«Важливо об’єктивно розібратися в ситуації»

Мій давній словацький друг Петер, з казково гарного містечка Бардієва, два роки поспіль відкладав свій візит до мене через події в Україні. Цього року, попри застереження сина, він таки повірив мені, що війна — далеко від Закарпаття, і два тижні тому, разом із дружиною Геленою гостювали в нас. Для кращих вражень ми повезли друзів на фестиваль у Колочаву, а по дорозі відвідали мирне Мукачеве. А рівно через два тижні місто над Латорицею раптово стало лідером трагічних новин, відтіснивши на другий план навіть події на Донбасі...

Що насправді спричинило «вибух»? Відповідь на це питання сьогодні у ЗМІ та в соціальних мережах дають фактично всі. Спробуємо для початку викласти низку фактів, які мали місце на Закарпатті впродовж останніх тижнів.

НАПЕРЕДОДНІ

Відомо, що основою чи не всіх протистоянь, конфліктів і воєн є перерозподіл фінансових потоків та заволодіння об’єктами, які формують ці потоки. На Закарпатті немає вугільних копалень, металургійних гігантів, унікальних феросплавних, титано-магнієвих та припортових заводів, нафтових і бурштинових родовищ та інших привабливих об’єктів, які стають останніми роками предметом жорстокого протистояння між «акулами бізнесу» та «динозаврами влади».

У нас найпотужнішими джерелами поповнення особистих рахунків в офшорах та «підживлення» корупціонерів у столиці є неконтрольоване лісокористування та контрабанда тим же свіжозрубаним лісом, контрафактними цигарками та алкоголем, переправлення через кордон нелегальних мігрантів, наркотрафіки. На Закарпатті, де навіть діти залюбки бавляться у митників та контрабандистів, вважають, що край реально контролює той, хто контролює митницю. Інші багаті та впливові бізнесмени, чиновники, правоохоронці — просто «в долі». Тому ставки у боротьбі за «хвіртку» на кордоні часом більші, ніж життя...

Отже, три тижні тому, 18 червня, прес-служба Закарпатської митниці ДФС України несподівано повідомила про те, що в.о. керівником митниці на цілий місяць призначено Р.Куртяка, оскільки чинний начальник В.Симчера раптово занедужав. Оскільки Р.Куртяк до роботи на митниці працював помічником народного депутата Р.Гровата, знаючі люди висловили припущення, що почалася боротьба за контроль над основою економічного благополуччя впливових людей краю, і саме депутати від «УДАРу» хочуть мати там свою людину.

Через кілька днів по цьому, 9 липня, прес-служби обласного управління СБУ та прокуратури розбурхали медіа-простір області інформацією про затримання на хабарі начальника та головного інспектора митного посту «Ужгород», які запровадили механізм системних поборів із місцевих мешканців за безперешкодний пропуск товарів в Україну з, як сказано у повідомленні, «денною сумою виручки», яку ті збирали впродовж своєї зміни. Зрозуміло, що «чорна каса» призначалася не лише цим двом охоронцям економічної цноти країни, а й їхнім керівникам.

ТЕАТР АБСУРДУ

Криваві події минулої суботи своєю зухвалістю та жорстокістю збурили та неабияк налякали увесь край. Однак вслухаючись у коментарі так чи інакше причетних до збройного конфлікту персон та зацікавлених осіб, від почутого просто дивуєшся. Народний депутат Михайло Ланьо, з будівлі якого все почалося, розповів: «До мене прийшли хлопці з «Правого сектору» Ми сиділи, пили каву. Вони сказали, щоб я допоміг їм влаштувати в санаторій бійців АТО. Я сказав, що допомагатимемо. У нас була нормальна розмова, і раптом ми почули постріл. Зайшов мій помічник і сказав, що у дворі застрелили якогось хлопця. Я запитав у командира, що там сталося, а він відповів: «Я ж вам казав, що люди, які приходять, трохи контужені». Я вийшов разом із ним, вони забрали тіло і поклали в багажник. Після цього вони поїхали, і я вже чую, що була перестрілка з міліцією».

