Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Хата з особливою аурою

У Мошнах на Черкащині — новий музей, присвячений Тарасові Шевченку
29 січня, 17:19
2013 РОКУ ПОЧАЛИ РОЗРОБЛЯТИ ПРОЕКТ РЕСТАВРАЦІЇ БУДИНКУ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ЧЕРКАСЬКОГО АРХІТЕКТОРА СЕРГІЯ ТУРЕНКА. САМІ РЕСТАВРАЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНІ РОБОТИ ТРИВАЛИ ЛИШЕ З ПОЧАТКУ ЖОВТНЯ ДО КІНЦЯ 2013 РОКУ. ПРАГНУЛИ МАКСИМАЛЬНО ЗБЕРЕГТИ АВТЕНТИЧНІСТЬ БУДІВЛІ. УСЕ ЗАЛИШИЛОСЯ ФАКТИЧНО ТАКИМ, ЯК БУЛО ЗА ШЕВЧЕНКА. «МИ ДОКЛАЛИ ЧИМАЛО ЗУСИЛЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗАКРІПИТИ БУДИНОК, УНЕМОЖЛИВИТИ ПОДАЛЬШУ РУЙНАЦІЮ», — РОЗПОВІДАЄ АЛЛА КУШНІР

На початку січня в селі Мошни Черкаської області відкрили музей-відділ «Тарас Григорович Шевченко в селі Мошни» при Черкаському обласному краєзнавчому музеї. Унікальність музею, насамперед, в тому, що розташований він у автентичній хаті середини XIX століття, де у липні 1859 року перебував Шевченко після арешту в Прохорівці. Буквально за два місяці львівські реставратори відновили цю хату, а також стайню, колодязь і подвір’я. Втім, деякі роботи ще продовжуються. Скажімо, «оживляють» бутафорну криницю, а також доводять до ладу інші дрібні деталі.

У Мошнах Тараса Шевченко побував у той, невеселий для нього, період не вперше. Записи у щоденнику, малюнки, а також народні перекази, які з покоління в покоління передаються в Мошнах, свідчать, що він любив цю місцевість. Його вражали як величні краєвиди з Дніпром, Мошногорами й прадавніми гаями, так і місцеві люди, в тому числі красиві жінки. Врешті, не можна не згадати і про «прогресивність» Мошнів, які на той час мало чим поступалися Черкасам і в дечому навіть випереджали. Розкішний «англійський парк», архітектура Торрічеллі, палац Воронцова з унікальною бібліотекою та колекцією картин, передові європейські технології. Це ті самі Мошни, які були на той час не просто 15-тисячним містечком і центром волості Черкаського повіту Київської губернії, а  містом, де вперше в Російській імперії з’явився пароплав.

Саме до Мошнів Тараса Григоровича привезли «поліційним дубом», тобто дубовим човном із суцільного корпуса, після арешту в Прохорівці навпроти Канева.

У Мошнах Шевченка спершу помістили у волосній управі. Потім — у будиночку станового пристава. До речі, містечком на той час володіла вдова Семена Воронцова Єлизавета (в дівоцтві — Браницька) — рідна дочка «усмирителя» гайдамацького повстання Ксаверія Браницького, який четвертував Гонту і засудив Залізняка, потопивши у  крові Коліївщину.

Втім, подальше перебування генія в Мошнах допомогли полегшити його друзі — троюрідний брат Варфоломій Шевченко (управитель сусіднього маєтку князя Лопухіна у Корсуні), відомий меценат і підприємець Платон Симиренко, а також Олексій Хропаль. Симиренко був кумом управителя Мошнів Івана Ягницького, до якого друзі Шевченка  відразу й приїхали. Після цього Шевченко міг вільно пересуватися територією Мошнів, а також обирати місце для ночівлі. Тож у ніч з 14 на 15 липня 1859 року Шевченко ночував у заїжджому дворі Нагановських, тобто в хаті, де розміщений сьогодні музей.

Загалом Шевченко перебував у Мошнах з 13 по 18 липня, а також з 21 по 27 липня, коли його з Черкас привезли в Мошни й готували до етапування в Київ.

У Мошнах дуже цінують і постійно зберігають пам’ять про Шевченка. Недаремно десь із початку XX століття дуже популярними тут були свята, присвячені саме перебуванню Шевченка в Мошнах. До хати, яка стала сьогодні музеєм, з’їжджалися різні самодіяльні колективи, хори, інтелігенція й прості люди, вшановуючи ці події.

Власне, як згадує директор Черкаського обласного краєзнавчого музею Алла Кушнір, про необхідність створення музею Шевченка місцеві краєзнавці й жителі говорили давно. Врешті, їх звернення дійшло й до Президента. 2012 року був виданий відповідний указ про створення такого музею. Наприкінці того ж року викупили хату в нащадків сім’ї Маринковських, що володіла нею з початку XX століття. Музей — колишній будинок заїжджого двору Нагановських, де зупинялися для відпочинку проїздом із Черкас до Канева чи Києва або ж навпаки.

За словами Алли Кушнір, метою організаторів було відтворення духу часів Тараса Шевченка. Для цього в архівах серйозно працювали над історичними джерелами.

В музеї — достатньо етнографічного матеріалу: посуду, ткацьких виробів, вишивки тощо. Завдяки місцевому жителю й краєзнавцю Сергію Гречусі тут з’явилося ліжко середини XIX століття. Очевидно, з цього самого будинку заїжджого двору Нагановських. Ймовірно, саме на цьому залізному ліжку з розмальованими спинками, яке трохи реставрували, і спав «кобзар».

«Головний раритет — це хата, яка несе пам’ять про Шевченка і його дух. Ті, хто приходить до музею, зазначають, що в хаті є якась особлива аура, дуже позитивна», — стверджує директор обласного краєзнавчого музею.

Крім того, прекрасно збереглася автентична піч, яку теж реставрували. У цій печі майже до останніх днів колишня власниця хати пекла паски на Великдень.

Представлено в музеї й давній буфет сім’ї Маринковських. Крім того, на стінах  роботи черкаських художників — Віктора Крючкова, Івана Бондара, Неоніли і Лева Недосеків — про перебування Шевченка в Мошнах.

В експозиції також — копії малюнків і щоденникових записів Шевченка. Серед малюнків — розкішні дерева у Мошнах.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати