Чорноморський регіон і місце в ньому України
Чорне море — стратегічне море і займає унікальне положення. Воно зв’язане з іншими морями через два вузькi виходи: Босфорський пролив і внутрішнє Мармурове море. Чорноморський регіон привертає все більше уваги в рамках ширшого Євроатлантичного регіону.
Туреччина здійснює контроль на Босфорським проливом згідно з конвенцією Монро від 1936 року. Понад 70 років ефективно функціонує своєрідний режим, передбачений цією конвенцією. Він забезпечує свободу морських торговельних перевезень через пролив, а також регулює проходження, присутність і час перебування військових кораблів у Чорному морі.
Хочу нагадати, що Чорне море ніколи не було місцем великих зіткнень чи навіть конфліктів під час всього періоду сумнозвісної холодної війни. Варто нагадати, що прибережними державами були колишній Радянський Союз, Румунія, Болгарія і Туреччина. Тобто одна країна-член НАТО проти трьох членів Варшавського договору, один з яких був другою супердержавою у світі. Я вважаю, що мир забезпечувався завдяки стриманості всіх сторін. Крім цього, винятковий режим конвенції Монро оберігав Чорне море від перебування у центрі міжнародної уваги. Сталість політики Туреччини щодо доступу в Чорне море бойових кораблів інших неприбережних країн підтримувала давнiй регіональний баланс.
За сьогоднішніх обставин ми повинні чітко розрізняти поняття «морська зона Чорного моря» і «ширший Чорноморський регіон». Морська зона оточена шістьма прибережними державами. Три з яких є членами НАТО, а решта — партнери НАТО. Ширший регіон утворює невід’ємну частину регіону, який включає Балкани, Кавказ, а також Середземномор’я, яке сягає Близького Сходу.
Виклики, які постають у цих різних регіонах, є зовсім відмінними як за природою, так і масштабом. Морська зона є відносно вільною від асиметричних ризиків. Приморські держави мають ефективні засоби стримування ризиків, які можуть виникнути в майбутньому. З іншого боку, ширший регіон включає певну кількість заморожених конфліктів, як, наприклад, Нагірний Карабах, Абхазія, Південна Осетія і Придністров’я, а також проблеми, які відносяться до енергетичної безпеки і демократизації.
Два відміннi регіони не включають одних і тих самих акторів. Морська зона, перш за все, має відношення до шести прибережних держав. Ширший Чорноморський регіон охоплює країни регіону, які оточують Чорне море і не обов’язково межують з морем. У цей регіон можуть входити нерегіональні країни.
Важливо приділяти належну увагу цим відмінностям між морською зоною і ширшим Чорноморським регіоном, щоб правильно аналізувати виклики і розробляти відповідні способи і засоби для залагодження викликів у кооперативний спосіб.
Три набори цілей є невід’ємними стовпами стратегічних інтересів Чорноморського регіону як складова частина більшого Євроатлантичного регіону. Ось вони:
— демократія і ринкові економічні реформи: розширення політичних свобод, верховенство права і дотримання прав людини; поліпшення функціонування ринкової економіки;
— енергетика і торгівля: заснування мережі численних нафто- і газопроводів; збільшення обсягів торгівлі через розвиток транспортної та комунікаційної інфраструктури; спрощення візового режиму, щоб сприяти товарообігу, інвестиціям і туризму;
— безпека: боротьба з тероризмом, організованою злочинністю і поширенням зброї масового знищення, збільшення співпраці з питань безпеки на кордонах і цивільно-військового реагування у разi надзвичайних ситуацій; вирішення конфліктів.
Які ж на сьогоднішній час існують механізми для того, щоб справлятися з такими викликами.
15 років тому була започаткована ініціатива зi створення Організації чорноморської економічної співпраці (ОЧЕС). Ініціатива ґрунтувалася на ідеї, що збільшення економічної співпраці серед країн Чорного моря сприятиме досягненню сталого економічного розвитку і посиленню стабільності в регіонах. З того часу ОЧЕС розвинулась у зрілу регіональну організацію з широкою інституційною основою. 1999 року вона трансформувалась в регіональну організацію.
Охоплюючи площу величиною 20 млн. кв. м з населенням 330 млн. чоловік, ОЧЕС має величезний економічний потенціал. На сьогодні три члени ЄС і чотири члени НАТО одночасно є членами ОЧЕС. Крім цього, сім країн ЄС, а також сім країн НАТО мають статус спостерігача в ОЧЕС. Таким чином, неминуче ця організація буде залишатися важливим актором в досягненні подальшої інтеграції Чорноморського регіону в ширший Євроатлантичний регіон.
Європейська комісія в комунікації до Ради ЄС від 4 грудня 2006 року висловила «очікування встановлення регулярного діалогу з ОЧЕС на рівні міністрів закордонних справ». Єврокомісія також підкреслила у документі «Чорноморська синергія — Нова регіональна ініціатива співпраці» від 11 квітня 2007 року, що «широке членство в ОЧЕС і той факт, що Росія і Туреччина є її засновниками, — вирішальна перевага і може зробити істотний внесок в успіх Чорноморської синергії».
