Гора вкотре народила мишу
Після стрімкої девальвації рубля і паніки, що охопила Росію, коли з прилавків магазинів зміталося все підряд, а в багатьох містах банки припинили видачу депозитів, від прес-конференції головного російського начальника очікували чогось доленосного. Хто розгону уряду, хто покарання знахабнілих чиновників, хто роздрукування накопичених коштів, щоб хоч якось заспокоїти країну та її населення. Зовсім невиправні оптимісти, треба визнати, що в Росії, незважаючи на її історію і дійсність, такі теж є, вірили в кардинальну зміну курсу. Цар/начальник вийде до народу і скаже, що, починаючи від сьогодні, будемо жити зовсім по-іншому. Припинимо агресію проти України, виведемо з Донбасу свої війська і техніку, не будемо літати біля чужих кордонів бомбардувальниками і взагалі нарешті займемося влаштуванням держави російської за прикладом інших нормальних країн.
Звичайно, нічого подібного Путін не сказав. Навпаки, його виступ та відповіді на запитання вкотре показали, що він залишається на консервативних позиціях, нічого особливо міняти не збирається і переважно буде продовжувати колишню політику, як внутрішню, так і зовнішню. Гора нездійснених надій народила мишу, що показує зубки і намагається хоч на словах, але вкусити.
І ще одне. Російський президент абсолютно не хоче займатися економікою і фінансами. Таке враження, що ця неминучість його стомлює. З набагато більшим бажанням він занурюється в питання геополітики та історії.
Однак від дійсності не втекти. Тим більше що російський рубль показав чудеса девальвації. Навіть гривня, що давно і наполегливо слабшала, останніми днями зміцнилася щодо нього. Як зазначив російський економіст Ігор Ніколаєв у своєму блозі на сайті радіостанції «Эхо Москвы»: «На основі встановлених на 17 грудня 2014 року центробанками Росії та України офіційних курсів валют російський рубль з початку 2014 року ослаб щодо долара США на 107,6 % (з 32,66 рубля за один долар США на 1 січня 2014 до 67,79 рубля). Українська ж гривня за цей же період знизилася щодо долара США на 97,4 % (з 799,3 гривні за сто доларів до 1577,9 гривні)... За інформацією Банку Росії, російський рубль ослаб і до гривні безпосередньо: було 39,63 рубля за 10 гривень станом на 1 січня 2014 року, в той час як 17 грудня за 10 гривень давали вже 42,84 рубля (мінус 8,1 %)».
Приблизно така ж ситуація і з валютами інших країн СНД. Наприклад, таджицький сомоні зміцнився з 110 за тисячу рублів до 67. Зрозуміло, що з країн Балтії їдуть в прикордонні російські міста і за обмінені євро купують товари, що враз подешевшали. Дещо незвично, але аналогічно чинять громадяни Білорусі та Казахстану. Їхня валюта також зміцнилася щодо рубля і тепер для громадян Білорусі набагато вигідніше купувати побутову техніку в сусідній Смоленської області. Бацько білоруського народу Олександр Лукашенко вже зажадав переходу в розрахунках між двома країнами на долар і євро.
Путін на питання про економічний стан відповів у властивій йому манері. Нічого страшного не сталося. Уряд і Центральний банк діють правильно, хоча могли б і більш оперативно. Два роки доведеться потерпіти, але потім все стане знову блакитним і зеленим. Світова економіка, а з нею і російська будуть рости.
Причини штопора рубля в жодному разі не можна пов'язувати з Кримом. Вороги Росії все одно б щось таке влаштували, бо вони не хочуть, щоб російський ведмідь почувався господарем тайги. «Може нашому ведмедику треба посидіти спокійно, не ганяти поросят і підсвинків по тайзі, а харчуватися ягідками, медком. Може, йому дадуть спокій? Не дадуть. Бо будуть завжди прагнути, щоб посадити його на ланцюг. А тільки-но вдасться - вирвати і зуби і кігті».
«У нинішньому загостренні міжнародної обстановки винні західні країни. Вони наближають НАТО до російських кордонів і будують стіни. І я думаю, що наша досить жорстка позиція щодо відомих кризових ситуацій, зокрема на Україні, повинна нашим партнерам дати зрозуміти, що найправильніший шлях - це припинити будувати ці стіни і вибудовувати спільний гуманітарний простір, простір безпеки та економічної свободи».
