Про Меркель, «містралі» і вину Росії

Своєю статтею «Вина Росії» Штефан Корнеліус струсонув увесь німецький медіа-простір. Багато хто вже засуджував дії Путіна, але на таку гостру критику не наважувався ніхто. Після збитого літака MH17 редактор міжнародного відділу Sueddeutsche Zeitung відкрито написав, що вину має взяти на себе Росія. Після цього йому почали надходити анонімні листи з погрозами та побажаннями смерті... Крім аргументації своїх думок щодо терористів на сході України та безпосереднього впливу Путіна на ці процеси, Штефан говорить про необхідну реакцію Європи. Проте додає, що економічні санкції проти Росії слугують передусім заспокоєнням самих себе. «Політика Заходу щодо української кризи має два пункти, — пише Штефан Корнеліус, — по-перше, знайти рішення у війні із сепаратистами (говорити про громадянську війну, зважаючи на величезну кількість людей з Росії, які проникли на територію України, є абсурдом). Отже, слід хоробро шукати врівноваження взаємин з Росією. А по-друге, Захід не хотів конфлікту. Адже розділена Європа чи самотній голос Америки лише підсилюватиме сприйняття російського президента Путіна, що Захід став слабким». Про те, що прогавила Меркель, «містралі» та позицію Заходу — в інтерв’ю з журналістом і публіцистом, раніше кореспондентом, а тепер редактором міжнародного відділу Sueddeutsche Zeitung, автором біографічної книжки про німецького канцлера Ангелу Меркель Штефаном КОРНЕЛІУСОМ.

— У своїй статті «Вина Росії» ви написали, що Росія очевидно  впливає на дії на сході України і що ЄС та Америка мають дати рішучу відповідь. Якими, на вашу думку, повинні бути ці кроки, адже дійшло вже до третього етапу санкцій?

— Європейський Союз наразі має лише такі важелі, як санкції. Вони заслабкі і я думаю, що ці санкції слід посилювати. По-друге,  негайно припинити постачання зброї в Росію, яку їй продає Франція. На жаль, вельми важко змінити політичний курс, якщо це стосується економічних особистих інтересів. Щодо цього останнім часом були цілком чіткі сигнали.

— Як може Німеччина, і Меркель зокрема, вплинути на інші країни Європейського Союзу, аби ті також ввели третій етап санкцій?

— Власне, цим Меркель і займається останній тиждень. Вона намагається на це вплинути, але економічні інтереси не дають цього зробити. Деякі країни мають між собою значні суперечки, які виділяються із загальної картини. Головне, щоб не сталося розколу Європи. Якщо відбудеться розкол Європи, Путін тріумфуватиме. Він тільки й чекає на те, щоб показати якою слабкою є Європа.

— Як прокоментуєте те, що Ангела Меркель просила президента Франції Франсуа Олланда припинити поставку «містралей», проте він заявив, що не може цього зробити, бо укладено контракт?

— На мою думку, поставка «містралей»  — це колосальна помилка Франції, яку слід негайно виправити. Німеччина теж має припинити торгівлю з Росією. Раніше       була історія, що поставили танки з Німеччини в Росію для випробувань. Це неприпустимо і все це треба зупинити. Європа не може постачати зброю країні, яка веде війну. Тому що це людські смерті.

— Як ви оцінюєте політику Меркель у цій ситуації?

— Пані канцлер стоїть на верхівці і намагається щось зробити, бути посередником для діалогу. У неї є доступ до Путіна. Але Меркель пропустила той момент, коли Путін почав рухатися у зовсім іншому напрямі. Це було великою поразкою. Попри це, вона зараз єдина хто може ясно сказати, що політика Росії — неправильна, фальшива.

Випадок зі збитим літаком МН17 абсолютно змінив ситуацію. Всі оговталися, зараз тривають процеси, які відбуваються всупереч волі країн, що не хочуть приєднатися до протидії та відкритого опору.   Це питання  буквально розколює Європу.

— Які подальші кроки робитиме Європейський Союз?

— ЄС тиснутиме на Росію санкціями. Сподіваюся, що Європа врешті візьме на себе політичну ініціативу. Тому що та війна, яка відбувається в Донецьку та Луганську, — не кінець і не вирішення проблеми. Путін мусить відкрито припинити підтримку сепаратистів та взяти на себе відповідальність і визнати свою вину. Із боку Європи має бути чіткий сигнал, що війна — безглузда. Донецьк і Луганськ — частина України, яка не може бути від’єднана.