Не менш колоритно виглядав у ЗМІ Роман Стойка — екс-міліціонер, комбат 1-го запасного батальйону ДУК ПС та син одного з колишніх високопосадовців Управління СБУ на Закарпатті. У проміжку між перестрілками він якимось чином записав і передав до соцмереж власне відеозвернення, у якому виклав свою версію причин і перебігу збройного конфлікту в Мукачеві. У ньому він твердить, що «кримінальний авторитет Блюк (М.Ланьо) три дні тому викликав нас на переговори у зв’язку з тим, що наші патрулі чергують біля митниць і не пускають контрабанду. Нас приїхало на спортбазу 12 чоловік, а тут нас чекало близько 100 «тітушок» з вогнепальною зброєю. Я сам зайшов до Блюка в кабінет, а він почав мені розказувати свою «політику», що тут його територія, тут його земля і контрабандний «бізнес» весь його, і вони з Шараничем (начальником УМВС України в Закарпатській області Сергієм Шараничем. — В.І.) нас сюди не допустять. І що за ними стоїть Медведчук...»

Упродовж кількох годин з початку мукачівського кровопролиття демонстративно мовчав активний фейсбуківець та один із найвпливовіших закарпатців останніх десятиліть Віктор Балога, без відома якого в області навряд чи відбувається будь-яка суспільно важлива подія. Його заява в Інтернеті з’явилася лише під вечір: «Зараз я на місці, де перебуває «Правий сектор». Запросили бути переговорником. Заради припинення кровопролиття я прийняв цю пропозицію. Вони готові здатися... Довів їхні вимоги до керівництва держави. Щоб не було кровопролиття, зараз потрібне тільки одне рішення. Політичне», — повідомив В.Балога. Миротворчі зусилля Віктора Івановича продовжив Дмитро Ярош, який прибув на Закарпаття наступного дня, але миттєвого ефекту вони не дали.

Паралельно з перемовинами з оточеними у лісі бійцями «Правого сектора» Закарпаття впродовж доби активно наповнювалося силовиками. Увечері та вночі на ужгородське літовище прибуло кілька військо-транспортних суден із спецназом, бойові гелікоптери, а у неділю вдень з боку Львівської області у Закарпаття ввійшла колона Нацгвардії з БТРами та іншою військовою спецтехнікою. Щось не дуже віриться, що завданням йому буде лише роззброєння десятка «небезпечних бойовиків».

І наостанок. Напевно, рано чи пізно в області щось схоже мусило статися. Із одного боку — влада, пуповиною пов’язана з криміналітетом, та наскрізь прогнилі правоохоронні структури, які обслуговують усю цю омелу. Із другого   — незаконні озброєні формування, у чиїх рядах не лише щирі патріоти та далеко не альтруїсти, яких треті ролі у суспільних розкладах уже не влаштовують. А в основі цієї спотвореної ієрархії — обкрадений і обкладений податками, тарифами і поборами народ, у якого матеріальний і моральний ресурс утримувати цей прес уже вичерпується.

КОМЕНТАРІ

«НЕСПРОМОЖНІСТЬ ЕЛІТ І СИЛОВИХ ОРГАНІВ МОЖЕ МАТИ КАТАСТРОФІЧНІ НАСЛІДКИ»

Маріан ТОКАР, завідувач кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету, директор Інституту політичної регіоналістики:

— Це загострення можна вважати частково очікуваним. Але якщо можна було прогнозувати конфлікт у міжнаціональній площині, то зараз далися взнаки проблеми традиційної клановості в регіоні. Коли в Україні розпочалася боротьба з корупцією (а контрабанда її невід’ємна частина), з’явилася можливість перерозподілу «ринків». Гадаю, що це першопричина проблеми.