Ось і відповідь на надії на зміну політики. Як заявила президент Литви Даля Грібаускайте журналістам, прибувши на саміт ЄС у Брюсселі: «Було очевидно, що Путін буде звинувачувати інших, але не себе». Російський президент взагалі ніколи не визнає своїх помилок. Завжди і в усьому винен хтось. Як у країни, так і за її межами. Щодо України Путін повторив загальновідомі речі. Ніяких російських військ на нашій території немає, а є люди, які начебто за покликом серця приїхали воювати на Донбас. Про наявність російської військової техніки він узагалі нічого не сказав, бо у світовій пресі буквально висміяли його зауваження, яке від озвучив дещо раніше, що зброю можна купити де завгодно і скільки завгодно. Так само ухильно відповів і щодо нашої льотчиці Надії Савченко. Однак побічно визнав наявність українських полонених у Росії, зауваживши, що такими їх не вважає. Як вони потрапили туди, теж залишилося без відповіді.
Тим не менш за завісою порожніх фраз і неприкритих загроз прозвучали і дещо нові мотиви. У наведеній вище цитаті про стіни виразно проглядається заклик до західних країн зняти або хоча б послабити санкції. Вже очевидно, що бадьорими заявами рубль не зміцнити. Країна починає задихатися від браку валюти і чим далі, тим виразніше відчувається гаряче дихання дефолту, що наближається.
Вранці торги на московській біржі почалися зміцненням рубля. Причому істотним, долар подешевшав одразу на 11 рублів. Тим не менш буквально через півгодини після початку прес-конференції почалося зростання курсу долара і євро. Після різких коливань американська валюта закріпилася на рівні трохи більше 61 рубля за долар. Як писала напередодні прес-конференції у своїй колонці в московській «Новой газете» Юлія Латиніна, «Рубль коштує стільки, скільки в очах ринку варта влада Путіна. Виборця можна обдурити, але ринок - не обдуриш». І це відбувається на тлі певного подорожчання нафти.
В цілому як від послання Путіна Федеральним зборам, так і від прес-конференції слід очікувати деякої зміни російської політики. Не тільки щодо України.
Відступ відбуватиметься з багатьох напрямів. Від Куби до Сирії та Ірану.
Звичайно, він відбуватиметься у відчайдушних спробах зберегти досягнуте і порятунку обличчя. Зокрема, щодо України упор буде зроблений на відвертих спробах розміняти збереження російського Криму на відхід із Донбасу. З одночасним торгом про особливий статус сепаратистських територій і включенням їхніх лідерів в українське політичне поле. Максимальне завдання полягає в наданні сепаратистам права вето на інтеграцію України в європейські структури і НАТО. На цьому Москва буде наполягати до останнього. Зокрема і з використанням економічних важелів. Можна не сумніватися, що в результаті якихось домовленостей у Мінську на чергових переговорах з Кремля надійде пропозиція про фінансову допомогу у відновленні Донбасу.
Зараз на руках української сторони з'явилися певні козирі, і буде дуже сумно, якщо вони не будуть використані з максимальною ефективністю.
Київ просто зобов'язаний наполягати на тому, що статус регіонів Донбасу буде визначений тільки під час загальноукраїнської реформи з децентралізації. І після проходження всіх передбачених Конституцією процедур. До цього на Донбасі повинна бути відновлена українська влада і контроль над кордоном. Якщо це буде виконано, тоді, але не раніше почнеться фінансування Донбасу.
Швидше за все, в Мінську будуть обговорюватися технічні питання відведення військ і звільнення полонених. З точки зору доль людей вони дуже важливі. І цього потрібно домагатися. Все інше Москва спробує скинути на прямі перемовини Києва з лідерами сепаратистів. На що не можна погоджуватися в жодному разі, ні під які запевнення. З бандитами перемовини можуть вестися тільки з однієї теми: про повну і беззастережну здачу. Хто не хоче залишатися на Донбасі, нехай їде, щасливої дороги. Хто залишається - здає зброю. Якщо немає на ньому злочинів, то амністія. Це наріжний камінь. На ньому вся конструкція умиротворення регіонів.
Ніяких особливих прав Донбасу. Це звичайні області України і немає ніяких підстав для їхнього виділення і наділення чимось, що виходить за межі українського законодавства.
Схоже, що на таке Москва не готова піти, але й утримувати Донбас вона не може. Тому на українську дипломатію чекають досить важкі перемовини, які будуть супроводжуватися провокаціями і спробами зриву перемир'я.
Виходячи з виступів Путіна, холодну пору Москва хоче використати для перепочинку. Якщо до весни економічна і фінансова ситуація хоч якось для неї виправиться, слід очікувати нового загострення на Донбасі зі звинуваченнями Києва, що він не скористався можливістю умиротворити регіон.
Миру нам доведеться чекати ще довго.
