Діалог чи точка неповернення

Питання стоїть не про політичне майбутнє влади чи опозиції, а про долю країни. Про те, що попереджали експерти під час протестів, сталося. З’явилися перші жертви. І це трагічно. Особливо, коли це трапляється в День Соборності та Свободи України. Офіційно правоохоронні органи підтвердили загибель двох учасників протестів, а ЗМІ повідомляють про чотирьох.

В ситуації, яка склалася сьогодні в країні винуваті обидві сторони. Опозиція, яка закликала і закликає виходити на Майдан і яка протягом двох місяців не спромоглася запропонувати реальний план дій, або забезпечити бодай частину тих вимог, яких вимагають протестувальники. Сьогодні опозиція продовжує закликати людей виходити на вулицю і відгороджується від відповідальності за стан, у якому опинилася країна.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«Прийняття диктаторських законів, застосування сили, ігнорування законних вимог громадян... Все це є одним планом дій, яким Янукович фактично зараз перетворюється на диктатора в центрі Європи, — коментує «Дню» народний депутат. «УДАР» Володимир Куренной. — За ситуацією в країні відповідає Президент. Два місяці люди стояли на Майданах і висували законні вимоги до влади. Президент цього не бачив, не чув, не хотів реагувати на це! І тільки він, а також ті люди, які віддавали накази, злочинне застосовування сили, мають відповідати за ситуацію в країні».

Як планує діяти опозиція далі, щоб зупинити насильство? На це запитання Куренной не зміг відповісти. Проте відповіли його колеги по опозиції зі сцени Євромайдану. «Попри звірячі дії влади ми не скасовуємо засідання Народної ради та віче на Майдані сьогодні ввечері. Однак просимо жінок та дітей не приходити на Майдан. Ми оголошуємо тотальну мобілізацію і в Україні знайдеться багато патріотів, готових померти заради того, щоб бути вільними людьми», — заявив Олександр Турчинов від «Батьківщини». Цікаво, чи готовий померти за це сам Турчинов, який був при владі, але мало що зробив, щоб змінити правила гри?

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Але головним чином відповідальність за ситуацію в державі лягає на владу. Вона два місяці не чує людей і абсолютно не йде ні на які поступки. Наприклад, й досі не покарані винні у розгоні студентів на Майдані 30 листопада. Після останніх подій в Україні, влада наразилася на шквал критики з боку Заходу — і ЄС, і США висловили велике занепокоєння з приводу ситуації в нашій країні. Сполучені Штати навіть пішли далі — відкликали візи декількох українців, які були пов’язані з насильством. Про це йдеться в повідомленні на офіційному сайті посольства США. У відомстві розглядають подальші заходи щодо осіб, відповідальних за застосування насильства в Україні.

Віктор Янукович втрачає підтримку на Заході. З іншого боку, «підписавши антигромадянські закони, він остаточно став інструментом реалізації не власного сценарію, а кремлівського...», каже в інтерв’ю «ostro.org» співголова Координаційної Ради Громадянської Асамблеї України Анатолій Пінчука. «Під «поглинанням України» Росією мається на увазі — призвести остаточне переформатування уряду України під забезпечення інтересів Росії, і в подальшому, підписання Україною угоди про Митний союз», — продовжує Пінчук. Як бачимо, влада затиснута «квотою Кремля», але, разом з тим, замість того, щоб йти на діалог з власним суспільством і заручитися його підтримкою, вона забарикадувалася і не чує людей, спілкуючись з ними лише методом сили.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Була учора і обнадійлива новина. Президент Віктор Янукович запросив лідерів опозиції на переговори по вирішенню політичної кризи в Україні. Зустріч тривала більше трьох годин. Лідери опозиції залишили Адміністрацію президента без коментарів. На момент здачі номера не було відомо про подробиці зустрічі.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«ЗАРАЗ ПОТРІБНО МОБІЛІЗУВАТИ ТИХ, ХТО ВВАЖАЄ СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНИМИ ЗА УКРАЇНУ»

Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Мені здається, зараз потрібно мобілізувати тих, що вважають себе відповідальними за Україну. Необхідні офіційні заяви від професійних спільнот. Я не чую письменників, митців, академіків, всіх тих, кому дали усілякі почесні звання. Вони не розуміють, що на них головна відповідальність? Вони все отримали від суспільства, їх нагородили всім, чим можна, де їхнє слово, коли це потрібно країні?

Так, ми чуємо журналістів, але ніхто не чіпає тих, що вважають себе інтелектуальною чи творчою елітою суспільства.

