам потрібно, щоб місто було гарним. А хвилює те, що промисловість зупиняється. Реформа поліції поки що нічого не дала — кримінал тільки росте, порядку немає. В мене є багато знайомих, яких пограбували останнім часом. І, звісно, гіперінфляція, яка б’є по кожному в нашій країні. Немає чіткої картини: куди ми йдемо, навіщо та що ми, зрештою, будуємо. Як викладач, бачу, що в багатьох студентів, на жаль, відсутній інтерес до обраної професії. Вони нібито просто стоять у черзі за дипломом... А чим менш освічений народ — тим легше ним маніпулювати.

Михайло БОРИСОВ, економіст:

— Позитивним я вважаю те, що останнім часом призупинено приватизацію порту Південний і ОПЗ (Одеського припортового заводу). Вважаю — такі стратегічні прибуткові об’єкти взагалі не повинні підлягати приватизації. Тим більше, що ОПЗ є ще й містоутворюючим підприємством. Негативним є поспішне, на мою думку, повідомлення начальника УВС Одеської області пана Лорткіпанідзе про завершення процесу перепризначення працівників міліції всієї області на тимчасові посади згідно із Законом «Про національну поліцію» після «кропіткої роботи УВБ». Закон набрав чинності із 7 листопада, й перевірити таку кількість людей, та ще й кропітко, за такий невеликий проміжок часу просто неможливо. Негативним є й відкрите протистояння між головою Одеської ОДА Міхеїлом Саакашвілі та мером Одеси Геннадієм Трухановим, що зараз розгортається в ЗМІ.

Ганна ПОДОПРИГОРА, координатор Центру зайнятості для вимушених переселенців:

— Центр зайнятості для вимушених переселенців — це лише один із наших проектів. До цього ми шукали людей, які приїхали з Донецької та Луганської областей і зацікавлені реалізувати свій бізнес в Одесі. Після того, як ми їх відібрали, на території коворкінгу Impact Hub проходило 2,5-місячне навчання. Зараз відбувся захист 14 проектів, які отримали грантове фінансування для відкриття бізнесу. Переможці вже активно займаються своєю справою і готові працевлаштовувати таких самих переселенців, як і вони. Це дуже хороша динаміка. Мені здається, потрібно давати переселенцям можливість себе реалізувати. Однак в Центрі зайнятості для вимушених переселенців ми стикнулися з тим, що не всі готові йти працювати. На мою думку, це пов’язано з тим, що категорія людей, яка переїхала в Одесу, не впевнена в завтрашньому дні. Вони не знають, чи залишаться тут. Переселенці йдуть працювати на сезонні роботи, де їм виплачують гроші щоденно або щотижнево.

В Одесі позитивним є те, що люди об’єднуються, починають одне одному більше допомагати. У найбільших фондах Одеси є волонтери-переселенці, які відчувають себе більш стабільними й готові допомагати іншим. Я також займаюся дітьми-переселенцями. Хочу зазначити, що в Одесі дуже хороша соціалізація, бо тут добре ставляться до переселенців.

Крім того, ми зараз працюємо над новим проектом «Банк часу». Завдяки йому люди змогли б надавати одне одному послуги, передавати знання в обмін на якусь іншу послугу. Наприклад, якщо комусь потрібна няня, а комусь — юридична консультація, вони б могли обмінятися знаннями, досвідом та навичками в безгрошовому форматі.