Про фантастичну Розету, сталу безпеку і фундаментальну науку
Навіть на тлі криз і щоденних кривавих військових новин ми не розучилися завмирати в захопленні при новинах про дивовижні наукові відкриття. Марсіанський ровер наполегливо бродить пустелями червоної планети, а на поверхні далекої комети Чурюмова-Герасименко висадився зонд, після складної багатомільйонокілометрової подорожі. Навіть у тих, хто ніколи не захоплювався науковою фантастикою, від таких новин просто перехоплює подих.
Втім, при обговоренні нових відкриттів не слід зупинятися на зовнішній, навіть дуже ефектній стороні подій. З одного боку, захоплення досягненнями людського генія - це правильна і позитивна емоція. Проте, з іншого - сліпе преклоніння перед незрозумілими технологіями - ознака магізму, притаманного дикунству. Тому обговорюючи сучасні, іноді абсолютно фантастичні досягнення науки і техніки, ми маємо брати до уваги ширший соціальний контекст. Інакше, засліплені блиском невідомих технічних можливостей, ми загрузнемо в нескінченному відтворенні і споживанні чужих технологій і будемо приречені залишатися вічно відсталою провінцією, що потерпає від криз і катаклізмів.
У нашому небезпечному і неспокійному світі великі фундаментальні відкриття і складні технологічні рішення нерідко породжують питання - а навіщо нам це треба? Наш світ, що оточує нас зі своїми викликами вже занадто небезпечний. Як марсіанський ровер або посадка на комету допоможе нам вижити у світі, де руйнується зношена інфраструктура, терористи занурюють в кривавий хаос цілі регіони, критично важливі ресурси недоступні для великих груп населення, а катастрофи руйнують раз по раз цілі країни?
Сталий розвиток передбачає стійкість саме по відношенню до динамічного набору викликів - соціальних, економічних, техногенних, екологічних та інших загроз, які за певних обставин можуть перетворитися на руйнівні шоки для глобальних і регіональних економік.
Стала безпека і стале зростання визначаються, відповідно до більшості економічних моделей, сукупністю капіталовкладень, розвитком людського капіталу і розвитком технологій. Кожна компонента тут важлива і є, у свою чергу, складною функцією багатьох змінних.
Так, зокрема, у що обходиться зневага розвитком людського капіталу - зневага систематичною освітою, підвищенням кваліфікації, розвитком соціальних ліфтів і горизонтальних зв'язків - ми бачимо сьогодні на прикладі конфлікту в Донбасі.
Переважаюче у нас спотворене уявлення про роль науки в розвитку суспільства призвело не лише до проблем в розвитку науки, але і до корозії освіти. Суспільство втратило навичку критичного мислення, виникла ситуація, коли замість пошуку правди люди вибирають привабливішу брехню. Це виникло не сьогодні і навіть не вчора: над створенням некритично мислячої «найосвіченішої людини у світі» працювали два покоління радянських ідеологів на і без того благодатному ґрунті імперського патерналізму.
Нічого нового сьогоднішня російська пропаганда не запропонувала - готовність певної частини суспільства існувати в паралельній реальності глибоко вкорінена в традиціях імперської «освіти». «Найбільш передова» радянська технічна інтелігенція масово «заряджала воду» у телевізорів, лікарі і вчителі навперебій записувалися до астрологів і екстрасенсів.
Але ж теорія еволюції і астрологія не можуть уживатися в одній голові - це призводить до світоглядної катастрофи. Те, що ми сьогодні спостерігаємо на наших східних кордонах - саме така катастрофа - православний сталінізм і руський мір. Її причина - штучне перешкоджання розвитку людського капіталу, відтворення помилкових патернів в освіті і науці, відмова від розуміння науки і освіти як найважливіших інструментів соціальних комунікацій.
Розвиток технологій, як функція науково-технічної і інноваційної діяльності суспільства, грає в розвинених індустріальних і особливо - постіндустріальних суспільствах зазвичай не менш важливу роль. Про взаємовідношення фундаментальної, прикладної науки і інноваційної діяльності при забезпеченні сталого розвитку і безпеки написані сотні томів. Визначені тисячі критеріїв ефективності науково-технічної діяльності, у тому числі, в контексті інноваційного розвитку. Можна було б вважати питання вирішеним, якби громадська дискусія знову і знову не виникала б, а політики не ставили б знову питання про доцільність фінансування фундаментальної науки.
Між тим, питання зовсім не просте. Наприклад, сучасні системно-аналітичні моделі показують, що не можна ототожнювати накопичення патентів, «суму технологій» і безпечний сталий розвиток. Швидше, інноваційна діяльність виконує роль подушки безпеки, страховки суспільства, що розвивається, від неминучих шоків. Але не більше того. Якщо розвитку немає, то страхувати просто нічого. А горезвісна «стабільність» є не більше ніж синонімом деградації. Розвиток же забезпечується не патентами, а фундаментальними дослідженнями.
Саме фундаментальна наука створює той «резервуар», з якого народжуються інновації. З безпекою теж не все так просто. Зрозуміло, що безпека не є прямою функцією технологій. Навіть навпаки: без супутнього розвитку людського капіталу, наприклад навчання персоналу, впровадження нових технологій призводить до зростання техногенних ризиків. Проте, безпека і сталість соціально-економічних систем пропорційні мірі розвитку фундаментальних досліджень, з яких «ростуть» технології.
Власне, це і є відповідь на питання, навіщо нам «даремні» відкриття. Без розвитку фундаментальної науки і вирішення «непотрібних» завдань, що супроводжується системним розвитком людського капіталу, ніякий розвиток людства неможливий. Грубо кажучи, перш ніж створити мобільник, необхідно було запустити людину на Місяць і п'ятдесят років розвивати вчення про функціоналізм в соціальній антропології.
Поки в нас не буде систематичної всебічної освіти, спрямованої на відтворення ресурсу для фундаментальної науки, поки в нас не буде постійної стабільної підтримки фундаментальної науки, ми будемо приречені на постійну боротьбу за виживання у світі соціальних загроз, що породжуються неписьменними «повстанцями», світі зростаючих техногенних ризиків, пов'язаних з нескінченними катастрофами, і вічною бідністю у світі тотальної брехні.
І лише великі і цілком непотрібні з обивательської точки зору відкриття і зухвалі звершення дають нам надію, надихають нас на рятівний розвиток.