Опозиційні лідери повинні запропонувати реальні шляхи виходу із ситуації. Вони, нарешті, відповідальні за два місяці перебування людей на Майдані. Вони закликали стояти до кінця, але ж ми мали розуміти, що у людей колись урветься терпець, не можна тримати народ у таких умовах взимку на вулиці. Результатом цієї політичної бездіяльності стала така агресивна реакція людей.

З другого боку ми бачимо нахабство влади, від дій якої можна лише впасти у відчай. Ми вже бачили, що вона обрала такий шлях, щоб ні з ким не рахуватися, більшість людей вона не хоче чути. Дослідження, що проводили восени, свідчили: більшість людей — за європейський вибір. Більш того, за грудень зросли настрої на підтримку європейського майбутнього в Україні, але їх не чують. Також дослідження показали, що навіть у східних і південних регіонах три чверті населення в більшості всіх регіонів України виступили проти розгону першого мирного Майдану. Але цього теж не чують.

Межу перейшли ще 30 листопада, коли вперше в Україні була нахабна силова акція. З цього все почалося. Ми ж розуміємо, що якщо зараз відбудеться силове вирішення питання з Майданом — санкції будуть повномасштабними. Подальша ескалація конфлікту може закінчитися громадянською війною чи диктатурою, але вже у повному сенсі цього слова, це вже буде не гіпотетично законодавча диктатура, що було зроблено 16 січня, а диктатура в повному сенсі.

Буде поглиблюватися розкол за регіональною ознакою, на жаль, це вже спостерігається. А ми ж цього не хочемо. Вперше за 20 років у мене дуже погане відчуття, я завжди бачив якісь перспективи, а зараз — дуже важко. Хоча зрозуміло: якби була добра воля влади — була б стратегія. Перше, що треба зробити, щоб заспокоїти суспільство, — відмінити закони 16 січня. Для реальних переговорів це єдина вимога — відмінити закони, котрі призвели до спалаху, а потім вже розбиратися, як розв’язати політичну кризу.

«ІСНУЮТЬ РИЗИКИ, ЩО В РАЗІ ПОГЛИБЛЕННЯ ПРОТИСТОЯННЯ МОЖЕМО ПРОЙТИ ТОЧКУ НЕПОВЕРНЕННЯ...»

Анатолій КІНАХ, президент УСПП, народний депутат, Партія регіонів:

— Ситуація стає ризикованою і загрозливою через те, що поглиблюються як соціально-економічні, так і суспільно-політичні ризики. Це, безумовно, дуже турбує бізнес-спільноту, включаючи асоціації, об’єднання та УСПП. На тлі тих подій, які відбуваються, складно очікувати позитивного інвестиційного клімату та умов для розвитку, підвищення ефективності, конкурентоспроможності економіки.

Позиція абсолютної більшості промисловців, підприємців, роботодавців: вихід із цієї ситуації треба шукати мирним, демократичним, шляхом без силових методів. А маючи на увазі масштаби загроз, які вже зачіпають стратегічні національні інтереси, економічний розвиток, державність, територіальну цілісність, треба, щоб влада, опозиція та громадські організації зрозуміли масштаби цих загроз, відсунули політичні особисті проблеми на задній план і максимально об’єднали зусилля для виходу на загальнонаціональний діалог.

У разі відсутності зусиль з усіх сторін для мирного, демократичного, вирішення питання загроза йтиме не тільки в контексті націоналізації. Вона зачіпатиме стратегічні питання — такі, як державність і територіальна цілісність. Я впевнений, що можливість для діалогу ще є. Дуже важливо, щоб до таких зусиль на внутрішньому просторі додалися зусилля наших партнерів. Ми впевнені, що необхідно, зокрема, щоб започаткували діалог за участю міжнародного співтовариства, передусім із ЄС та Російською Федерацією. Адже питання стосується не адаптації України до умов вільної торгівлі з ЄС. Існують ризики, що в разі поглиблення протистояння можемо пройти точку неповернення, й у цьому протистоянні переможців не буде.

Ми впевнені, що надзвичайний стан не потрібен сьогодні. У цих умовах він може тільки поглибити конфронтацію. Треба шукати загальнонаціональний діалог і знаходити рішення, які відповідають не інтересам окремих політичних владних структур, а — державним. Іншого сценарію немає. Маємо надію, що надзвичайного стану не буде. І треба зробити все, щоб цього не відбулося. Заяви про обдзвін депутатів про готовність для голосування в четвер — це дезінформація... Наші представники політичної опозиції, по суті, втратили контроль над ситуацією. І це очевидно. Тому потрібно ще розуміти, з ким вести ці переговори.