По-друге, Закарпаття історично залишилося поза увагою змін у державі. Статус периферійності є незмінним, а отже, боротьба місцевої бізнес-еліти «під шумок» загальнодержавних подій — це благодатний час. Гадаю, що мукачівські події — це наслідок саме цих факторів. Водночас вони оголили значну частину проблем, пов’язаних зі зброєю поза зоною АТО, наданням послуг добровільних формувань місцевим кланам, співпраці із силовими структурами, реальними мотивами тиску на опонентів тощо.

Важливо зараз об’єктивно розібратися в ситуації, оскільки негативні тенденції можуть спровокувати інші прояви дестабілізації в регіоні. Зараз для Закарпаття це удар по туризму, міжрегіональній співпраці, комерції. У цій ситуації необхідно згуртувати всі здорові сили на збереження толерантного іміджу краю та попередження схожих подій у майбутньому. Насамперед, уважними мають бути представники еліти, місцеві та силові органи... Їхня неспроможність ефективно регулювати ситуацію може мати катастрофічні наслідки.

«БАНАЛЬНА СПРОБА ПЕРЕРОЗПОДІЛИТИ ГРОШОВІ ПОТОКИ»

Павло ГОМОНАЙ, голова ГО «Громадський конвент», головний редактор мілітарного журналу «Миротворець»:

— У мукачівських подіях годі шукати високі ідеї чи політичну доцільність. Їх там нема, це була банальна спроба перерозподілити грошові потоки.

Розвиток Закарпаття гальмується напівфеодальними кланами, які не бачать інших способів заробітку, крім контрабанди та рекету. Міліція, прокуратура та СБУ інтегровані в кримінальні схеми, прикривають перевезення товарів без митного оформлення, контрабанду наркотиків та сигарет через «зельонку» (поза пропускних пунктів) та незаконні врізки у продуктопроводи. Варто згадати, що 70-й округ, за яким обирався раніше судимий депутат Михайло Ланьо, був нарізаний спеціально під нього і включає в основному депресивні села чотирьох районів, де він має максимальний вплив.

Що ж до закарпатського «Правого сектору», проблеми почалися з моменту, коли не вдалося перетворити його на повноцінну політичну партію, яка б діяла в правовому полі України. Багато людей за цей час покинуло її ряди. Озброєне угрупування за тисячі кілометрів від фронту не може тривалий час існувати без фінансування, рано чи пізно воно або почне приймати замовлення на розборки, або почне ці розборки самостійно. Вихід із ситуації може бути один — повна санація політичної системи Закарпаття, звільнення місцевих силовиків, легалізація ПС із переходом у політичну площину.

«ПОДІЇ В МУКАЧЕВОМУ ПЕРЕНОСЯТЬ НЕСТАБІЛЬНУ СИТУАЦІЮ ВЖЕ НА КОРДОН УКРАЇНИ З ЄС»

Світлана МІТРЯЄВА, директор РФ Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгород:

— Стратегічним напрямком сучасної української зовнішньої політики є безальтернативність європейської інтеграції. Після початку агресії Росії проти України на питання про «європейський вибір» отримано остаточну відповідь. Європейська інтеграція втратила характер зовнішньополітичних опцій і перетворилися на імперативну вимогу збереження України як держави. Конкретні завдання, спрямовані на інтегрування в європейські структури, отримання безвізового режиму з ЄС, набули для України екзистенційого значення, а ціна можливих похибок та прорахунків значно зросла.

Водночас протягом останнього періоду кардинально змінився й ускладнився як міжнародний, так і внутрішньоукраїнський контекст, в якому відбувається реалізація євроінтеграційних завдань. У цьому контексті виникає низка нових чинників як позитивного, так і негативного характеру. Щодо останніх — зокрема і події в Мукачевому, які створили серйозні виклики для євроінтеграційних планів України, отримання безвізового режиму з ЄС та не сприяють створенню позитивного іміджу України в Європі та світі, переносячи нестабільну ситуацію вже на кордон України з ЄС.