ОЧЕС вистояла випробування часом і довела свою цінність як ефективна організація в сфері сприяння співпраці в ширшому Чорноморському регіоні. Під час головування Туреччини 25 червня в Стамбулі відбудеться 15-річний ювілейний саміт. Він надасть неоцiненну можливість переглянути і визначити нове бачення ОЧЕС з огляду на розвиток ситуації у світі. Україна перебирає головування в організації у листопаді цього року.
Що стосується безпеки в морській зонi Чорного моря, то 1998 року вперше була обговорена ініціатива, спрямована на будівництво військового аспекту співпраці. На наступних переговорах з прибережними державами 2 квітня 2001 року, майже за п’ять місяців до 9 вересня 2001 року, в Стамбулі був підписаний документ про створення воєнно-морських сил BLACKSEAFOR. Сьогодні всі прибережні держави Чорного моря є учасницями BLACKSEAFOR.
На початку масштаб діяльності цих сил обмежувався наданням гуманітарної допомоги, рятувально-пошуковими операціями і захистом довкілля. Ця діяльність служила для поліпшення добросусідських дружніх відносин серед прибережних держав (деякі з яких у минулому були ворогами).
Після 11 вересня, яке ознаменувало початок нової ери в глобальній, регіональній і національній безпеці, застосування вперше в історії НАТО п’ятої статті Вашингтонського договору, в Середземному морі була започаткована операція «Активні зусилля».Всі ці обставин також вимагали трансформації BLACKSEAFOR, щоб підлаштувати їх до нового середовища безпеки. Процес трансформації йде повним ходом.
Тим часом, щоб уникнути прогалину безпеки в морській зонi Чорного моря, 1 березня 2004 року турецький військово-морський флот ініціював операцію «Чорноморська гармонія». До участі в цій операції були запрошені всі прибережні держави. Російська Федерація приєдналася в грудні 2006 року. 25 квітня 2007 року набув чинностi протокол щодо участі України в операції «Чорноморська гармонія». Зараз тривають консультації з Румунією. Також є сподівання, що розпочнуться переговори з Болгарією та Румунією.
Операція «Чорноморська гармонія» є спорідненою за ініціативою з операцією НАТО «Активні зусилля» і спрямована на стримання, зупинення і запобiгання загрозi тероризму, а також незаконному перемитництву зброї масового знищення. Ініціатива полягає в проведенні періодичних місій спостереження, супроводження, а при необхідності — й висадки на підозрілі кораблі. «Чорноморська гармонія» регулярно надає інформацію НАТО і тісно координує діяльність з операцією «Активні зусилля» в Середземному морі. «Чорноморська гармонія» вважається успішною регіональною спробою, спрямованою на стримання можливих асиметричних ризиків у морській зонi Чорного моря. У цьому відношенні після подій 11 вересня 2001 року вона доповнює зусилля в ширшому Євроатлантичному регіоні.
Дехто стверджує: якщо «Чорноморська гармонія» стане багатонаціональною операцією, зберігаючи свій споріднений статус з операцією «Активні зусилля», то вона може передати свою місію силам BLACKSEAFOR, які є функціональним інструментом в галузi морської безпеки Чорного моря. «Чорноморська гармонія» і BLACKSEAFOR мають стати інструментами, які зв’язують інтереси НАТО з тими прибережними державами, що зацікавлені у входженні в євроатлантичну систему безпеки.
На регіональному рівні також існують інші організації та зусилля, де країни цього регіону співпрацюють. До них можна віднести ГУАМ-ОДР (організація за демократію і розвиток), СДВ (спільнота демократичного вибору), Засідання міністрів оборони країн Центрально-Східної Європи, Центральноєвропейська ініціатива співпраці та Енергетична спільнота Центрально- Східної Європи. Окрім цього, існує румунська ініціатива Чорноморський форум. Відповідно до комунікації Європейської комісії до Ради ЄС щодо «Чорноморської синергії», «враховуючи зосередження уваги на регіональному партнерстві й мережах, вона може бути особливо корисною на рівні неурядових організацій та громадянського суспільства».
Всі такі утворення можуть вiдiгравати допоміжну роль у зміцненні статусу регіону як складової частини більшого Євроатлантичного регіону, за умови, що їхні мандати уникають дублювання функцій та їхня діяльність є добре скоординованою. Також важливо, що вони не переслідуватимуть антагоністичну політику. Пріоритет слід надавати найбільш ефективному використанню інститутів, які вже існують.
Що стосується України, то, виходячи з перспективи Чорного моря, вона вже є частиною всіх цих регіональних організацій і, перш за все, ОЧЕС, BLACKSEAFOR, «Чорноморська гармонія». У регіоні Чорного моря Україна є важливим актором з величезним потенціалом. Її активна участь у всіх цих структурах зробить внесок у консолідацію відносин між Чорноморським регіоном і ширшим Євроатлантичним регіоном. А це у свою чергу забезпечить Україні основу, щоб зробити інформований вибір щодо інтеграції в глобальну архітектуру безпеки. Консолідація демократичної зрілості в Україні точно буде сприяти зміцненню миру, а також процвітанню як України, так і цього регіону та ширшого Євроатлантичного регіону.