Я впевнений — треба, щоб в діалозі брали учать не тільки представники політичної опозиції, а й громадських об’єднань та людей, які відображають загальні настрої тих, хто вийшов на Майдан. І тоді можна знайти якусь точку опори в переговорах... Усі, незалежно від посад, прізвищ, політичного кольору, які порушили головні вимоги з прав людини, які зокрема були прямими учасниками трагічних подій із побиття, мають бути покарані. Люди однозначно праві, вимагаючи відповідальності винних, виходячи з рівності всіх перед законом. Це — один із тих результатів, який би дав можливість спрямувати ситуацію в напрямі мирного, демократичного, виходу із кризи.

«ТОЧКУ НЕПОВЕРНЕННЯ ПРОЙДЕНО»

Сергій ТЕЛІЖЕНКО, науковий співробітник Кримського філіалу Інституту археології НАН України, кандидат історичних наук, Луганськ:

— Як кажуть і європейські експерти, і наша мисляча спільнота, точку неповернення пройдено. З’явилися перші жертви і поранені. Повинна бути політична воля Президента України. Я бачу тільки один шлях — виходити на вулицю. Як показав досвід останніх місяців, усі листи, прохання, виступи інтелігенції жодним чином не впливають на думку Януковича.

На Луганщині багато людей (переважно віком від 45 років) бажають повернення до СРСР, тому вони можуть сприйняти загрозу розділення країни як можливість отримати те життя, яке було в їхній молодості. Але такого повернення не буде. Людей, які замислюються над цими загрозами, в Луганську не так уже й багато. Люди зомбовані «хвилинками ненависті» на місцевому телебаченні, новинами з російських «Вестей», 1-го Російського і, може, Першого Національного каналу. Наприклад, у деяких районах області немає «5 каналу», тобто люди не можуть отримати інформацію з різних джерел та, власне, і не бажають.

«МИ ЩЕ НЕ ПЕРЕЙШЛИ МЕЖІ... ЄДИНИЙ ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ВАРІАНТ — ПЕРЕГОВОРИ ТА ПОШУК КОМПРОМІСУ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Зараз потрібен не діалог, а переговори. Діалоги — це довгі розмови, великі красиві промови тощо. Зараз на це часу немає. Час зараз — це питання життя і смерті в прямому смислі цих слів. Дуже добре, що зараз Президент зустрівся з лідерами опозиції. Це — перший крок, який треба зробити. Якщо не переговори, тоді силовий сценарій. Або з одного, або з другого боку. І це — шлях до громадянської війни. Це треба розуміти.

Те, що ми вже бачили на Грушевського, я б назвав репетицією громадянської війни. Але ми, на жаль, на цьому шляху. Ми ще не перейшли цю межу, як багато хто зараз говорить, що ми перейшли Рубікон. Ми на ньому. Перші жертви —  ознаки цього. А перехід Рубікону — це масове, масштабне застосування сили, вогнепальної зброї. У відповідь теж буде застосування сили та вогнепальної зброї, можливо, не одразу. Це вже — громадянська війна.

Єдиний альтернативний цивілізований варіант — переговори й пошук компромісу, взаємні поступки. І перше, що треба робити, — домовитися про перемир’я. І про відвід влади, бойовиків, кого завгодно, про певну зону демілітаризації на Європейській площі        — щоб не переходили її й не штурмували один одного. Друге — скасування або хоча б призупинення дії тих законів, які було ухвалено минулого тижня. Тому що ці закони стали каталізатором нової хвилі кризи. А далі треба домовлятися. Я не думаю, що зараз предметом переговорів буде відставка Януковича. Слід бути реалістами.

Зараз треба бути або реалістом, відповідальною людиною, або виявляти революційний чи контрреволюційний ентузіазм. Якщо реалізм     — то не відставка або капітуляція когось з одного чи іншого боку, а спроба домовитися про правила чесної гри на наступних президентських виборах  2015 року. Щоб Кличко зміг брати участь у виборах, можливо, й Тимошенко, чому ні? Якщо Європейський суд з прав людини визнає, що вирок по її справі був, м’яко кажучи, не зовсім коректним. Щоб ЦВК було сформовано на паритетних засадах і щоб цей орган був справді незаангажованим. Гадаю, після останніх подій треба, щоб була і гарантія виходу з кризи у вигляді непартійного уряду, нейтрального. Інакше ми з кризи не вийдемо. І, безумовно, треба домовлятися про поступову, покрокову демілітаризацію центру Києва.

Іван КАПСАМУН, Ольга ХАРЧЕНКО, Наталія БІЛОУСОВА, «День»